Пошкодження колінного суглоба являють собою досить різнорідну групу травм, в яку входять переломи надколінника, надриви і розриви зв'язок, гемартроз і розриви менісків. Причиною пошкоджень зазвичай стає падіння або прямий удар. Нерідко травми виникають під час занять спортом, рідше - в результаті падінь з висоти або автодорожніх подій. Найбільш постійними ознаками є біль, припухлість, утруднення опори на ногу і обмеження рухів. Гемартроз (скупчення крові в суглобі) виникає при всіх травмах, тому суглоб при будь-яких пошкодженнях рівномірно збільшується в обсязі, а його контури згладжуються. Діагноз виставляється після детального огляду та вивчення рентгенівських знімків. Тактика лікування залежить від виду травми. Зазвичай лікування консервативне: виконуються пункції колінного суглоба, накладається гіпс, при необхідності проводяться інші лікувальні заходи.
Загальна інформація
Пошкодження колінного суглоба спостерігаються приблизно у 5% дітей, які госпіталізуються в дитячі травматологічні відділення. Перше місце за поширеністю займає гемартроз - від 40 до 60% від загального числа травм колінного суглоба. Надриви та розриви менісків у дітей спостерігаються набагато рідше, ніж у дорослих - у 4-5% випадків. Вивихи та переломи надколінника в дитячому віці виявляються досить рідко.
Травми колінного суглоба зазвичай виникають у побуті або під час занять спортом. Безпосередньою причиною може стати як прямий удар або падіння, так і підвертання, спроба різкого насильницького обертання, згинання або розгинання. У всіх перерахованих випадках травма, як правило, ізольована. При автодорожніх катастрофах і падіннях з висоти можливе поєднання з іншими ушкодженнями кістково-м'язової системи, тупою травмою живота, черепно-мозковою травмою, пошкодженням грудної клітини і сечостатевих органів.
Пошкодження колінного суглоба у дітей
Гемартроз
Гемартроз виникає при всіх пошкодженнях колінного суглоба. Однак в якості основного цей діагноз виставляється при найбільш легких травмах, коли кров виливається в суглоб з синовіальної оболонки або фіброзної частини капсули, частково пошкоджених в результаті удару, скручування або падіння. Дитина скаржиться на біль. Суглоб збільшується в обсязі, його контури згладжуються, виявляється балотування надколінника. При значному скупченні крові спостерігається вибухання по обох переднебокових поверхнях суглоба. Можливо відчуття розпирання. В окремих випадках відзначається підвищення місцевої або (рідше) загальної температури.
Дитячий травматолог проводить ретельний огляд для виключення інших, більш важких ушкоджень. Виконується рентгенографія колінного суглоба. При необхідності дитину направляють на МРТ, КТ або артроскопію. Програма лікування включає в себе пункції, накладення гіпсової лонгети та УВЧ. Огляд проводять через кожні 1-2 дні, при повторному скупченні крові знову роблять пункцію. Як правило, потрібно не більше 1-2, рідше 3 пункції. Гіпс зазвичай знімають через 6-7 днів.
Пошкодження менісків
Зазвичай травма виникає при різкому обертанні гомілки батога (розрив зовнішнього меніска) або зовні (розрив внутрішнього меніска). Набагато рідше причиною стає падіння або забій коліна. У дітей молодшої вікової групи травми менісків виникають рідко і становлять не більше 2-3% від загального числа пошкоджень колінного суглоба. У підлітків, особливо активно займаються спортом, частота таких травм зростає до 25-26%. Розрив внутрішнього меніска спостерігається у 80% випадків, розрив зовнішнього меніска - у 20% випадків.
У перші 2-3 тижні після травми суглоб набрякано, в ньому визначається рідина. Дитину турбує розлитий біль, але чітко вказати точку максимальної хворобливості вона не може. У цьому періоді пошкодження меніска дуже важко діагностувати через загальні ознаки неспецифічного посттравматичного запалення. Єдиним достовірним способом підтвердити діагноз є артроскопія, однак, це досить серйозне втручання, тому дітей на таке дослідження направляють тільки при наявності яскравої клінічної картини (великій кількості крові в суглобі, сильному болю, утрудненні опори на ногу). Лікування на цьому етапі полягає в накладенні лонгети і пункціях суглоба.
Після стихання гострих запальних явищ поступово проявляється справжня клінічна картина розриву. Біль перестає бути розлитим і локалізується на рівні суглобової щілини з боку ураженого меніска. Можуть виникати повторні блокади суглоба - стани, при яких коліно фіксується в положенні легкого згинання, а пасивне і активне згинання і розгинання стають неможливими. Іноді блокади усуваються самостійно, іноді цей стан вимагає лікарської допомоги. У ряді випадків в суглобі з'являється випот. Можливе формування аритмічної походки (легке накульгування при ходьбі).
При підозрі на розрив меніска пацієнтів направляють на артроскопію колінного суглоба. Якщо діагноз підтверджується, проводять часткове видалення пошкодженої частини меніска. Повне видалення не рекомендується, оскільки після таких операцій підвищується ймовірність розвитку остеоартрозу у віддаленому періоді. За відсутності артроскопічного обладнання (наприклад, у сільських лікарнях) діагноз виставляють на підставі клінічної картини, після чого виконують хірургічну операцію. Потім накладають лонгет, призначають фізіолікування і ЛФК.
Переломи надколінника
Переломи надколінника у дітей спостерігаються рідко, в основному - в старшому віці. Можливо як пошкодження центральної частини, так і відрив крайових кісткових фрагментів. Дитину турбує біль. Рухи і опора ускладнені. Суглоб набрякано, виявляється гемартроз. Пальпація надколінника різко болюча. При наявності зсуву визначається «провал» між верхнім і нижнім фрагментами. Рентгенографія інформативна тільки при переломах центральної частини і крайових переломах з товщиною кісткового фрагмента більше 1 мм. При переломах хрящової частини змін на рентгенограмі немає, тому для уточнення діагнозу доводиться проводити МРТ або КТ колінного суглоба.
При пошкодженнях без зміщення виконується пункція колінного суглоба, накладається гіпс. При розбіжності відломків показано хірургічне лікування - шов надколінника. Операція проводиться в стаціонарі, потім дитині накладають гіпс і призначають фізіолікування. Суглоб регулярно оглядають, при необхідності видаляють накопичену кров. УВЧ призначають з другого дня. Заняття ЛФК починають після зняття гіпсу.
Вивих надколінника
Зазвичай вивих надколінника є наслідком спортивної травми і виникає у дітей старшої вікової групи. Така травма вважається досить рідкісною, проте її точну частоту встановити не вдається, оскільки у частини хворих надколінник мимоволі вправляється ще до звернення в лікувальний заклад. Дитина скаржиться на біль. При невправленому вивиху спостерігається деформація по передній поверхні суглоба. При вправленому вивиху суглоб має нормальну конфігурацію. У всіх випадках спостерігається гемартроз.
На рентгенограмах при невправленому вивиху надколінник зміщений убік. При підозрі на розрив медіопателярної зв'язки додатково виконують МРТ колінного суглоба або артроскопію. Якщо цілісність медіопателярної зв'язки не порушена, дитину госпіталізують, вправляють надколінник, виконують пункцію і накладають гіпс. У наступні кілька днів може знадобитися ще одна або дві пункції через повторне скупчення крові в порожнині суглоба. Хворому призначають УВЧ, у відновлювальному періоді проводять заняття ЛФК.
При пошкодженні зв'язки рекомендується її зшивання для попередження повторних вивихів. Операція проводиться чрескожно з використанням артроскопа. Голку вколюють через шкіру, під контролем артроскопа вводять у порожнину суглоба, а потім направляють назад, підводячи під шкірою до місця вколу. Зазвичай для відновлення цілісності зв'язки достатньо 2-3 швів. Потім накладають гіпс. У післяопераційному періоді коліно регулярно оглядають, при скупченні крові виконують пункції. Призначають УВЧ. Після зняття гіпсу приступають до занять ЛФК.
