Синдром Ганзера - гострий психоз, сутінкове помрачення свідомості з «міморіччю» і «мимодействиями». Є своєрідною імітацією важкого психічного розладу, наприклад, шизофренії. При цьому на відміну від звичайної симуляції хворі щиро вірять, що страждають психічним захворюванням. Синдром Ганзера розвивається при підвищеній потребі в увазі і співчутті оточуючих. Поштовхом зазвичай стає позамежний хронічний стрес при потраплянні в незвичні, вкрай некомфортні, можливо небезпечні умови, наприклад, в умови тюремного ув'язнення. Діагноз виставляється на підставі анамнезу та опитування хворого. Лікування - усунення травмуючих факторів, психотерапія.
Загальна інформація
Синдром Ганзера - гострий психічний розлад психотичного рівня. Входить до групи психопатологічних істеричних синдромів. Вперше був виявлений німецьким психіатром С. Ганзером в 1897 році при обстеженні пацієнтів, які перебувають в умовах тюремного ув'язнення, тому відомий під назвами «тюремний психоз» і «тюремний синдром». При синдромі Ганзера хворі імітують важкий психічний розлад, однак така імітація не є симуляцією. Пацієнти щиро переконані в наявності захворювання, сумлінно співпрацюють з лікарем, погоджуються на огляд досвідченими фахівцями, проходження комісії тощо. Діагностику та лікування синдрому Ганзера здійснюють фахівці в галузі психіатрії.
Синдром Ганзера
Причини синдрому Ганзера
Основною причиною розвитку синдрому Ганзера є важкі емоційні потрясіння і позамежні хронічні стреси, обумовлені перебуванням у вкрай некомфортному середовищі, що становить небезпеку для життя, здоров'я і майбутнього пацієнта. Типовим прикладом таких обставин є умови тюремного ув'язнення. Як другий за значимістю фактор, що провокує виникнення синдрому Ганзера, психіатри вказують потребу в співчутті оточуючих, бажання убезпечити себе від конфліктних ситуацій і уникнути неприємних наслідків.
Синдром Ганзера частіше розвивається в підлітковому та юнацькому віці, іноді виникає у людей середнього віку. Розгорнута клінічна картина зустрічається рідко. В анамнезі у хворих можуть виявлятися черепно-мозкові травми і зловживання психоактивними речовинами (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія). У деяких пацієнтів, які страждають синдромом Ганзера, діагностуються інші психічні розлади: психопатії, маніакально-депресивний психоз та ін. Багато хворих виховувалися в антисоціальному середовищі, не мають твердих моральних і моральних орієнтирів. Цей фактор, посилюваний несприятливими умовами тюремного ув'язнення, провокує агресію і виражену асоціальність поведінки.
Симптоми синдрому Ганзера
Найяскравішими проявами синдрому Ганзера є мимоговорение і мімодействія. Мимоговоріння проявляється в свідомо безглуздих, абсурдних відповідях на найпростіші питання. Наприклад, хворий не може правильно відповісти, скільки пальців у нього на руці. Мимодействия встречаются реже мимоговорения и проявляются в неправильных действиях в ответ на элементарные указания. Наприклад, пацієнт піднімає руку замість ноги, намагається надіти сорочку на ноги, а штани - на руки. При дослідженні шкірної чутливості хворий з синдромом Ганзера не реагує на холод, тепло і больові подразники (укол булавкою).
Орієнтування в навколишньому порушено, зв'язок із зовнішнім світом різко обмежений, сприйняття реальності ускладнено. Пацієнт повністю зосереджений на вузькому колі проблем. Виникають афективні порушення, спостерігаються коливання від тривоги і страху до радості та оптимізму. При синдромі Ганзера також можуть виявлятися галюцинаторні розлади. Галюцинації переважно зорові, як правило, пов'язані з реальною ситуацією, нерідко страхітливі. Носять сценоподібний характер, можуть включати в себе судові засідання, читання вироку тощо.
При синдромі Ганзера можливі короткочасні напади екстравагантної поведінки з імітацією важких психічних розладів, наприклад, шизофренії. Хворий може виглядати розгубленим, розповідати про свою велич і виняткове становище, брехати про галюцинації та імітувати амнезію, наприклад, стверджувати, що він не пам'ятає, де народився або як провів останній місяць. Симптоми синдрому Ганзера зазвичай зберігаються протягом декількох діб, після виходу з сутінкового стану спостерігається амнезія.
Діагностика і диференційна діагностика синдрому Ганзера
Діагноз встановлюється на підставі анамнезу та опитування пацієнта. Відмінними ознаками синдрому Ганзера є явний зв'язок з типовою психотравмуючою ситуацією (зазвичай - тюремним ув'язненням) і характерна клінічна картина з мімоутворенням і мімідіями. Диференційний діагноз синдрому Ганзера проводять з кататонічною шизофренією, псевдодеменцією, пуерилізмом і патологічними станами, обумовленими органічним ураженням головного мозку.
Мимоговоріння при кататонії проявляється промовою, яка не має відношення до поставленого питання. Хворі з синдромом Ганзера відповідають неправильно, але їхні відповіді не виходять за рамки поставленого питання. Іншою ознакою, що дозволяє відрізнити синдром Ганзера від кататонії, є відсутність характерних позитивних і негативних проявів шизофренії. Для виключення органічних уражень головного мозку може знадобитися консультація невролога. У сумнівних випадках призначають додаткові дослідження: рентгенографію черепа, МРТ головного мозку тощо.
Псевдодеменція, як і синдром Ганзера, може розвиватися в умовах тюремного ув'язнення. Ступінь абсурдності відповідей при псевдодеменції виражена не так яскраво. Переважає демонстрація безпорадності, театральна розгубленість при спробі вчинити якісь дії або відповісти на питання. Характерне для синдрому Ганзера мімоговоріння відсутнє, найчастіша відповідь - «я не знаю». При цьому хворі добре орієнтуються в навколишньому і зберігають здатність захищати свої інтереси. При пуерилізмі спостерігається яскраво виражена інфантильна поведінка - хворі говорять сюсюкаючим голосом, використовують зменшувальні слова, будують прості примітивні пропозиції, грають, здійснюють вчинки, характерні для маленьких дітей.
Лікування синдрому Ганзера
У гострій фазі слід переконатися, що пацієнт не становить небезпеки для себе або оточуючих. Як правило, прояви синдрому Ганзера зникають після усунення психотравмуючої ситуації, але в обставинах тюремного ув'язнення це неможливо, тому виходом стає тимчасова зміна обстановки (госпіталізація в тюремну лікарню). Цей захід дозволяє одночасно зменшити стрес і убезпечити як хворого з синдромом Ганзера, так і інших людей. Застосовують аміназин. За наявності супутніх психічних розладів (депресії, маніакально-депресивного психозу, неврозу) проводять відповідну фармакотерапію.
Після усунення гострої психотичної симптоматики хворого з синдромом Ганзера направляють на консультації до психолога або психотерапевта для моніторингу психічного стану, виявлення та усунення психологічних проблем, що сприяють виникненню бурхливих дезадаптивних реакцій на стрес. Прогноз при синдромі Ганзера сприятливий. Одужання настає протягом декількох діб, дефекти мислення, інтелекту та емоційної сфери у віддаленому періоді відсутні.
