Кожна людина, мало-мальськи знайома з нотною грамотою, знає, що при побудові деяких типів гамм і написанні музичних творів досить часто використовуються знаки альтерації. Основними є дієз і бемоль. Крім того, у розпорядженні композиторів є ще й знак бекар, який скасовує підвищення або зниження звучання нот. В даному випадку мова піде про дієзи.
Що таке дієз?
Що стосується самого визначення, значення терміну «дієз» походить від французького слова diese, грецького diesi, що можна трактувати як «розм'якшення». Цей знак альтерації почав активно застосовуватися в нотному записі, починаючи приблизно з XV століття, так само як і два інших основних знаки (бемоль і бекар).
Сьогодні ці знаки є основними. Рідше зустрічаються знаки типу дубль-дієз і дубль-бемоль. До бекара (який скасовує всі зміни звучання нот) приставка «дубль» сьогодні не застосовується.
Що таке дієз з точки зору сучасної теорії музики? Це знак, що вказує на підвищення звучання ноти на півтону, що стоїть на нотному стані після нього. Причому підвищення ноти на півтона відбувається зі збереженням назви самої ноти. Застосування знака дієз може бути двояким. Він може стояти в ключі. Тоді всі ноти, на які він вказує, у всьому творі або гамі будуть підвищені на півтона. Якщо ж дієз при ключі відсутній, його іноді ставлять безпосередньо в такті для надання гармонії унікального звучання. Але тільки в цьому випадку дія знака і обмежується одним тактом. Крім того, скасування підвищення ноти може бути встановлена за допомогою бекара в тому ж такті, вже після (якщо це необхідно).
Сумісність знаків альтерації
Що стосується, так би мовити, сумісності знаків, то дієз і бекар, бемоль і бекар можуть застосовуватися в одній гармонійній послідовності. А ось дієз і бемоль - ніколи. Пов'язано це саме з музичними правилами і канонами.
Справа в тому, що на даний момент є чіткий розподіл між типами гамм. Для всіх них застосовуються спеціальні послідовності знаків при ключі, що вказують на тип або назву гами. Іншими словами, крім чистих нот, це дозволені зміни в звучанні. Так що стає зрозуміло, що якщо основна тональність або гамма, на основі якої будується музичний твір, має в ключі тільки дієзні знаки, ні про які бемолі і мови бути не може.
Тут іноді виникають парадокси. Багато трешерів-початківців схильні стверджувати, що стиль музики thrash-metal базується на обов'язковому поєднанні квінт з тонікою мі і сі-бемоль або мають на увазі перехід у вигляді зменшеної квінти. Це абсолютна помилка. Справа в тому, що якщо спочатку ми маємо тональність мі-мінор з фа-дієзом в ключі, сі-бемоль тут не може бути присутнім ніяк.
Насправді друга квінта будується не на сі-бемолі, а на ля-дієзі. Звідси і зміна інтервалу переходу. Це не зменшена квінта, а збільшена кварта. Так що розуміння того, що таке дієз, можна ще й трактувати як якийсь дозвіл на підвищення звучання строго певних нот або сходинок певної гами.
Тут є і ще один нюанс. Справа в тому, що той же ля-дієз і сі-бемоль звучать однаково на всіх інструментах. Що таке дієз у цьому випадку? Це підвищення певної ноти на півтона (в даному випадку ля), що збігається з пониженням сусідньої (наступної на нотному стані) ноти на ті ж півтона (в цьому прикладі сі). Так що такі речі плутати не можна.
Ключові знаки і визначення гам
Тепер декілька слів про ключові знаки і принципи побудови або визначення деяких типів гам. Як вже було сказано вище, дієз (або кілька) в ключі передбачає підвищення ноти на півтона (або декількох нот) у всій гамі або музичному творі. Що для дієзів, що для бемолів існує певний порядок, за яким вони йдуть в ключі один за іншим.
Для дієзних тональностей така послідовність виглядає наступним уявленням: фа/до/сіль/ре/ля/мі/сі. Послідовність для бемолів має зворотний порядок. За знаком або знаками в ключі відразу ж можна сказати, яка це тональність. Для мажора тоніка обчислюється шляхом переходу на півтони вгору від останнього ключового дієзу, який є крайнім праворуч. Мінорну тональність можна визначити, побудувавши від мажорної тоніки малу терцію вниз або перейти в послідовності дієзів до знаку, який знаходиться зліва від попереднього.
Щоб було зрозуміліше, в якості прикладу візьмемо тональність з трьома ключовими знаками: фа-дієз, до-дієз і сіль-дієз. Останній знак в даному випадку - сіль-дієз. Півтона вгору дають нам ноту ля. Це і є тоніка. Тобто це гамма ля-мажор. Мала терція вниз - це фа-дієз. Знову ж таки, перестрибуючи через один дієз назад, ми бачимо саме фа-дієз. Як бачите, все просто.
Підсумок
Напевно, тепер зрозуміло, що таке знак дієз. Підвищення ноти на півтону - це його основне призначення. Єдине, на що хочеться звернути увагу: ніколи не плутайте використання дієзів і бемолів в одній тональності або творі.
