Мхі, лишайники, та й багато інших рослин утворюють щільні співдружності, щоб встояти перед природними напастями. Але є відважні рослини, які борються за своє виживання поодинці. І це у них успішно виходить.
Пустеля частенько підносить людині дивовижні приклади живучості земної природи. У місцях, де не зумів пристосуватися до життя людина, яка вміє будувати оселі, придумала охолоджувальні кондиціонери, зустрічаються дивовижні рослини, які зуміли глибоко пустити коріння в розпечений пісок і вистояли під палючими променями сонця. Дивлячись на них, забуваєш, що життя на планеті вийшло з океану.
Вельвічія дивовижна
Хоча чудес вистачає і поруч з будинком, де людині судилося народитися, розхожа думка, що за ними слід їхати за долинати земель, іноді підтверджується життям.
Одним із заморських чудес є карликове дерево, яке зуміло зберегтися з доісторичних часів у гарячих пісках пустелі Наміб, яка вважається найдавнішою на нашій планеті.
Іноді за цілий рік небеса не зволять подарувати пустелі жодної краплі води. Здавалося б, що в таких умовах життя бути не може. Але Творець любить дивувати людину. Серед безкрайніх піщаних просторів раптом зустрінеться дивне дерево.
За століття свого життя (а живе Вельвічія дивовижна і по 2 тисячі років) вона потихеньку нарощує широту стовбура, доводячи його до 3 метрів в діаметрі, а ось у висоту дерево рости не поспішає. З півметрового по висоті стовбура дерево є всього 4 аркуші. Правда, 2 аркуші зростаються зі стволом, стаючи захистом рослини, а про два інших можна складати поеми і казки.
Широке шкіряне листя немов дві дівочі коси, розкинувшись по два боки від стовбура, не поспішаючи нарощують довжину все довге життя Вельвічії. Сухий вітер, що влаштовує періодично піщані бурі, треплет коси, перетворюючи їх на безліч клаптиків, немов намагається зістарити вид дерева. Дійсно, лахміття, що розвиваються на вітрі, нагадують косми Баби Яги, рівної за віком дереву.
Вітер відіграє і позитивну роль у житті дерева. По-перше, він сприяє пересуванню туману з боку океану, вологою якого і запасається рослина, щоб потім довго обходитися без води. По-друге, вітер досвідить жіночі шишки, які ростуть на одному дереві з чоловічими, але розмірами вони більше, ніж чоловічі. Таким чином, вітер сприяє продовженню дивовижного роду на планеті.
Така дивовижна рослина-одиначка живе в кліматичних умовах, здавалося б, несумісних з життям.
«Повзучий диявол»
Ще одне дивовижне створення природи, що росте тільки на піщаному ґрунті, але вже в Мексиці. Мексика
багата на різновиди кактусів, серед яких це диво виділяється своїми незвичайними здібностями. Друге слово в його назві, Stenocereus Eruca, означає «гусениця». Але для мексиканців це справжній «Повзучий диявол».
Хоча росте кактус не дуже швидко, додаючи по 25 см в довжину щорічно, в сприятливих умовах межа росту досягає 60 см. Тоді кактуси створюють проблеми з пересування людей, утворюючи непрохідні ділянки з 5-метрових стеблів, покритих кинджалоподібними колючками.
Цікаво, що розмножується кактус двома способами. Як і у більшості рослин у нього є насіння, яке з'являється після досвіду великих квіток, що розкриваються вночі після минулого дощу. Оскільки вночі відпочивають навіть комахи, то опилювачів кактусу не вистачає, а тому він пристосувався клонувати сам себе. Від великої втечі відокремлюються дітки, які починають самостійне життя, приходячи на зміну відмираючому батьку.
Гусеницею рослину назвали за її зовнішній вигляд і спосіб зростання. Кактус немов повзе по поверхні піщаного ґрунту, періодично чіпляючись за нього зростаючими частинами і піднявши над землею устремлений вперед кінчик рослини, а старі частини поступово відмирають
