Хронічний гнійний середній отит - це гнійний запальний процес у порожнині середнього вуха, що має хронічний перебіг. Хронічний гнійний середній отит характеризується кондуктивною або змішаною тугоухістю, гноєтеченням зі слухового проходу, болем і шумом у вусі, іноді запамороченням і головним болем. Хронічний гнійний середній отит діагностується за даними отоскопії, досліджень слуху, бактеріологічного посіву вушних виділень, рентгенологічних і томографічних обстежень скроневої кістки, аналізу вестибулярної функції та неврологічного статусу пацієнта. Пацієнти, які мають хронічний гнійний середній отит, лікуються як консервативними, так і хірургічними методами (сануюча операція, мастоїдотомія, антротомія, закриття фістули лабіринту та ін.).
Загальна інформація
Хронічний гнійний середній отит - це отит, що більше 14 днів супроводжується постійним гноєтеченням з вуха. Однак багато фахівців у галузі клінічної отоларингології вказують на те, що хронічним слід вважати середній відит з гноєтеченням, що триває більше 4 тижнів. За даними ВООЗ, хронічний гнійний середній отит спостерігається у 1-2% населення і в 60% випадків призводить до стійкого зниження слуху. Більш, ніж у 50% випадків хронічний гнійний середній отит починає свій розвиток у віці до 18 років. Хронічний гнійний середній отит може стати причиною гнійних внутрішньочерепних ускладнень, які в свою чергу можуть призвести до загибелі хворого.
Хронічний гнійний середній отит
Причини
Збудниками при хронічному гнійному середньому отиті, як правило, є кілька патогенних мікроорганізмів. Найбільш часто це стафілококи, протей, клебсієла, псевдомонія; в рідкісних випадках - стрептококи. У пацієнтів з тривалим перебігом хронічного гнійного середнього отиту поряд з бактеріальною флорою часто висіваються збудники отомікозу - дріжджові і плісняві гриби. Безпосередні причини:
- Гострий середній отит. У переважній більшості випадків хронічний гнійний середній отит є результатом переходу в хронічну форму гострого середнього отиту або розвитку адгезивного середнього отиту.
- Травми вуха. Розвиток захворювання також можливий при інфікуванні барабанної порожнини в результаті травми вуха, що супроводжується пошкодженням барабанної перепонки.
- Інші захворювання ЛОР-органів. Виникнення хронічного гнійного середнього отиту буває обумовлено порушенням функції слухової труби при євстахіїті, аероотиті, аденоїдах, хронічному синуситі;
Сприяють розвитку хронічного гнійного середнього отиту з гострого різні імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, побічний ефект лікування цитостатиками або рентгенотерапії), ендокринопатії (гіпотиреоз, ожиріння, цукровий діабет), нераціональна антибіотикотерапія або невиправдане скорочення
Класифікація
Хронічний гнійний середній отит має 2 клінічні форми:
- Мезотимпаніт (туботимпанальний отит). Становить близько 55% і відрізняється розвитком запального процесу в межах слизової оболонки барабанної порожнини без залучення її кісткових утворень.
- Епітімпаніт (епітімпано-антральний отит) На частку епітімпаніту припадають інші 45% випадків хронічного гнійного середнього отиту. Він супроводжується деструктивними процесами в кістковій тканині і в багатьох випадках веде до утворення холестеатоми вуха.
Симптоми
Основними клінічними ознаками хронічного гнійного середнього отиту є гноєтечення з вуха, зниження слуху (тугоухість), вушний шум, больові відчуття у вусі і запаморочення. Гноєтечення може носити постійний або періодичний характер. У період загострення захворювання кількість відокремлюваного, як правило, збільшується. Якщо в барабанній порожнині відбувається розростання грануляційної тканини або є поліпи, то відокремлюване з вуха може носити кров'янистий характер.
Хронічний гнійний середній отит характеризується кондуктивним типом тугоухості, обумовленим порушенням рухливості слухових кісточок. Однак хронічний гнійний середній отит, який тривалий, супроводжується змішаною тугоухістю. Виникаючі при цьому порушення в роботі звукозапримуючої частини слухового аналізатора викликані зниженим в результаті тривалого запалення кровообігом у равлику і пошкодженням волоскових клітин лабіринту медіаторами запалення і токсичними речовинами, що утворюються в ході запальної реакції. Пошкоджувальні речовини проникають з барабанної порожнини у внутрішнє вухо через вікна лабіринту, проникність яких збільшується.
Больовий синдром зазвичай виражений помірно і виникає лише в періоди, коли хронічний гнійний середній отит переходить у фазу загострення. Загострення може бути спровоковане ГРВІ, фарингітом, ринітом, ларингітом, ангіною, потраплянням рідини у вухо. У період загострення також має місце підвищення температури тіла і поява почуття пульсації у вусі.
Ускладнення
Епітімпаніт має важчий перебіг, ніж мезотимпаніт. Цей хронічний гнійний середній отит супроводжується кістковою деструкцією, в результаті якої утворюються скатол, індол тощо хімічні речовини, що додають вушному відокремлюваному зловонний запах. При поширенні деструктивного процесу на латеральний напівкружний каналець внутрішнього вуха, у пацієнта спостерігається системне запаморочення. При деструкції стінки кісткового лицьового каналу відзначається парез лицьового нерва. Епітімпаніт частіше призводить до розвитку гнійних ускладнень: мастоїдиту, лабіринтиту, менінгіту, абсцесу головного мозку, арахноїдиту тощо.
Діагностика
Діагностувати хронічний гнійний середній отит дозволяють дані ендоскопії, досліджень слухового аналізатора, бактеріологічного посіву відокремлюваного з вуха, рентгенографії черепа, КТ і МСКТ черепа з прицільним дослідженням скроневої кістки.
- Огляд вуха. Отоскопія і мікроотоскопія проводяться після туалету зовнішнього вуха з ретельним очищенням зовнішнього слухового проходу. Вони виявляють наявність перфорації в барабанній перепонці. Причому хронічний гнійний середній отит, що протікає за типом мезотимпаніта, відрізняється наявністю перфорації в натягнутій області барабанної перепонки, в той час як для епітімпаніту типове розташування перфорації в ненатягнутій області.
- Дослідження слухової функції. Хронічний гнійний середній отит характеризується пониженням слуху за даними аудіометрії, кондуктивної або змішаної тугоухістю за даними порогової аудіометрії, порушенням рухливості слухових кісточок за даними акустичної імпедансометрії. Також проводиться оцінка прохідності євстахієвої труби, електрокохлеографія, отоакустична емісія.
- Дослідження вестибулярного аналізатора. Хронічний гнійний середній отит, що супроводжується вестибулярними розладами, є показанням для електроністагмографії, стабілографії, відеоокулографії, пресорної проби, непрямої відолітометрії.
При наявності в клініці захворювання неврологічних порушень необхідні консультації невролога і МРТ головного мозку.
КТ скроневих кісток. Вміст (гной) на порожнині середнього вуха навколо слухових кісточок.
Лікування хронічного гнійного середнього отиту
Гнійний отит без кісткової деструкції та ускладнень може лікуватися медикаментозними методами під амбулаторним наглядом отоларинголога. Така медикаментозна терапія спрямована на зняття запального процесу. У випадках, коли хронічний гнійний середній отит протікає з кістковою деструкцією, вона є по суті передопераційною підготовкою хворого.
Якщо хронічний гнійний середній отит супроводжується парезом лицьового нерва, головним болем, неврологічними порушеннями та/або вестибулярними розладами, то це свідчить про наявність деструктивного процесу в кістці і розвитку ускладнень. У такій ситуації необхідно якнайшвидша госпіталізація пацієнта в стаціонар і розгляд питання про його хірургічне лікування.
Консервативна терапія
Хронічний гнійний середній отит зазвичай підлягає консервативному або передопераційному лікуванню протягом 7-10 днів. У цей період щодня виробляють туалет вуха з подальшим промиванням барабанної порожнини розчинами антибіотиків і закопування у вухо антибактеріальних крапель. Враховуючи, що хронічний гнійний середній отит супроводжується перфорацією в барабанній перепонці, в якості вушних крапель не можна застосовувати ототоксичні антибіотики аміноглікозидного ряду. Можна використовувати ципрофлоксацин, норфлоксацин, рифампіцин, а також їх комбінацію з глюкокортикостероїдами.
Хірургічне лікування
З метою повної санації та функціонального відновлення хронічний гнійний середній відит з кістковою деструкцією потребує хірургічного лікування. Залежно від поширеності гнійного процесу хронічний гнійний середній отит є показанням до сануючої операції з мастоідопластикою або тімпанопластикою, атикоантротомією, мастоідотомією, лабіринтомією і пластикою фістули лабіринту, видаленням холестеатоми. Якщо хронічний гнійний середній отит супроводжується розлитим запаленням із загрозою розвитку ускладнень, то проводиться загальнополісна операція на вусі.
Прогноз
Своєчасно проведена санація хронічного гнійного вогнища у вусі забезпечує сприятливий результат захворювання. Чим раніше проведено лікування, тим більше шансів на відновлення і збереження слуху. У запущених випадках, коли хронічний гнійний середній отит призводить до значних кісткових руйнувань та/або розвитку ускладнень, для відновлення слуху необхідно проведення реконструктивних операцій. В окремих випадках при найбільш несприятливому результаті пацієнтам потрібно слухопротезування.
