Гострий гінгівіт - запалення десен, що протікає з вираженою клінікою без порушення цілісності зубодісневого з'єднання. При катаральному гінгівіті десна стає набряком, гіперемованим. З'являються печіння, кровоточивість. Виразковий гінгівіт характеризується розвитком ділянок вилучень, десневий край набуває вилученого вигляду, покритий сірим нальотом. Діагностика включає збір анамнезу, клінічний огляд, інструментальні та лабораторні методики дослідження. З метою етіотропного лікування гострого гінгівіту показані наступні заходи: професійна гігієна порожнини рота, призначення протимікробної терапії, усунення місцевих дратівливих факторів.
Загальна інформація
Гострий гінгівіт - захворювання, що виникає внаслідок залучення в запальний процес тканин десни, протікає зі збереженням цілісності зубоепітеліального прикріплення. Представники жіночої та чоловічої статі рівною мірою схильні до розвитку захворювання. Гострий гінгівіт діагностують набагато рідше, ніж хронічний. Найбільш часто десквамативний гінгівіт виявляють у дівчаток в період статевого дозрівання. Уразливий гінгівіт частіше зустрічається у чоловіків віком до 30 років. Крім первинного гострого гінгівіту, викликаного асоціацією умовно-патогенних мікроорганізмів порожнини рота, в стоматології діагностують і симптоматичний гінгівіт, що сигналізує про захворювання крові, патології ендокринної системи, дисфункції органів ЖКТ.
Гострий гінгівіт
Причини гострого гінгівіту
Провідна роль у виникненні гострого гінгівіту належить інфекційному фактору. Рясна пародонтопатогенна мікрофлора, що знаходиться в зубній бляшці, надає виражену пошкоджену дію на тканині пародонту. Множинні кариозні порожнини, зубочолостні деформації, патології прикусу - всі ці місцеві фактори створюють сприятливі умови для накопичення зубного нальоту та розвитку запального процесу. Однак бактеріальну модель етиопатогенезу гострого гінгівіту необхідно розглядати в комплексі з індивідуальними реакціями організму.
Мікробний фактор може бути реалізований тільки в умовах неадекватного імунного захисту. До загальних попередніх умов, що знижують реактивність організму і сприяють розвитку гострого гінгівіту, відносять інфекційні захворювання, хвороби ендокринної системи, шкідливі звички, стресові ситуації. Найбільш часто при гострому гінгівіті в зубному нальоті виявляють підвищений вміст актиноміцетів. Доведено пряму кореляцію між вираженістю клініки та кількісним вмістом Actinomyces viscosus.
Продукований патогенами лейкотоксин викликає лізис нейтрофілів, в результаті чого клітини крові втрачають свої захисні властивості. Ендотоксини, проникаючи через інтактний епітелій десни, активують систему комплементу, стимулюють продукцію біологічно активних речовин, під впливом яких розвиваються ознаки гострого гінгівіту: набряк, гіперемія, кровоточивість. Внаслідок виходу формених елементів за межі судинної стінки посилюється порушення мікроциркуляції. Розлади кровотоку, підвищення проникливості судин є провідною ланкою запальної реакції.
В основі патогенетичного механізму розвитку виразкової форми гострого гінгівіту лежить імунокомплексна реакція 3 типу, в результаті якої виникає поверхневий васкуліт, знижується швидкість кровотоку, що сприяє запуску реакцій тромбоутворення. Це зрештою призводить до розвитку ішемії і некрозу. Десквамативна форма гострого гінгівіту виникає в результаті зміни гормонального фону в період статевого дозрівання.
Класифікація гострого гінгівіту
За характером течії гострий гінгівіт поділяють на такі форми:
- Легку. Осередок ураження локалізовано в ділянці міжзубних сосочків.
- Середньої тяжкості. У патологічний процес залучаються не тільки інтерпроксимальні сосочки, а й маргінальний край.
- Важку. Патологічні зміни виявляють на всьому протязі слизової оболонки десни, в тому числі і в альвеолярній її частині.
За поширеністю запального процесу гострий гінгівіт буває локалізованим (охоплює слизову в ділянці 4 зубів) і генералізованим. Найбільш часто діагностують катаральну, десквамативну і виразкову форми гострого гінгівіту.
Симптоми гострого гінгівіту
При гострому катаральному гінгівіті пацієнти скаржаться на біль, печіння, припухлість десен, неприємний запах з рота. Під час обстеження виявляють яскраво гіперемовану десну. Змінюється рельєф десневого краю, сосочки набувають куполоподібної форми. Спровокувати кровоточивість може не тільки чистка зубів, а й вживання жорсткої їжі. Під час огляду порожнини рота у пацієнтів з гострим гінгівітом вдається встановити причинно-наслідковий зв'язок виникнення запального процесу з місцевими дратівливими факторами: наявністю твердих і м'яких відкладень, карієсу, аномалій прикріплення вуздечок, патологій прикусу.
Десквамативний гінгівіт є однією з форм катарального запального процесу. Виявляється яскраво вираженою гіперемією десен, набряком, печінкою, кровоточивістю. На десні виявляють ділянки слущування епітелію. При виразковій формі гострого гінгівіту підвищується температура тіла, погіршується самопочуття, знижується працездатність. Пацієнти скаржаться на хворобливість слизової. Неприємні відчуття посилюються навіть при незначному дотику мовою до ураженої ділянки. При гострому виразковому гінгівіті в порожнині рота виявляють зони вилучень, покриті зверху нашаруваннями сіро-зеленого кольору. У патологічний процес можуть бути залучені інтерпроксимальні сосочки, маргінальний край, а також альвеолярна частина десни.
Діагностика гострого гінгівіту
Постановка діагнозу «гострий гінгівіт» базується на основі зібраного анамнезу, даних фізикального обстеження, результатів додаткових методів дослідження. Під час огляду при катаральному гінгівіті лікар-стоматолог виявляє гіперемовану, набряклу десну. Сосочки напряжены, кровоточат при легком касании Цілісність зубоепітеліального прикріплення при гострому гінгівіті збережена, відсутні пародонтальні кишені. При десквамативній формі гострого гінгівіту поряд з набряком і кровоточивістю в ділянці десен діагностують зони слущення поверхневого епітелію.
Уразливий гінгівіт характеризується утворенням вилучень. Спостерігається вилучений десневий край, інтерпроксимальні проміжки зяють. Регіонарні лімфатичні вузли у пацієнтів з виразковою формою гострого гінгівіту збільшені. Проба Шиллера-Писарєва при гострому гінгівіті позитивна. Після нанесення йодовмісних препаратів змінюється колір слизової від світло-жовтого до темно-коричневого. Інтенсивність фарбування корелює зі ступенем тяжкості запалення. Індекс PMA при гострому гінгівіті позитивний. При ураженні міжзубних сосочків PMA - 25%, при залученні в патологічний процес маргінальної частини десни PMA - 50%. Якщо індекс PMA більше 50%, це говорить про наявність запальних змін і в ділянці альвеолярної десни.
В ході оцінки рівня гігієни при гострому гінгівіті виявляють високі цифри показників Грін-Вермільйона, що говорить про незадовільний індекс гігієни. На прицільній рентгенограмі та ортопантомограмі патологічні зміни в кістковій тканині альвеолярного відростка відсутні. При виразковій формі гострого гінгівіту за допомогою бактеріоскопічного дослідження вдається виявити в поверхневому шарі слизової поряд з резидентною мікрофлорою порожнини рота підвищений вміст фузобактерій і спірохет. Глибші тканини містять виключно чисту культуру фузиспірилярного симбіозу. При проведенні бактеріоскопії у пацієнтів з катаральною формою гострого гінгівіту виявляють збільшену кількість актиноміцетів.
Диференціювати гострий гінгівіт інфекційного походження необхідно не тільки з пародонтитом, але і з вторинним запальним процесом, що розвивається при хворобах крові, патологіях ендокринної системи, розладах функціонування органів ЖКТ. Для виключення симптоматичного гострого гінгівіту показані консультації вузьких фахівців: гематолога, ендокринолога, гастроентеролога.
Лікування гострого гінгівіту
Гострий гінгівіт потребує комплексного лікування. У перші відвідини виконують професійну гігієну порожнини рота. Для видалення твердих і м'яких зубних відкладень використовують ручні кюрети, ультразвукові скейлери. Процедури чистки проводять під постійним зрошенням слизової антисептичними розчинами. На заключному етапі показано полірування зубів для запобігання подальшій ретенції нальоту. Етіотропна терапія гострого гінгівіту включає застосування хлоровмісних засобів, похідних нітрофуранів, окислювачів. Препарати, що володіють антибактеріальною дією, призначають у вигляді полоскань, іригацій.
При гострому гінгівіті широко використовують і засоби рослинного походження, що надають виражені антисептичну і протизапальну дію. За відсутності позитивної динаміки показано застосування препаратів з групи нестероїдних протизапальних засобів. Після купування запалення при гострому гінгівіті виконують санацію порожнини рота, усувають місцеві дратівливі фактори. Терапія десквамативного гінгівіту проводиться аналогічно алгоритму лікування катарального запального процесу. Для прискорення регенерації тканин при десквамативній формі гострого гінгівіту застосовують кератопластики.
Лікування виразкового гінгівіту включає заходи, спрямовані на знеболювання уражених тканин, антисептичну обробку порожнини рота. Для усунення некротизованих нашарувань використовують некролітичні препарати на основі протеолітичних ферментів. Хорошого ефекту вдається досягти при комбінуванні антибіотиків з кортикостероїдами, протеолітичними ферментами. З метою прискорення відновлювальних процесів при гострому гінгівіті призначають кошти для стимуляції епітелізації. При порушенні загального стану використовують антибіотики, протизапальні, антипротозійні препарати для прийому всередину.
При своєчасному виявленні та комплексному лікуванні гострого гінгівіту в 95% випадків вдається купувати запальний процес і запобігти розвитку ускладнень. Тільки в 5% випадків відзначається прогресування гострого гінгівіту з виникненням деструктивних змін, появою ознак пародонтиту.
