Це життя починається з моменту зачаття і закінчується народженням у зовнішній світ.
Дев'ять місяців плід знаходиться в замкнутому всесвіті материнського лона, де проходить безліч дивовижних перетворень, і весь цей час він живе в атмосфері турботи і любові. Але з настанням родової діяльності ситуація кардинально змінюється.
Матка, яка була весь цей час безвідмовною і щасливою обителью малюка, починає його відторгати. Вона здавлює його всіх сторін. Дитина відчуває брак кисню, і в її організмі відбувається потужний викид гормонів стресу. Він відчуває безвихідь, розпач і страх перед невідомим.
Приблизно так почувається зараз і все людство, що увійшло в період глобальної кризи, розпаду сім'ї, зростання наркоманії і тероризму. Ми відчуваємо тиск з усіх боків - з боку природи, з строни суспільства і навіть зсередини самих себе. Про це говорить статистика депресій і самогубств.
Народження нового - перехід до наступного рівня розвитку - завжди пов'язаний з руйнуванням попереднього способу існування. І чим кардинальніший цей перехід, тим глобальніше руйнування старого світу. Але не будемо впадати у відчай. Те, що бачиться зараз, як трагічна ломка всіх звичних систем, насправді є народженням нового людства.
Дитина, що дозріває в материнському животі, сама запускає механізм пологів. У певний момент його легені виділяють у навколоплідні води речовину, що стимулює скорочення матки. Крихітна людина бере активну участь у процесі своєї появи на світ. Він приймає потрібне положення і щосили проштовхується назовні. Його дії багато в чому визначають те, наскільки важкими або легкими будуть пологи.
Нам теж не варто в бездіяльності очікувати природного розвитку подій. Каббалісти кажуть, що об'єднуючи свої почуття, думки і бажання, сприймаючи себе та інших «єдиною душею», створюючи людську спільність, засновану на взаємній підтримці, ми скорочуємо важкий перехідний етап і допомагаємо собі народитися в новій якості. Як єдине людство вільне від усіх, хто поділяє його перепон: національних, соціальних, релігійних та економічних.
