Пієлонефрит у дітей - неспецифічне мікробно-запальне ураження ниркової паренхіми і чашково-лоханкової системи. Пієлонефрит у дітей протікає з больовим синдромом у поперековій області, дизурічними розладами (частими позивами до сечовипускання, хворобливістю, нестриманням сечі), підвищенням температури тіла, інтоксикацією. Діагностика пієлонефриту у дітей включає дослідження крові (клінічний, біохімічний аналіз) і сечі (загальний аналіз, бакпосів), УЗД сечової системи, оцінку уродинаміки, внутрішньовенну урографію та ін. У лікуванні пієлонефриту у дітей використовується антибактеріальна, протизапальна, антиоксидантна терапія, фітотерапія.
Загальна інформація
Пієлонефрит у дітей - запальний процес, що захоплює чашково-лоханкову систему, канальця та інтерстицію нирок. За поширеністю пієлонефрит стоїть на другому місці після ГРВІ у дітей, і між цими захворюваннями існує тісний взаємозв'язок. Так, у дитячій урології кожен 4-ий випадок пієлонефриту у дитини раннього віку є ускладненням гострої респіраторної інфекції. Найбільше число випадків пієлонефриту у дітей реєструється в дошкільному віці. Гострий пієлонефрит в 3 рази частіше діагностується у дівчаток, що обумовлено особливістю жіночої анатомії нижніх відділів сечових шляхів (більш широким і коротким сечовипускальним каналом).
Пієлонефрит у дітей
Причини пієлонефриту у дітей
Найпоширенішим етіологічним агентом, що викликає пієлонефрит у дітей, є кишкова паличка; також при бактеріологічному посіві сечі виявляються протей, синьогнійна паличка, золотистий стафілокок, ентерококи, внутрішньоклітинні мікроорганізми (мікоплазми, хламідії) та ін.
Потрапляння інфекційних агентів у нирки може відбуватися гематогенним, лімфогенним, уриногенним (висхідним) шляхом. Гематогенне занесення збудників найбільш часто зустрічається у дітей першого року життя (при гнійному омфаліті у новонароджених, пневмонії, ангінах, гнійничкових захворюваннях шкіри тощо). У більш старших дітей переважає висхідне інфікування (при дисбактеріозі, колітах, кишкових інфекціях, вульвітах, вульвовагінітах, баланопоститах, циститах тощо). Велику роль у розвитку пієлонефриту у дітей відіграє неправильний або недостатній гігієнічний догляд за дитиною.
Умовами, що сприяють виникненню пієлонефриту у дітей, можуть виступати структурні або функціональні аномалії, що порушують пасаж сечі: вроджені вади розвитку нирок, бульбашково-сечовитий рефлюкс, нейрогенна сечова бульбашка, сечокам'яна хвороба. Ризику розвитку пієлонефриту більш схильні діти з гіпотрофією, рахітом, гіпервітамінозом D; ферментопатіями, дисметаболічною нефропатією, глистними інвазіями тощо. Маніфестація або загострення пієлонефриту у дітей, як правило, трапляється після інтеркуррентних інфекцій (ГРВІ, вітряної віспи, кору, скарлатини, епідемічного паротиту та ін.), що викликають зниження загальної опірності організму.
Класифікація
У педіатрії виділяють 2 основні форми пієлонефриту у дітей - первинний (мікробно-запальний процес спочатку розвивається в нирках) і вторинний (обумовлений іншими факторами). Вторинний пієлонефрит у дітей, у свою чергу, може бути обструктивним і необструктивним (дисметаболічним).
Залежно від давності та особливостей проявів патологічного процесу виділяють гострий і хронічний пієлонефрит у дітей. Ознакою хронічного пієлонефриту у дітей служить збереження симптомів інфекції сечовевидних шляхів більше 6 місяців або виникненням за цей період не менше 2-х загострень. Характер перебігу хронічний пієлонефриту у дітей буває рецидивуючим (з періодами загострень і ремісій) і латентним (тільки з сечовим синдромом).
Протягом гострого пієлонефриту у дітей виділяють активний період, період зворотного розвитку симптомів і повну клініко-лабораторну ремісію; протягом хронічного пієлонефриту - активний період, часткову і повну клініко-лабораторну ремісію. Пієлонефритичний процес має дві стадії - інфільтративну і склеротичну.
Симптоми пієлонефриту у дітей
Провідними проявами гострого та активного періоду хронічного пієлонефриту у дітей служать больовий, дизуричний та інтоксикаційний синдроми.
Пієлонефрит у дітей зазвичай маніфестує з лихоманки ремітуючого типу, ознобів, пітливості, слабкості, головного болю, анорексії, адінамії. У грудних дітей можливі наполегливі зригування, блювота, рідкий стілець, зниження маси тіла.
Дизурічний синдром розвивається при залученні в мікробно-запальний процес нижніх відділів сечового тракту. Він характеризується занепокоєнням дитини перед або під час сечовипускання, частими позивами до опорожнення сечового міхура, хворобою, почуттям печіння при сечовипусканні, нестриманням сечі.
Больовий синдром при пієлонефриті у дітей може проявлятися або абдомінальними болями без чіткої локалізації, або болями в поперековій області, що посилюються при поколочуванні (позитивний з-м Пастернацького), фізичному навантаженні.
Поза загостренням симптоми хронічного пієлонефриту у дітей мізерні; відзначається стомлюваність, блідість шкірних покривів, астенізація. При латентній формі хронічного пієлонефриту клінічні прояви зовсім відсутні, проте запідозрити захворювання у дітей дозволяють характерні зміни в загальному аналізі сечі (лейкоцитурія, бактеріурія, помірна протеинурія).
Перебіг гострого пієлонефриту у дітей може ускладнитися апостематозним інтерстиційним нефритом, паранефритом, карбункулом нирки, піонефрозом, сепсисом. Хронічний пієлонефрит, що розвинувся в дитячому віці, з роками може призвести до нефросклерозу, гідронефрозу, артеріальної гіпертензії та хронічної ниркової недостатності.
Діагностика
Якщо пієлонефрит у дитини вперше виявлено педіатром, необхідна обов'язкова консультація дитячого нефролога або дитячого уролога. Комплекс лабораторної діагностики при пієлонефриті у дітей включає дослідження клінічного аналізу крові, біохімічного аналізу крові (сечовини, загального білка, білкових фракцій, фібриногена, СРБ), загального аналізу сечі, рН сечі, кількісних проб (по Нечипоренку, Аддіс-Каковському При необхідності для виявлення збудників інфекції проводяться дослідження методами ПЛР, ІФА. Важливе значення при пієлонефриті у дітей має оцінка ритму та обсягу спонтанних сечовипускань, контроль діурезу.
Обов'язкове інструментальне обстеження дітей, хворих на пієлонефрит, передбачає проведення УЗД нирок (при необхідності УЗД сечового міхура), УЗДГ ниркового кровотоку. Для виключення обструктивних уропатій, що часто виступають причиною пієлонефриту у дітей, може знадобитися виконання екскреторної урографії, уродинамічних досліджень, динамічної сцинтиграфії нирок, ниркової ангіографії, КТ нирок та інших додаткових досліджень.
Диференційну діагностику пієлонефриту у дітей необхідно проводити з гломерулонефритом, апендицитом, циститом, аднекситом, у зв'язку з чим діти можуть потребувати консультації дитячого хірурга, дитячого гінеколога; проведення ректального обстеження, УЗД органів малого тазу.
Лікування пієлонефриту у дітей
Комплексна терапія пієлонефриту передбачає проведення медикаментозної терапії, організацію правильного питного режиму та харчування дітей.
В гострому періоді призначається постільний режим, рослинно-білкова дієта, збільшення водного навантаження на 50% порівняно з віковою нормою. Основу лікування пієлонефриту у дітей становить антибіотикотерапія, для якої використовуються цефалоспорини (цефуроксим, цефотаксим, цефпіром ін.), Лактамы (амоксициллин), аміноглікозиди (гентаміцин, амікацин). Після завершення антибактеріального курсу призначаються уроантисептики: похідні нітрофурану (нітрофурантоїн) і хіноліну (налидиксовая кислота).
Для посилення ниркового кровотоку, елімінації продуктів запалення і мікроорганізмів показано прийом швидкодіючих діуретиків (фуросеміда, спіронолактон). При пієлонефріті дітям рекомендується прийом НПВС, антигістамінні препарати, антиоксиданти, імунокоректори.
Тривалість курсу лікування гострого пієлонефриту у дітей (або загострення хронічного процесу) - 1-3 місяці. Критерієм ліквідації запалення є нормалізація клініко-лабораторних показників. Поза загостренням пієлонефриту у дітей необхідна фітотерапія антисептичними і сечогінними зборами, прийом лужної мінеральної води, масаж, ЛФК, санаторне лікування.
Прогноз і профілактика
Гострий пієлонефрит у дітей закінчується повним одужанням у 80% випадків. Ускладнення і летальні результати можливі в рідкісних випадках, головним чином, у ослаблених дітей із супутньою патологією. Результатом хронічного пієлонефриту у 67-75% дітей служить прогресування патологічного процесу в нирках, наростання нефросклеротичних змін, розвиток ХПН. Діти, які перенесли гострий пієлонефрит, спостерігаються нефрологом протягом 3-х років з щомісячним контролем загального аналізу сечі. Огляди дитячого отоларинголога і стоматолога обов'язкові 1 раз на 6 місяців.
Попередження пієлонефриту у дітей пов'язане з дотриманням заходів гігієни, профілактикою дисбактеріозу та ОКІ, ліквідацією хронічних запальних вогнищ і зміцненням опірності організму. Строки проведення профілактичної вакцинації встановлюються в індивідуальному порядку. Після будь-якої перенесеної інфекції у дітей необхідно дослідити аналіз сечі. Для профілактики розвитку хронічного пієлонефриту у дітей слід адекватно лікувати гострі сечові інфекції.
