Як врятуватися від різних проблем і плутанини? Які сили нами керують? Як їх визначити і правильно направити? Ніхто не знає. Надія тільки на наш егоїзм, що завдяки йому досягнемо успіху: ми будемо розвиватися, будувати, прогресувати! Так ми рухалися з давніх часів і прийшли тепер до сучасного суспільства масового неврозу, де проблемою глобального рівня є невпевненість у житті, в завтрашньому дні. І вона поступово призводить до питання: а чи правильно я живу і дію?
Все відбувається від невизначеності, адже ніхто не здатний сьогодні поручитися за те, яким буде завтра. Відсутність знань про такий закон природи, що включав би в себе сенс і причини появи людини на Землі, яка прийшла після неживого, рослинного і тваринного рівнів природи, - в цьому все наше неблагополуччя, запор, якщо хочете. Якщо безглуздість існування буде продовжуватися, то попереду нас чекає розруха, деградація, виродження і зникнення людини з лиця Землі, за винятком тих, хто таки знайде горезвісний сенс життя і стане жити згідно з його приписом.
Нездатність керувати подіями, протистояти несподіванкам, передбачити їх, незнання причинності явищ - це джерело невизначеностей у житті. Через це ми відчуваємо брак сил і приходимо до відчаю.
Кілька слів про минуле і майбутнє з точки зору системи, званої «людство». Минуле могло бути таким-то і не зовсім, завися від амплітуди качання маятника пишуть історію: кому догодити? Або просто слідуючи всередині тим міфам, що вибудувані вихованням, середовищем, освітою, можна правити історію на свій лад. Їй що, вона минула, лягнути або плюнути в морду не може, а мені жити хочеться, і добре жити. Більше того, уявити собі нижчу організацію суспільства, тобто минуле, нам легко, тому що судимо про нього по собі, даємо діям тих людей своє власне пояснення. Але оскільки нинішній рівень егоїзму значно вищий, ніж раніше, нам нам важко або неможливо зрозуміти їх мотивацію, засновану на більш слабких егоїстичних бажаннях.
Майбутнє ж від людини приховане. Цим йому дано свого роду вільний вибір: вивчати невідомі, але закони природи, що володіють над нами, або залишатися в невіданні. Якби майбутнє було відоме людині, то вона б не стояла перед вибором і діяла б як автомат, крім власної волі. Тоді це була б не людина, тобто незалежна, а деякий результат дії природи.
Майбутнє приховане, але спробуємо припустити. Воно не тільки безхмарне, а й безповітряне, безводне, безрослинно-тваринне майбутнє. Так нас орієнтує те, що відбувається на планеті. Тому ніхто не хоче думати і піклуватися про майбутнє. А поки найбільше, на що здатна людина у своєму розумінні майбутнього, - це говорити про ймовірність.
Так, ми знаємо ряд факторів, які впливають на його результат, але існують й інші визначальні фактори, про які ми нічого не знаємо. Неповнота цього знання призводить лише до часткової прогнозованості результату наших сьогоднішніх дій, тобто майбутнього, і тому завжди є ризикованою спекуляцією. Адже як робляться прогнози? Невизначеність щодо майбутнього розвиває мистецтво підганяти, а сучасна методологія дозволяє «довести» все, що завгодно. З її допомогою можна обґрунтувати будь-які причинно-наслідкові зв'язки, які прийдуть в голову. І спростувати - теж. Цим займаються наукові світила, що жадають Нобелівських та інших премій.
Якби ми знали причину нашого створення, його мету, то змогли б зрозуміти, куди нас несе плином часу. На жаль ми ще не дійшли до розуміння, що розвиток без точно спрямованого вектора приведе нас до поразки. І не захоче людина змінити свою долю, якщо не зазнає в ній невдачі. Не прийде він до усвідомлення, що неможливо для нього залишатися в невизначеності, поки, що називається, життя не змусить. «Немає більш розумного, ніж досвідчений».
Коли людина задоволена тим, що відбувається, їй не треба бути в пошуку, якщо незадоволена, то протестує, шукає, чому їй погано. І він почне питати: звідки це взялося? У чому причина? Що нам робити? Спочатку він хоче, щоб йому було добре. Але поступово починає бачити, що неможливо, щоб було добре тільки одному, - не допоможе, адже світ глобальний. Людина розумніє і вже розуміє, що треба, щоб і іншим теж стало добре. А потім вже приходить до усвідомлення, щоб в першу чергу їм було добре.
Єдиний спосіб позбутися болю назавжди, це знайти її причину. Нам потрібне знання законів природи, за якими ми існуємо. А це можливо, тільки якщо знайдемо точки дотику з нею, всі ми, без винятку. Нам недостатньо того, що глобалізація поєднала нас один з одним як елементи одного механізму. Важливо спочатку знати, за якою програмою, для чого ми будемо діяти! І тоді людина відчує, що невизначеність існування зникла, і ясна висока мета тепер визначає життя людини і її долю. Виходить, що майбутнє людства залежить лише від розуміння того, наскільки загибельний шлях у невизначеності, і тоді вкладе воно себе у вивчення, пізнання закону, що керує світом.
