Шкільна незрілість - це невідповідність рівня розвитку певних мозкових структур, психічних функцій вимогам шкільного навчання. Проявляється несформованістю зорово-моторної координації, дрібно-моторних рухів, логічного мислення, недостатньою довільністю поведінки та когнітивних процесів, соціальною незрілістю, орієнтацією на ігрову діяльність. Діагностика проводиться клінічними, психодіагностичними, нейропсихологічними методами. Лікування засноване на корекційних заходах, доповнюється медикаментозною терапією.
Загальна інформація
Шкільна незрілість визначається як недостатня сформованість одного або декількох компонентів психологічної підготовленості до школи. Помилково асоціювати цей стан із загальним відставанням розвитку або інтелектуальною недостатністю. Психологічна готовність вчитися включає певний рівень розвитку подумкових функцій, пізнавального інтересу, здатності до довільної регуляції власних дій, розуміння і прийняття позиції школяра. Шкільну незрілість називають низькою, недостатньою функціональною готовністю до школи. За різними даними, поширеність феномену серед першокласників становить 10-12%.
Шкільна незрілість
Причини
Психологічна неготовність до процесу навчання формується на основі біологічних і соціальних факторів. Часто фізіологічно повільне дозрівання центральної нервової системи поєднується з несприятливими умовами середовища. До причин шкільної незрілості належать:
- Пренатальні та натальні ускладнення. Важкий токсикоз, гіпоксія плоду, внутрішньоутробні інфекції, інтоксикації, травми в період вагітності та пологів негативно позначаються на подальшому розвитку дитини. Мінімальна мозкова дисфункція проявляється в кризовий період - при вступі до школи.
- Соматичні захворювання. Тривалі, хронічно протікаючі і важкі гострі патології уповільнюють процеси психічного і фізичного розвитку. Соматично ослаблені діти відчувають труднощі в засвоєнні нової інформації, гірше адаптуються до змін навколишнього середовища.
- Педагогічна занедбаність. Недостатня функціональна готовність до навчання може бути результатом несприятливих матеріально-побутових умов, асоціального способу життя батьків, гіпоопіки, неефективної педагогічної тактики. Відсутність зовнішніх стимулів до розвитку уповільнює дозрівання нервової системи.
Патогенез
В основі психологічної неготовності до школи лежить недостатня зрілість структур мозку. Як правило, функціонально недорозвиненими є лобні, теменні, скроневі області. Клінічно це проявляється порушенням функцій програмування та контролю діяльності, слухорічевого, просторового сприйняття, нестабільністю базових емоцій. Незрілість нервової системи може бути викликана біологічними і середніми впливами.
Найбільш вразливим є перехідний період від дошкільнята до школяра. Даний віковий етап сенситивний до розвитку вищих функцій психіки, формування соціальних навичок, поєднується з підвищеним стресовим навантаженням - вступом до школи. З плином часу вираженість клінічної картини зменшується: дитина поступово адаптується до навчального процесу, правил поведінки, паралельно відбувається дозрівання функціональних механізмів ЦНС.
Класифікація
Шкільна незрілість складається з низки компонентів, згідно з якими проводиться класифікація. Залежно від переважаючих клінічних проявів виділяють чотири її типи:
- Соціально-психологічна. Відрізняється низькою потребою в спілкуванні, невмінням співпрацювати, підкорятися нормам, правилам. Дитина відчуває труднощі встановлення контактів з учителями, однолітками.
- Інтелектуальна. Відсутні початкові навички, необхідні для навчальної діяльності: дитина не вміє тримати олівець, не орієнтується на просторі листа, не концентрує увагу на інформації від вчителя. Недостатньо розвинене наочно-подібне мислення, уява, пам'ять, дрібно-моторні рухи.
- Особистісна. Не сформовано позитивне ставлення до учнівської діяльності, школи, вчителів. Відсутнє сприйняття себе як учня. Дитині важко керувати своєю поведінкою та емоціями відповідно до норм, правил школи.
- Мотиваційна. Дитина орієнтована на гру, навчальні мотиви відсутні. Не розвинена здатність обмежувати бажання, долати труднощі. Немає розуміння важливості, необхідності вчення.
Симптоми шкільної незрілості
Школярі з низьким рівнем функціональної готовності насилу засвоюють і виконують вимоги, що пред'являються, мають погану успішність, вкрай недисципліновані. Діти запізнюються на уроки, встають з місця під час заняття, відволікаються на розмови, ігри, малювання, часто «не чують» вчителі, на зауваження реагують агресією, необґрунтованим сміхом. Довільна увага нестійка, концентрація на завданні нетривала. Ускладнено розуміння інструкцій, умов завдання.
Недостатній розвиток дрібної моторики, скоординованості рухів руки і зорового контролю, невміння слідувати зразку проявляється труднощами формування навичок читання, письма. Діти довго освоюють правопис, допускають безліч помилок, почерк неакуратний. У поєднанні з недостатнім розвитком довільності, навчальній мотивації це призводить до відмов від виконання завдань, прогулів уроків, грубого ставлення до вчителів. Самостійна робота неможлива. Освоєння навчальної програми здійснюється за постійної організуючої та направляючої допомоги дорослого.
Низький рівень дисципліни, невміння встановлювати міжособистісні контакти сприяють формуванню позиції вигнанця. Діти зі шкільною незрілістю мають мало друзів, оскільки більшість однолітків приймають соціальну позицію школяра, прагнуть бути старанними, які встигають. Реакція на неприйняття однокласниками може стати пасивно-байдужою, негативно-протестною, демонстративно-протестною. Діти відгороджуються від оточуючих, не беруть участі в іграх або реагують агресивно - забирають іграшки, ламають олівці, рвуть листи зошитів, підручників.
Ускладнення
Шкільна незрілість без спеціальної корекції формує навчальну неуспівуваність. З одного боку, цьому сприяє недостатньо розвинена дрібна моторика, несформований фонематичний слух, відволікання уваги, з іншого - конфлікти з однолітками, вчителями, небажання слідувати режиму навчального закладу. Емоційно-поведінкова незрілість закріплюється через відносини з педагогами та однолітками. Формується позиція «двієчника», «прогульника», «вигнанця». До підліткового віку закріплюються риси демонстративного, збудженого, нестійкого типів характеру. Формується девіантна поведінка, наростає соціальна дезадаптація - підлітки вживають алкоголь, наркотики, вчиняють злочинні дії.
Діагностика
Діагностика шкільної незрілості проводиться клінічним психологом, нейропсихологом, лікарем-психіатром. У разі неврологічних та інших соматичних захворювань рекомендується огляд невролога, педіатра. Специфічне обстеження включає ряд процедур:
- Клінічну бесіду. Лікар-психіатр проводить опитування скарг батька, збирає анамнез, виписки висновків вузьких фахівців (невролога, отоларинголога, окуліста). Розмовляючи з дитиною, оцінює рівень інтелектуального, емоційно-особистісного розвитку, соціальну компетентність.
- Психодіагностику. Психологи використовують комплексні тести та діагностичні програми, орієнтовані на виявлення різних компонентів шкільної незрілості. Поширені такі методики: «Експрес-діагностика готовності до шкільного навчання» («Генезис»), «Тест шкільної зрілості Керна-Їрасека», «Здатність до навчання в школі» (Г. Вітцлак).
- Нейропсиходіагностику. Обстеження виявляє першопричини проблеми - незрілість окремих мозкових центрів. Застосовуються нейропсихологічні проби різної спрямованості - на оцінку просторового гнозису, праксису, слухорічевого сприйняття та інших функцій.
Важлива диференційна діагностика з відставанням інтелектуального розвитку при розумовій відсталості, деменціях, органічних ураженнях головного мозку, специфічних розладах поведінки. Основна ознака психофізіологічної неготовності - поведінка та емоції адекватні більш ранньому періоду розвитку (не патологічні), недостатність когнітивних функцій легка, піддається корекції.
Лікування шкільної незрілості
Основне завдання терапії - скоригувати відставання інтелектуального, емоційного, мотиваційного, поведінкового, вольового, рухового розвитку. Лікування включає:
- Психолого-педагогічну корекцію. В освітньому закладі створюються спеціальні умови, що сприяють «дозріванню» школяра. Вони оформляються як заняття зі шкільним психологом, логопедом, додаткові заняття з класним учителем.
- Поведінкові тренінги. При домінуючому відставанні соціальної, мотиваційної, особистісної незрілості дітям рекомендується відвідування групових занять з психотерапевтом. У формі гри, захоплюючих вправ відбувається відпрацювання навичок співпраці, комунікації, «примірка» ролі школяра.
- Нейропсихологічну корекцію. Спеціаліст складає індивідуальну програму з урахуванням результатів обстеження. Заняття націлені на розвиток, стимуляцію дозрівання певних відділів мозку.
- Прийом медикаментів. Питання про необхідність застосування лікарських засобів вирішується індивідуально з психіатром, неврологом. Призначаються ноотропи, амінокислоти, транквілізатори.
Прогноз і профілактика
Адекватна корекційна програма, індивідуальний підхід педагогів допомагають усунути шкільну незрілість протягом 1-2 років. Прогноз найбільш сприятливий за відсутності супутніх захворювань. Профілактика заснована на підтримці здоров'я жінки в період вагітності та дитини в перші роки життя, створенні оптимальних умов для її розумового та фізичного розвитку. Важлива демонстрація батьками позитивного ставлення до школи. Вступ до першого класу має бути довгоочікуваною, радісною подією, майбутню позицію дитини-школяра необхідно розглядати як можливість отримати нові знання, завести друзів.
