Катаральный сигмоидит - это относительно легкая форма воспаления сигмовидной кишки, протекающая с вовлечением поверхностных слоев кишечной стенки и не приводящая к нарушению целостности эпителия. Симптомами катарального сигмоїдиту є біль у лівій підвздошній області, розлади стільця і порушення загального стану пацієнта. Для діагностики захворювання використовуються загальний аналіз крові та кала, ендоскопія сигмовідної кишки з виконанням біопсії, іррігоскопія та оглядова рентгенографія органів черевної порожнини. Лікування катарального сигмоїдиту передбачає призначення антибіотиків і еубіотиків, проведення протизапальної терапії.
Загальна інформація
Катаральный сигмоидит представляет собой изолированное поверхностное воспаление сигмовидной кишки. Патологічні зміни зачіпають тільки епітеліальний шар стінки кишківника, без залучення інших шарів. Сигмоїдит може бути самостійним захворюванням або розвиватися на тлі інших хвороб товстого кишечника. Досить часто сигмоїдит поєднується з проктитом і протікає у формі проктосигмоїдиту. Перший пік захворюваності на сигмоїд припадає на вік 15-30 років, другий - на 50-55 років. Ця патологія реєструється в будь-якому віці, як у жінок, так і у чоловіків.
Катаральный сигмоидит.
Причини
Катаральний сигмоїдит може розвиватися на тлі різноманітних патологічних станів. У ряді випадків захворювання виникає як наслідок кишкових інфекцій (дизентерії, амебіазу та ін.). Крім того, хронічний катаральний сигмоїдит може формуватися при кишковому дисбактеріозі. Іноді причиною захворювання служить порушення кровообігу в судинах черевної порожнини, в результаті чого виникає ішемічний сигмоїдит. У ряді ситуацій катаральний сигмоїдит діагностується на тлі важких неспецифічних хвороб кишечника, таких як хвороба Крона і неспецифічний виразковий коліт. У людей, які зазнали радіаційного опромінення, теж може відзначатися поява даного захворювання.
Крім факторів зовнішнього середовища та інфекційних агентів, у розвитку хвороби істотну роль відіграє спадкова схильність. Фахівці в галузі сучасної проктології довели, що в 17% випадків розвиток хвороби пов'язаний з генетичною детермінованістю. У більшості випадків лікарю буває складно визначитися з причиною, що викликала катаральний сигмоїдит. Водночас, саме від правильного встановлення причини залежить ефективність терапії.
Симптоми катарального сигмоїдиту
Симптоми запалення сигмовидної кишки залежать від різних факторів, зокрема - варіанту перебігу захворювання (гострий або хронічний), вид порушення моторики (гіперкінетичний, гіпокінетичний), наявності ускладнень. Крім того, на клінічну симптоматику впливає основне захворювання, на тлі якого розвинувся сигмоїдит. У той же час, існують певні симптоми, типові для більшості форм катарального сигмоїдиту.
Дане захворювання, як правило, супроводжується больовим синдромом, розладом стільця і порушенням загального стану хворого. При сигмоїдиті біль в основному локалізується в лівому нижньому квадранті живота. Больовий синдром досить інтенсивний, біль іррадує в ліву ногу, може бути настільки гострою, що нагадує апендицит лівосторонньої локалізації. Оскільки сигмовидна кишка є дуже мобільною, в рідкісних випадках вона може зміщуватися вправо і обумовлювати больовий синдром у правій половині живота. Біль при катаральному сигмоїдиті посилюється після випорожнення кишечника і при активних рухах.
Наступним важливим симптомом захворювання є розлад стільця, який може проявлятися поносами або запорами. При цьому пацієнтів турбують часті неприємні позиви на дефекацію, які носять назву тенезми. У ряді випадків при тенезмах може виділятися невелика кількість сер, гною і навіть крові. Стілець при катаральному сигмоїдиті в основному рідкий, що має неприємний запах. Часто спорожнення мають вигляд м'ясних помиїв. Якщо захворювання протікає тривало, і хворий не отримує адекватного лікування, катаральний сигмоїдит може призводити до виснаження організму в цілому. Поява загальних симптомів, таких як слабкість, запаморочення і втрата ваги, служить ознакою важкого перебігу сигмоїдиту.
Катаральний сигмоїдит може протікати у вигляді гострого і хронічного запалення. У першому випадку захворювання розвивається швидко, маніфестує появою інтенсивного больового синдрому. У такому випадку сигмоїдит вимагає диференційної діагностики з іншою гострою абдомінальною патологією, такою як апендицит, ниркова коліка і гінекологічні захворювання. Крім розладу стільця у вигляді поноса, гострий катаральний сигмоїдит проявляється підвищенням температури тіла, блювотою, нудотою і вираженим порушенням загального стану. Хронічна форма захворювання протікає з періодами загострення і ремісії. Періоди загострення супроводжуються типовою для сигмоїдиту клінічною симптоматикою. Вони виникають при похибках в дієті, переохолодженні і нервовому перенапруженні.
Ускладнення
При важкому перебігу катаральний сигмоїдит може супроводжуватися ускладненнями, такими як ерозії, виразки і кишкові кровотечі. Найбільш важким ускладненням вважається перисигмоїдит, який характеризується залученням в патологічний процес прилеглих органів і тканин з подальшим розвитком спакучної хвороби.
Діагностика
Діагностика катарального сигмоїдиту є прерогативою лікаря-проктолога. При цьому важливо провести диференційну діагностику з іншими запальними процесами в кишечнику: неспецифічним виразковим колітом, синдромом подразнення кишківника, парапроктитом, дизентерією, дисбактеріозом. Для діагностики катарального сигмоїдиту використовується аналіз скарг і анамнезу, огляд живота з пальпацією передньої черевної стінки. Ці прості клінічні дослідження дозволяють уточнити локалізацію процесу і запідозрити сигмоїдит. З лабораторних методів проводиться загальний аналіз крові, копрограма та аналіз калу на приховану кров. При вираженому запальному процесі в кишечнику в загальному аналізі крові виявляється лейкоцитоз, прискорення СОЕ і підвищення кількості паличкоядерних форм лейкоцитів. Аналіз кала на приховану кров при катаральному сигмоїдитові зазвичай негативний.
З інструментальних методів дослідження використовується ендоскопія товстого кишечника. Найбільш доступними та інформативними діагностичними методами є ректосигмоскопія та колоноскопія. При катаральному сигмоїдиті ендоскопіст виявляє гіперемію слизової оболонки сигмідної кишки без наявності язв і ерозій. Для виключення раку товстої кишки при ендоскопії обов'язково здійснюється біопсія. Щоб диференціювати катаральний сигмоїдит з кишковою непрохідністю, хворим виконують оглядову рентгенографію черевної порожнини та іррігоскопію. Для диференційної діагностики запальних гінекологічних захворювань рекомендується проведення УЗД органів малого тазу.
Лікування катарального сигмоїдита
Принципи лікування запального процесу в сигмовидній кишці залежать від того, яка причина є провідною в розвитку захворювання. Для лікування сигмоїдиту, обумовленого кишковими інфекціями, застосовується антибактеріальна терапія. Найбільш ефективними антибіотиками для лікування патології є ципрофлоксацин, ампіцилін і тетрациклін. Крім того, антибіотикотерапія доповнюється кишковими антисептиками.
Антибактеріальна терапія при лікуванні сигмоїдиту завжди повинна супроводжуватися призначенням еубіотиків і пробіотиків, які допоможуть відновити нормальну мікрофлору кишечника. Якщо катаральний сигмоїдит розвинувся на тлі важких неспецифічних захворювань товстого кишечника, для його лікування призначаються протизапальні препарати: сульфасалазін, переднизолон, метилпреднізолон. При важкому перебігу хвороби застосовується дезінтоксикаційна інфузійна терапія, яка передбачає внутрішньовенне введення сольових розчинів і плазмозамінників.
Лікування ішемічного катарального сигмоїдиту ґрунтується на тих самих принципах. При неефективності стандартної терапії хворим показана ангіопластика гілок нижньої брижокової артерії, кровопостачальних кишечник. Незалежно від причини, що викликала захворювання, всім хворим рекомендується дієтичний стіл № 4, який передбачає виключення смаженої і копченої їжі, а також зниження кількості жирів і солі в раціоні. Для повноцінного лікування катарального сигмоїдиту в більшості випадків пацієнтам необхідно пройти кілька курсів терапії тривалістю не менше місяця.
Прогноз і профілактика
При адекватній терапії прогноз катарального сигмоїдиту в основному сприятливий. Якщо хворий не отримує повноцінного лікування, захворювання може переходити на пряму кишку та інші відділи товстого кишечника. Для профілактики необхідно своєчасно лікувати кишкові інфекції та усувати прояви дисбактеріозу, які можуть з'являтися на тлі антибіотикотерапії.
