Тільки через досягнення внутрішньої гармонії людина може спрямувати свою життєву енергію на досягнення поставленої мети.
У першу чергу воїн вміє керувати собою, своїми емоціями і бажаннями, намірами і вчинками.
Воїн завжди несе відповідальність за свої рішення і дії. Нетерпіння, пошук легких шляхів, досягнення мети будь-якою ціною не властиві воїну. Перша і найважча перемога, яку повинен здобути майбутній воїн - перемога над самим собою.
Фізична сила не є основною характеристикою воїна, вік і стан здоров'я не владні над його духовним станом.
Воїну не чуже почуття страху, однак, він насолоджується своєю здатністю спрямовувати це почуття в потрібне русло, своєю здатністю мобілізувати всі ресурси свого тіла для вирішення поставленого завдання.
Воїн в першу чергу піклується про доцільність застосування грубої сили, а потім про спосіб застосування цієї сили. Реалістична оцінка своїх здібностей, які значно вище здібностей середньої людини, дозволяють воїну холоднокровно оцінювати ситуацію і приймати правильні рішення в критичних ситуаціях. Вміння використовувати грубу силу поєднується з прагненням уникати такого її застосування.
Воїн вміє використовувати будь-яку ситуацію в своїх цілях і виходити з поєдинку переможцем навіть в програшних ситуаціях. Будь-яка поразка для воїна є ще одним кроком до своєї мети - набуття досвіду, оцінки противника, тимчасового заспокоєння ворога. Незважаючи на необов'язкову фізичну перевагу над противником, для перемоги воїн не може бути слабким. Тільки перевершуючи противника в одній з декількох складових: вмінні, хитрощі, спритності, витривалості і, нарешті, просто бажанні перемогти, воїн може здобути перемогу.
Воїн не може бути слабким, перемога над противником можлива тільки в разі переваги в будь-яких бойових навичках, перевазі, здатному відшкодувати слабкості в інших областях єдиноборства.
Усе життя воїна складається з боротьби і самовдосконалення. Рід занять не є основною ознакою воїна.
Воїн - це тип особистості, спосіб життя, спосіб взаємодії з навколишньою реальністю. Воїн не обов'язково повинен займатися бойовими мистецтвами, але саме серед людей, що займаються бойовими мистецтвами, чашу всього можна зустріти такий тип особистості, оскільки бойові мистецтва сприяють розвитку якостей, властивих воїну.
Навчити людину виконувати технічні елементи значно легше, ніж прищепити їй нові особистісні якості. Тому завжди шлях навчання бойовим мистецтвам лежить через довгий процес, що передує навчанню. За цей період вчитель має визначити здібності та схильності учня. Зазвичай перші заняття проводяться в умовах жорстких навантажень, після таких занять йде дев'ять з десяти тих, хто прийшов займатися, але залишилися після такого відбору дійсно готові займатися бойовими мистецтвами. Однак, це не означає, що решту групи відразу слід навчати техніці. Подальше виховання йде шляхом прищеплення навичок етикету, духовного розвитку, вивчення моралі воїна. Тільки, коли вчитель вважає духовний розвиток учня достатнім для того, щоб він не був небезпечний для суспільства, починається навчання прийомам, застосування яких, може завдати травми або навіть вбити противника.
Техніка бойового мистецтва безпосередньо залежить від умовних обмежень, що існують у цьому виді єдиноборств. Чим більше умовностей, тим більш далекою стає техніка від реальних умов поєдинку, проте без визначення умов кожен бій закінчувався б смертельним результатом. Техніка може бути ефективною чи ні, меч, що висить на стіні, може виконувати естетичні функції, але може бути і смертельною зброєю, проте цією зброєю треба вміти користуватися. Сама по собі техніка не може бути поганою або хорошою, вона є тільки способом досягнення мети, а ймовірність досягнення мети безпосередньо залежить від майстерності володіння цією технікою.
Майстерності володіння технікою недостатньо для перемоги, це тільки одна сторона навичок воїна. Для ефективного застосування техніки необхідний бойовий дух, прагнення перемогти, вміння приймати рішення в нестандартних умовах. Такі навички приходять тільки з досвідом. Завдання вчителя відчувати психологічний стан учня і непомітно для нього ставити завдання на межі або навіть за межами його можливостей, вміючи допомогти в подоланні труднощів на шляху досягнення таких цілей.
Головне, чого вчитель повинен навчити учня - вміння ставити цілі і досягати їх. Це вміння приходить разом з формуванням світогляду і вихованням в учні духу воїна. Не кожен учень може стати воїном, багато в чому це залежить від психологічного складу і цілеспрямованості.
Воїн ніколи не задоволений собою і своїми досягненнями, він ніколи не скаже про себе що він «Справжній Воїн».
