Рецидив раку товстого кишечника - повторне виникнення злоякісної пухлини через деякий час після завершення радикального лікування. Проявляється болями, запорами, поносами, відчуттям неповного випорожнення кишківника, домішками крові і сісою в калових масах. Відзначаються слабкість, апатія, зниження маси тіла і втрата апетиту. При поширенні процесу на сечовий міхур з'являються порушення сечовипускання і кров у сечі. При ураженні печінки і черевики розвивається асцит. Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу, скарг, результатів огляду, даних іррідержкопії, колоноскопії, біопсії та інших досліджень. Лікування - операція, хіміотерапія, променева терапія.
Загальна інформація
Рецидив раку товстого кишечника - повторний онкологічний процес, що виникає неподалік від віддаленої ділянки кишки, в області лімфатичних вузлів або у віддалених органах. За даними зарубіжних дослідників, ймовірність рецидивування після радикального хірургічного видалення пухлини в середньому становить 20-30%. При цьому у хворих з I стадією ризик розвитку рецидиву раку товстого кишечника коливається від 0 до 13%, у пацієнтів з II стадією - від 11 до 61%, у хворих з III стадією - від 32 до 88%. Новоутворення може виникнути через кілька місяців або років після резекції кишківника, найбільша кількість рецидивів припадає на перші 2 роки після операції. Дослідники також відзначають, що післяопераційна хіміотерапія дозволяє істотно зменшити ймовірність рецидивування. Лікування здійснюють фахівці в галузі онкології та гастроентерології.
Рецидив раку товстого кишечника
Класифікація та причини рецидиву раку товстого кишечника
Виділяють лікорегіональні та віддалені рецидиви. Локорегіональним вважається ураження області ^ омозу та прилеглих зон, брижийки кишки з лімфатичними вузлами, черевики, клітковини та прилеглих органів. Розрізняють чотири типи локорегіональних рецидивів раку товстого кишечника:
- Пухлина в зоні міжкишкового соустья
- Злоякісна поразка брижийки
- Перитонеальний рецидив
- Забрюшинний рецидив
При локорегіональних рецидивах найчастіше вражається область міжкишкового ^ омозу, найрідше - забрюшинна клітковина. При віддалених рецидивах (метастатичному раку) зазвичай страждає печінка, рідше - легені, кістки і головний мозок.
Причиною розвитку рецидиву раку товстого кишечника стають поодинокі ракові клітини, що залишилися після оперативного втручання і консервативної терапії. Ймовірність виникнення рецидивної пухлини залежить від виду і поширеності первинної новоутворення. Недифференційований рак рецидивує частіше високодиференційованого, новоутворення з метастазами в регіонарних лімфовузлах - частіше локальних пухлин. Хіміотерапія в післяопераційному періоді дозволяє на 40% знизити ризик розвитку рецидиву.
Симптоми рецидиву раку товстого кишечника
Більшість пацієнтів звертаються до онколога зі скаргами на болі в області міжкишкового повіту омозу. При рецидивній пухлині в області прямої кишки болі іррадіюють в нижню частину живота, область проміжності, попереку, статеві органи і нижні кінцівки. Серед інших симптомів відзначаються кров і слиз у калі, запори, поноси, метеоризм і відчуття неповного випорожнення кишечника після акту дефекації. При пальпації іноді визначається пухлинна освіта. При великих вузлах можлива видима деформація живота.
Рецидив раку товстого кишечника часто ускладнюється формуванням свищів. При проростанні сечового міхура виникають розлади сечовипускання. Під час сечовипускання можливе виділення повітря або крові. Кал у сечі з'являється рідко. При утворенні волого-кишкового свища з'являються болі в області проміжності. Через вологаїще можуть відходити гази і калові маси. Ураження лімфовузлів може протікати безсимптомно і виявлятися при проведенні інструментальних досліджень. При великих лімфогенних метастазах утворюються конгломерати, виникають порушення функції прилеглих органів, залучених до патологічного процесу.
Прояви віддалених рецидивів раку товстого кишечника залежать від локалізації метастазів. При метастатичному раку печінки відзначається збільшення органу, можлива жовтяничність шкірних покривів, характерний ранній розвиток асциту. Поодинокі метастази в легенях можуть протікати безсимптомно і виявляються при проведенні рентгенографії. При множині метастазування в легені спостерігаються задишка, кашель і кровохарканя. При метастазах у кістці виникають болі в області ураження.
При рецидивах раку товстого кишечника, що супроводжуються метастатичними пухлинами мозку, відзначаються запаморочення, головні болі та неврологічні порушення. Поразка черевця проявляється асцитом. У всіх пацієнтів виявляються загальні ознаки злоякісного процесу: слабкість, млявість, апатія, зниження працездатності, депресії та субдепресивні розлади, вихудання, втрата апетиту, анемія та незначне підвищення температури тіла. При нагноєнні пухлини і утворенні абсцесів може спостерігатися виражена гіпертермія.
Діагностика рецидиву раку товстого кишечника
Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу, клінічної симптоматики і результатів додаткових досліджень. Як скринінговий метод обстеження використовується аналіз на кров у калі. Ректальне дослідження дозволяє виявляти рецидиви раку товстого кишечника з ураженням прямої кишки, в інших випадках дослідження неінформативне. При проведенні іррідержкопії визначається асиметричне звуження з нечіткими нерівними обрисами в області міжкишкового ^ омозу. Інформативність методики відносно невисока, оскільки рецидив раку товстого кишечника буває важко відрізнити від можливого рубцевого звуження в зоні ^ омозу.
Більш точні дані можна отримати при проведенні ендоскопічного дослідження. При ураженні нижніх ділянок кишківника (20-25 см від анального отвору) використовують ректороманоскопію. При раку вищезазначених відділів проводять колоноскопію. Під час дослідження лікар має можливість отримати візуальну інформацію про зону ураження, оцінити розмір, поширеність і тип росту рецидиву раку товстого кишечника. Крім того, в процесі ендоскопії фахівець бере зразок тканини для подальшого гістологічного дослідження.
Для виявлення метастазів у лімфатичних вузлах проводять УЗД черевної порожнини, КТ і МРТ черевної порожнини. Для виявлення метастазів у печінці призначають МРТ печінки. При підозрі на метастатичне ураження головного мозку здійснюють КТ і МРТ головного мозку, при ураженні кісток - сцинтиграфію і рентгенографію, при метастазуванні в легені - рентгенографію грудної клітини, при залученні черевики - УЗД і МРТ черевної порожнини тощо.
Лікування і прогноз рецидиву раку товстого кишечника
Тактика лікування визначається локалізацією і поширеністю пухлини. При операбельних місцевих новоутвореннях здійснюють повторні хірургічні втручання. Значна частина рецидивів раку товстого кишечника виявляється на пізніх стадіях, коли радикальне лікування стає неможливим. У подібних випадках проводять паліативну хіміотерапію (5-фторурацил у поєднанні з фолієвою кислотою). При порушенні прохідності кишечника накладають колостому. При утворенні міжкишкових абсцесів виконують розтин і дренування. Якщо поширення пухлини обмежується областю тазу, призначають променеву терапію. При одиночних метастазах в легкому або печінці можливе радикальне вичерпування новоутворення (при задовільному соматичному стані пацієнта і відсутності метастазів в інших органах).
Сприятливий результат спостерігається всього у 30-35% хворих з рецидивами раку товстого кишечника. Найнадійнішим способом збільшення шансів на одужання є раннє виявлення пухлини. Після радикального видалення новоутворення всім пацієнтам необхідно протягом 2 років проходити огляд і здавати аналіз крові на онкомаркери через кожні 3-6 місяців, протягом наступних 5 років - раз на півроку. За відсутності підозрілих симптомів колоноскопію проводять через рік і через три роки після оперативного лікування. У сумнівних випадках процедуру призначають з урахуванням показань. КТ черевної порожнини і КТ або рентгенографію грудної клітини протягом 2 років після операції здійснюють щорічно.
