Головне - зробити це у своїй голові. Відпустити по-справжньому. Дати чомусь статися незалежно від твого впертого бажання. Дати комусь право вчинити так, як він хоче і вважає за потрібне. Внутрішньо прийняти це і погодитися. І продовжити жити своїм життям.
У Кастанеди написано: "Не прив" язуйся ні до кого і ні до чого ". Зрозуміти не могла, як це? І для чого? Адже це так здорово - мати прихильність. Як без неї? І тільки зараз зрозуміла: так ти можеш бути вільним.
Дуже часто прихильність стає залежністю. А з нею ти втрачаєш себе. Це про залежність взагалі: від сигарет, від спиртного, від ігор, від людини. Коли жити і дихати без цього не можеш, тому всі треба вміти відпустити, щоб бути собою справжнім.
Надати всьому право вільної волі. Не «ну і нехай!» і «на зло ворогам!», а спокійна, впевнена переконаність у тому, що з тим чи без того, чого чи кого ти дуже-дуже потребував, ти все одно будеш в порядку.
Важливо не прив'язуватися до результату. Ніхто не зобов'язаний погоджуватися з тобою. Що яким би поганим, нерозумним і недоречним тобі не здавався чийсь вибір, це всього лише твоя оцінка.
Це твоє небажання дати іншому право на свою думку, своє почуття і свою дію. Ти не повинен бути поруч з цією дією. Але ти й не повинен брати на себе відповідальність змінити цю думку або пояснити, як невірно це почуття.
Єдине, що ти можеш змінити - це продовжити жити своїм життям. Це ти точно зобов'язаний робити.
