Як виростити дитину, яка буде вміти співчувати і ділитися - але і свою просто так не віддасть? Не жадину, але й не простака, якого будь-хто зуміє обібрати до копійки? Для цього потрібно розібратися зі своїми власними установками.
Жадін ніхто не любить, це зрозуміло. З такою людиною не будуть спілкуватися або грати, та й ділитися з нею ніхто особливо не поспішить. Виходить, бути людиною, яка роздає все підряд - добре? Ні. Такі люди настільки невпевнені в собі і своїй цінності, що їм доводиться «купувати» інших людей - цукерками або виконаними домашніми завданнями, які можна списати. Маминими бусами або дідусевою колекцією марок, за яку тебе приймуть в гру хоча б на час.
Обидві ці крайнощі - приклад невдалої соціалізації. У дорослому віці такі типи характеру проявляються приблизно так само, до речі. Тільки ситуації можуть маскуватися трохи складніше і витонченіше, але сама суть залишається тією ж.
Розберіться зі своєю цінністю (і допоможіть дитині)
Відповідь, що ж робити в цій ситуації, очевидна. Виростити невротика нікому не хочеться, вірно? Потрібно зрозуміти, що для вас речі та інші матеріальні блага. Чому вам так складно поділитися навіть у тій ситуації, коли цього вимагають закони гуманності і дружби - або чому ви готові бути вічною паличкою-виручалочкою. На шкоду собі, своїй родині і своїм власним інтересам.
Найкраще, звичайно, робити це з психологом - під час класичної терапії, на сеансі розстановок або в регресології. Зрозуміло, що перекіс у будь-яку сторону виникає не просто так - це наслідок отриманих від ваших батьків (бабусь, роду) установок.
unsplash
Не можна змушувати дитину в будь-якому віці ділитися. Як і не можна ні в якому разі жити за принципом «все краще - дітям». Пам'ятаєте, як наші мами не сміли взяти ягідку полуниці, тому що дуже турбувалися про вітамінізацію підростаючих організмів? Добре і правильно показувати, що є моє, чим я дорожу і ділитися не стану. І є теж моє, чим я з радістю поділюся, тому що віддавати часом буває куди приємніше, ніж отримувати.
