- Ви уявляєте собі те, яким чином ми контактуємо з Богом і які у нас з Ним можуть бути стосунки?
…
Людині важко уявити собі в повному обсязі, навіть своїм найдосконалішим розумом Бога, а тим більше стосунки з Ним. Ми представляємо Його, швидше, на рівні вищих досягнень нашого Ума. Бог для нас - це найвище, але все ж, істота розуму з людським обличчям. Навіть Біблія розповідає нам, що людина створена за Божою подобою, тобто ми схожі на Бога. Ми Його собі так і уявляємо. Весь наш іконостас має намальованих Божеств з людськими обличчями, а які вони у Них ще можуть бути для нашого Ума? Хоча насправді Бог може бути як особистісним, що має особу, так і безособистісною, яка не має особи. Нам своїм людським розумом важко це зрозуміти тому, що це знання вже має відношення до вищих духовних істин.
Щоб все-таки вловити хоча б момент того, як наш розум здійснює свої відносини з Богом, нам потрібно зазирнути всередину його. Давайте, в цій розбираємій ситуації спілкування з Богом, опустимося за рівнем розуму в наших відносинах на один щабель нижче, до тваринного рівня. Наші людські відносини з тваринами, якраз мають різницю в один розумний рівень. Точно така ж різниця є між нами і Богами. Якщо ми зрозуміємо стосунки між нами і тваринами, то нам дуже легко стане перенести їх на один щабель вище, до Богів. У цьому випадку ми, можливо, зрозуміємо їх.
Нам дуже помітно, як ми сильно розрізняємося рівнями розуму з тваринами. Ми дуже добре бачимо, як наші тварини спілкуються з нами, з тими, хто стоїть вище їх за своїм розумом. У такому вигляді стосунків, ми ніби виявилися Богами по відношенню до тварин. Тваринам трохи простіше, ніж нам тому, що вони нас бачать. Людина не бачить Божества, до якого звертається, а значить, тут же виникає сумнів, а чи чує його Божество, чи знає Воно про нього і т. д.? Нам набагато важче, ніж нашим тваринам, але вони все одно допоможуть нам зрозуміти процес нашого спілкування з Богом.
Можна тварин розділити на три групи, що явно переглядаються: перша - домашні тварини, які живуть поруч з людиною; друга - тварини, які живуть поруч з людиною, але не є домашніми; третя - дикі тварини. Щодо людини і Бога це символічно можна перефразувати так: перша - віруючі люди, друга - «ті, що пливуть за течією річки життя», третя - атеїсти. Навіть у цьому поділі на групи наші відносини на різних рівнях розуму виходять схожими.
Давайте почнемо з домашніх тварин, які живуть поруч з людиною. Ці тварини можна порівняти з віруючими людьми, які точно так само знаходяться поруч з Богом. Ми годуємо тварин, виховуємо і навчаємо їх, лікуємо і т. п. Вони знаходяться в теплі, доглянуті, нагодовані, здорові і живуть набагато довше, ніж інші тварини. Якщо у вас є домашні тварини, уважно поспостерігайте за тим, як вони спілкуються з вами. Якщо ця домашня тварина знаходиться як би сама по собі, то і людина її не чіпає тому, що вона цій тварині в цей момент не потрібна. Ми, точно так само, майже не звертаємо на нього уваги, і займаємося своїми справами.
Такі ж стосунки виникають у нас з Богом: якщо ми «гуляємо» самі по собі, то і Бог від нас далеко і займається своїми справами. Інший варіант, коли тварина захотіла їсти, а її миска порожня. Воно тут же шукає людину, розуміючи, що тільки вона може її нагодувати, і починає у неї різними шляхами просити їжі, яку, врешті-решт, отримує. Людина, якщо щось просить у Бога, то він точно так само отримує те, що просить, тільки рівень того, що ми від нього отримуємо вище рівня звичайної їжі. Якщо ми не будемо Його просити про щось, що ми отримаємо від Нього?
Існує і третій варіант, коли тварині погано, то вона точно так само приходить до людини за допомогою, яку отримує в міру можливості людини.
- Ви не помітили того, коли ви найчастіше звертаєтеся до Бога?
…
Звичайно тоді, коли нам погано або коли у нас що-небудь не ладиться в нашому житті. Коли у нас все добре, то чого звертатися до Бога, якщо у нас і так все прекрасно. Це неправильна думка про Бога. У цьому випадку ми завжди Йому віддаємо тільки те, що у нас погано, а що добре залишаємо собі.
- Хіба це не егоїзм чистої води?
У цьому плані навіть тварини, живучи поруч з людиною, відмінно розуміють, що людині щось необхідно віддавати: кішки приносять нам найдорожче для них - свою здобич, мишей; собаки охороняють нас від ворогів; корови покірливо дають нам молоко тощо.
- Що тварина в цьому плані розумніша за нас?
У них просто не існує егоїстичного принципу: «Ти мені, я тобі», а ми цей принцип намагаємося перекласти на Бога. Чим більше ми віддаємо Богові, тим більше отримуємо від Нього і без усякого цього принципу. Тут без щирості в спілкуванні з Богом нам ніяк не обійтися. Давайте знову для прикладу візьмемо звичайну корову, яка в полі їсть траву, вибираючи її для себе і ніколи не помиляючись. Вона не з'їсть отруйної для неї трави, яка росте в полі і вибір її безпомилковий. Якщо її годує людина, то вона настільки сильно довіряє їй, що їсть все підряд, не вибираючи. Вона з'їсть навіть отруйну траву, від чого потім і страждає. У чому різниця? У ставленні до людини, якій вона дуже сильно довіряє, як і всі інші домашні тварини.
Так довіряти Богові ми ще не навчилися, а час би вже!
- Звичайно, Бог для нас невидима істота, тому ми можемо думати про те, а чи поруч Він, а чи почує Божество нашу молитву, чи це не так?
…
Повернемося знову до наших тварин, але цього разу вже до диких тварин, які живуть самі по собі. Вони ставляться до нас з повною байдужістю, їм все одно, є ми чи нас немає, те ж саме і нам точно так само байдуже їх існування. Людина все ж відстежує їх життя і навіть намагається вберегти від «Червоної книги» зникаючих видів. Інші тварини - хижаки, також живуть поруч з нами на своїй території, але вони вже становлять для нас небезпеку. Що відбувається з такими хижаками в нашому світі? Ми поступово їх винищуємо, скорочуємо і контролюємо їх чисельність. А що відбувається з хижаком, який напав на людину? Його просто вбивають, розуміючи, що він може напасти знову.
- Як ви думаєте, чи можна ці, тільки що виявлені, відносини між людиною і хижаком перекласти на відносини такого ж типу людини і Бога?
…
- Спробуйте напасти на Бога, а ми подивимося, що у вас з цього вийде!
Звичайно, в цій битві з Богом людина програє. У нас не вистачить ні сили розуму, ні його величини, щоб перевищити Бога. Точно так само тварина програє в сутичці з людиною, коли вона буде до неї готова. Ми маємо безліч інших варіантів відносин між твариною і людиною, не менше їх між Богом і людиною. Нам важливо зрозуміти, як перекласти ці стосунки в розряд повного взаєморозуміння між людиною і Богом, щоб вони допомогли нам перевищити наш розум.
Знову повертаємося до нашої оболонки розуму, яка закриває нас від Бога. Якщо вона затемнена і не пропускає Світла, то і наші власні енергії не можуть прорвати цю оболонку і досягти Бога. Вона відображає наші внутрішні енергії і не пропустить їх до Нього. Так само Бог не може пробитися через наш розум. Його божественні енергії також відображаються. Щоб Бог нас почув, нам необхідно відкрити нашу оболонку і зробити її прозорою для зовнішніх і внутрішніх енергій. Тоді ці енергії від нашої молитви досягнуть Його, і Він нам дасть те, про що ми його просимо.
Як ми бачимо, наші стосунки з Богом залежать від наших дій і від «поверхневого» стану нашого розуму. Чим світліше і чистіше наш внутрішній стан, тим ближче ми до Бога, а якщо ще й щось попросимо у нього в такі моменти відкриття, то обов'язково отримаємо те, про що просимо. Сидіти і чекати, що Бог сам знає, що нам потрібно, це не зовсім правильно, хоча духовні джерела говорять про те, що не потрібно просити Бога тому, що Він дійсно краще нас знає, що нам потрібно. Нам залишається тільки те, щоб стати відкритими Йому.
Просити що-небудь у Бога це принизливо для Нього і для нас, але відкритися йому, щоб Він дізнався, що нам потрібно і дав нам це, просто необхідно!
- Ви ж не знаєте, що потрібно циплюванку, що знаходиться всередині яйця?
Пока цыплёнок не вылупится из яйца, мы никогда не узнаем, что ему нужно. Перш за все, для цього потрібно вилупитися з яйця, а людині необхідно відкритися Богові! Найкращий спосіб відкриття для тих людей, які не займаються духовними практиками, - це наші Храми. У них через представників Бога на планеті, священнослужителів, ви можете відкритися Богові. До цього там має внутрішню обстановку. Вона володіє підвищеною божественною енергетикою, що значно полегшить вам ваше завдання відкриття Бога.
- Як ви уявляєте собі свої повні взаємини з Богом?
- Це, ймовірно, постійно бути з Ним у контакті.
А як ви уявляєте собі цей повний контакт з Ним, коли наш розум буквально через кілька секунд змусить вас забути про Нього? Чи ви можете постійно думати про Бога від ранку до вечора і навіть вночі?
…
Навряд чи це у вас вийде тому, що навколо постійно виникають і крутяться величезна кількість різних проблем від найменших, до найбільших. Вони заходять у наш розум як до себе додому і не питають нас, чи хочемо ми постійно думати про Бога чи ні, а просто переводять «стрілки» нашого розуму на себе.
Що ми, звичайні люди, можемо зробити проти них? Навіть усі храми з усіма релігіями разом узятими нам мало, чим допоможуть. Вийшовши з них у зовнішній світ повний проблем, ми тут же потрапляємо в «лапи» цих проблем, які тут же відводять нас від Бога.
- Як нам бути, адже навіть постійно думати про Бога може дуже швидко набриднути, та й як думати і про що?
…
Скільки можна думати про Бога хвилину, годину, добу, навряд чи це сталість у нас вийти. Для цього ченці сидять у своїх монастирях, та й навряд чи вони зможуть навіть там постійно думати про Нього. Природа нашого розуму не дозволить нам цього зробити, як би ми не старалися. Виходить, що наша плинність у житті постійно відводить нас від Бога, закриваючи наш розум всякими проблемами життя.
Духовні джерела показують нам, що ми повинні відкидати все, що заважає нам «споглядати» Бога. Відкиньте всі проблеми нашого життя і мало, що від нього залишиться. Відкинемо проблеми, і нам тут же стануть заважати наші думки, бажання, почуття і, як правило, вони «ні про що», але приходять і приходять до нас в голову без зупинки.
- Що далі? Як нам все це зупинити?
Така дія називається в духовних практиках як звільнення або заспокоєння розуму. Тільки розум у світі і спокої не заважатиме нашому руху до Бога. Але знову виникає питання: як і до такої міри можна заспокоїти його, і чим, та при цьому ще й жити звичайним життям?
Для цієї мети аскети видаляються в глухі місця, де «відсутнє життя», де вона їм не заважає зі своїми проблемами, думками, бажаннями і т. п. Ченці ховаються від неї ж у своїх монастирях, закриваючись в келіях, але їх на всіх не вистачить. Тільки виникає нове питання:
- Навіщо Бог нам дав Життя, чи тільки для того, щоб ми від нього переховувалися? Уявіть собі, на що ми перетворимо нашу землю, якщо всі сховаємося у своїх келіях?
Це явно не тут шлях, який би всім нам підійшов. Має бути щось інше, інший шлях до Бога, який би у нас не відбирав усі принади нашого життя. Адже вона все ж прекрасна, так навіщо ж відмовлятися від неї? Чи не краще нам знайти такий шлях, який би її поліпшив і не виявлявся б від неї?
Що може дати нам наше звичайне життя в божественному плані, на противагу усамітненню ченців та аскетів?
