Туберкульозна інтоксикація - це форма прояву туберкульозної інфекції, що розвивається при первинному зараженні МБТ і протікає з явищами інтоксикації за відсутності локальних осередків туберкульозу. Туберкульозна інтоксикація зазвичай виявляється у дітей. Її проявами служать стомлюваність, пітливість, збільшення лімфовузлів, періодичний субфебрилітет, відставання у фізичному розвитку, зменшення маси тіла та ін. Діагноз підтверджується позитивною туберкуліновою пробою, змінами з боку периферичної крові. Виявлення туберкульозної інтоксикації потребує проведення хіміотерапії трьома основними протитуберкульозними препаратами.
Загальна інформація
Туберкульозна інтоксикація - комплекс функціональних розладів, що відображають загальну реакцію організму на інфікування мікобактеріями туберкульозу. Поряд з туберкульозом ВГЛУ та первинним туберкульозним комплексом, відноситься до первинних форм туберкульозу. Частіше розвивається у вперше інфікованих дітей і підлітків, рідше - у дорослих осіб. У структурі первинних форм захворювання туберкульозна інтоксикація становить 7-12%.
Діагноз туберкульозної інтоксикації виставляється в тому випадку, якщо у дитини є стійко позитивна проба Манту, локальні осередки специфічного ураження не вдається виявити за допомогою рентгенологічних і лабораторних методів дослідження, а симптоми інтоксикації неможливо пояснити іншими причинами. Обстеженням і лікуванням пацієнтів з туберкульозною інтоксикацією займаються фахівці в галузі фтизіопульмонології.
Туберкульозна інтоксикація
Причини
Первинне інфікування є наслідком першого контакту організму дитини з мікобактеріями туберкульозу. Джерелом інфекції виступають хворі на відкриту форму туберкульозу легенів, які виділяють МБТ у навколишнє середовище з мокротою. Провідний шлях зараження - аерогенний (пиловий або крапельний); в більш рідкісних випадках інфекція проникає в організм контактно-побутовим і трансплацентарним шляхом. В результаті первинного інфікування приблизно у 5% пацієнтів розвивається туберкульозна інтоксикація.
Патогенез
При аерогенному шляху зараження МБТ, потрапивши в легені, не викликають в них специфічного запалення. Потім вони проникають в лімфатичні шляхи і, циркулюючи з лімфою, осідають в лімфатичних вузлах, викликаючи їх реакцію. За кровоносною системою мікобактерії можуть розноситися по всьому організму, обумовлюючи туберкульозну інтоксикацію. У місці осідання МБТ виникають специфічні зміни - туберкульозні гранулеми (бугорки), що свідчать про формування протитуберкульозного імунітету. Виявити туберкульозну інфекцію на цьому етапі можна шляхом проведення туберкулінодіагностики, яка дає позитивний результат. При несприятливих умовах (ослабленні загальної резистентності, цукровому діабеті, стресах, недостатньому харчуванні, зловживанні алкоголем тощо) розвивається клінічно виражена форма туберкульозу.
Симптоми туберкульозної інтоксикації
Залежно від давності зараження розрізняють ранню туберкульозну інтоксикацію (при свіжому інфікуванні) і хронічну (при давньому епізоді інфікування).
Рання інтоксикація
При ранній туберкульозній інтоксикації на перший план виступають неврологічні симптоми: дитина стає дратівливою, збудженою, швидко стомлюється, страждає головними болями, порушенням сну. Загальнотоксичний вплив МБТ на організм знаходить вираз у розвитку субфебрилітету, підвищеній нічній пітливості, зниженні апетиту. Шкірні покриви мають бліде, іноді мармурове забарвлення. Периферичні лімфовузли збільшуються, як мінімум, в п'яти групах, набувають м'якоеластичну консистенцію. У худорлявих дітей пальпаторно визначається гепатоспленомегалія. Можливі диспепсичні порушення: болі в животі, поноси або запори.
Для ранньої туберкульозної інтоксикації характерний розвиток вузловатої еритеми, що відображає алергічну реакцію на інфекцію. Як правило, появі шкірних симптомів, передує високий підйом температури. Через кілька днів на шкірі гомілок з'являються щільні, болючі, гарячі на дотик застійні інфільтрати. Позитивна проба на туберкулін (так званий віраж туберкулінової проби) виникає через 4-6 тижнів після первинного інфікування дитини.
Хронічна інтоксикація
При хронічній туберкульозній інтоксикації відзначається відставання дітей у фізичному розвитку, лімфополіаденіт (збільшення 6-9 груп лімфовузлів, які мають еластичну або щільну консистенцію), періодичний субфебрилітет, дефіцит маси тіла. Функціональні кардіоваскулярні розлади включають тахікардію, артеріальну гіпотензію, нерізко виражений систоличний шум на верхівці серця.
У хворих хронічною туберкульозною інтоксикацією часто виникають рецидивуючі кон'юнктивіти, кератити, відзначається хронічний розлад травлення. У дитини присутня підвищена стомлюваність, астенія, нервозність, погіршується шкільна успішність. Важливим діагностичним критерієм є збереження або наростання позитивної реакції на туберкулін через один рік після віражу проби Манту.
Діагностика
Туберкульозна інтоксикація може бути діагностована на підставі ретельного аналізу анамнезу, симптоматики, проведення туберкулінових проб, дослідження периферичної крові. Пацієнти в обов'язковому порядку повинні бути оглянуті фахівцем-фтизіатром. Найважливіше значення має вказівка на контакт дитини або дорослого з бактеріовиділювачем в сім'ї або колективі. При огляді звертають увагу на збільшені групи лімфовузлів (шийних, підмишкових, ліктьових, пахових та ін.), наявність функціональних розладів і еритемних плям на гомілках.
В аналізі крові з'являються ознаки неспецифічного запалення: помірно виражений лейкоцитоз, збільшення СОЕ, нейтрофільний зсув вліво, лімфопіння, еозинофілія. При мікроскопічному і бактеріологічному дослідженні мокротиння, змивів з бронхів та іншого матеріалу МБТ не виявляються. Рентгенографія легенів також не виявляє специфічних змін, іноді може бути виявлено посилення легеневого малюнка, вогнище Гона, кальцинати в лімфовузлах кореня легені. У ряді випадків виявити обмежені локальні зміни допомагають КТ легких або бронхоскопія.
Безсумнівною діагностичною ознакою ранньої туберкульозної інтоксикації служить збіг клінічних проявів з віражем туберкулінових проб. При хронічній туберкульозній інтоксикації результат туберкулінодіагностики залишається позитивним, нерідко відзначається гіперергічна реакція. Підтвердити наявність тубінфекції допомагають імуноферментні аналізи - Т-спот і квантиферон-тест.
При постановці діагнозу туберкульозної інтоксикації важливо виключити неспецифічні запальні захворювання, які супроводжуються інтоксикаційним синдромом: хронічний тонзиліт, гайморит, аденоїдит, карієс зубів, холецистит, інфекції сечовевидних шляхів, глистну інвазію, латентно поточний ревматизм та ін.
Лікування туберкульозної інтоксикації
Лікування туберкульозної інтоксикації проводиться в умовах протитуберкульозного стаціонару. Основу терапії становить хіміотерапія, що включає комбінацію трьох основних протитуберкульозних засобів (ізоніазиду, рифампіцину, етамбутолу або піразинаміду). Етіотропне лікування проводиться на тлі вітамінотерапії та десенсибілізуючої терапії. Загальний курс лікування становить від 6 місяців до 1 року. Велике значення відводиться повноцінному харчуванню, щадному режиму, санаторному лікуванню, немедикаментозним методам (дихальній гімнастиці, фізіотерапії).
Після закінчення лікування хворому присвоюється I група диспансерного спостереження (у цей період виключається будь-яка профілактична вакцинація, відвідування дитячих закладів). Через рік його переводять до III групи (контрольної) диспансерного обліку; ще через рік, за відсутності ознак захворювання, пацієнта знімають з обліку.
Прогноз і профілактика
У більшості випадків результати туберкульозної інтоксикації сприятливі, настає одужання. Тривала ефективна хіміотерапія в 6 разів знижує ризик розвитку активного туберкульозу. За несприятливої епідемічної ситуації, незадовільних соціально-побутових умов часто розвиваються локальні форми туберкульозу легенів та інших органів (включаючи менінгіт туберкульозної етіології). Профілактика туберкульозної інтоксикації полягає у призначенні превентивної хіміотерапії дітям з груп ризику: з віражем туберкулінових проб, захворюваннями органів дихання, які контактували з бациловиділювачами тощо. Специфічна профілактика включає проведення своєчасної вакцинації проти туберкульозу, яка сприяє формуванню поствакцинального імунітету у дітей та підлітків.
