Захворювання твердих тканин зуба

Захворювання твердих тканин зуба - патологічний процес, що супроводжується демінералізацією і руйнуванням емалі, дентину, цементу. При карієсі пацієнти скаржаться на гіперестезію. На відміну від пульпіта, мимовільного болю немає, підвищена чутливість проходить відразу після усунення причинного фактора. При некаріозних ураженнях розвивається локальна або дифузна деструкція тканин. З метою діагностики захворювань твердих тканин зуба проводять збір скарг, фізикальний огляд, рентгенографію, ЕОД. Лікування захворювань твердих тканин зуба спрямоване на ремінералізацію емалі та дентину, відновлення анатомічної форми та втрачених функцій зубів.

Загальна інформація

Захворювання твердих тканин зуба - порушення структури емалі, дентина, цементу каріозного або некаріозного походження. На сьогоднішній день поширеність карієсу досягає високих цифр. За даними статистики, у 90% людей під час профілактичного огляду виявляють приховані кариозні порожнини. Частіше ураження виявляють на зубах верхньої щелепи (за винятком молярів). У більшості випадків зустрічається фіссуральний і апроксимальний карієс, рідше - пришийковий, циркулярний. Вкрай рідко діагностують кариозні ураження вестибулярної або оральної поверхні. Серед усіх захворювань твердих тканин зуба в дитячому віці виявляють переважно карієс і такі вроджені некариозні патології, як гіпоплазія, флюороз, спадкові аномалії розвитку. Якщо у молодих людей частота діагностування клиновидних дефектів і гіперестезії зубів становить не більше 5%, то з віком спостерігається явний приріст придбаних некариозних захворювань твердих тканин зуба, до 60 років підвищену стираємість і клиновидні дефекти виявляють у кожного другого пацієнта.

Захворювання твердих тканин зуба

Причини та класифікація

Каріозні захворювання твердих тканин зуба виникають при незадовільному рівні гігієни. Наліт, що накопичується в пришийковій області та в інтерпроксимальних проміжках, містить велику кількість мікроорганізмів, під впливом яких відбувається вимивання мінеральних речовин з емалі та дентину з подальшим розплавленням органічного матриксу. Вагома роль у розвитку кариозних захворювань твердих тканин зуба відводиться якісному і кількісному складу слини. При гіпосалівації порушуються процеси природного очищення зубів, внаслідок чого ймовірність кариозного процесу істотно зростає. До загальних схвальних факторів, що сприяють виникненню кариозних захворювань твердих тканин зуба, відносять неправильне харчування (надмірне вживання рафінованих вуглеводів), дефіцит мікро- і макроелементів, патології ендокринної системи, проживання в місцевості з низьким рівнем фтору в питній воді.

Вроджені некариозні захворювання твердих тканин зуба проявляються при порушенні фолікулярного розвитку. Перенесені вагітною жінкою інфекційні захворювання, хвороби органів ЖКТ - все це може призвести до прорізування у дитини зубів з ознаками гіпоплазії. Флюорозні поразки бувають не тільки вродженими, а й набутими. Виникають при вступі в організм підвищеної кількості іонів фтору. Спадкові захворювання твердих тканин зуба розвиваються в результаті зміни структури генів, що кодують формування емалі і дентина. Виконання горизонтальних рухів під час чищення може призвести до появи клиновидних дефектів. Ерозія і некроз емалі з'являються при гіперфункції щитоподібної залози. Кислотний некроз також може ставати наслідком нейрогенних захворювань, інтоксикації організму. Артикуляційне перевантаження окремої групи зубів при дефектах зубного ряду призводить до підвищеного стирання ріжучих країв. Ознаки патологічної стиральності нерідко виявляють при зниженому вмісті в крові паратгормону.

Всього розрізняють дві групи захворювань твердих тканин зуба:

1. Каріозні поразки. Основна причина - вплив на тканини зуба кислотоутворюючих і протеолітичних мікроорганізмів.

2. Некаріозні дефекти. До цієї категорії відносять вроджені та набуті ураження, що розвиваються на тлі загальносоматичної патології, внаслідок професійних шкідливостей, при окклюзійному перевантаженні зубів.

Симптоми захворювань твердих тканин зуба

На початковій стадії захворювань твердих тканин зуба кариозного походження виявляють ділянку демінералізації емалі у вигляді матової або пігментованої плями. При зондуванні в ділянці ураження емаль гладка. Скарги відсутні. Тільки після фарбування зони демінералізації пацієнти вказують на появу точкової пігментації, яку неможливо видалити за допомогою звичайної чистки. Дефект емалі формується при поверхневому карієсі. Ураження в межах плащового і припульпарного дентину виявляють при середньому і глибокому карієсі відповідно. При глибокій кариозній порожнині високі ризики перфорації пульпової камери і розвитку пульпіта. Дефект, заповнений детритом, з підритими м'якими стінками і дном свідчить про гостру течію кариозних захворювань твердих тканин зуба. У цьому випадку пацієнти скаржаться на короткочасну чутливість при вживанні солодких продуктів, холодних напоїв. Після усунення провокуючого фактора хворобливість зникає. Пігментовані щільні стінки кариозної порожнини виявляють при хронізації захворювань твердих тканин зуба, скарги на гіперестезію виникають рідко.

При гіпоплазії - вродженому захворюванні твердих тканин зуба - з щічного боку фронтальної групи зубів і на буграх молярів з'являються плями білого або жовтого кольору. В ході огляду емаль гладка. При флюорозі на поверхні зубів виникають світло-жовті або коричневі точки, штрихи, плями. Також флюорозні поразки можуть супроводжуватися деструкцією емалі. При спадкових захворюваннях твердих тканин зуба відбувається раннє прогресуюче руйнування емалі і дентина. Клиновидний дефект являє собою ділянку в пришийковій зоні клиновидної форми з підставою, зверненою до десни. Емаль щільна, блискуча. При ерозії - придбаному некариозному захворюванні твердих тканин зуба - на щічних поверхнях різців утворюються дефекти овальної форми. Характерною ознакою кислотного некрозу є темні плями, в центральній частині яких під час зондування вдається виявити розм'якшені тканини.

Діагностика захворювань твердих тканин зуба

Діагностика захворювань твердих тканин зуба зводиться до аналізу скарг, даних, отриманих в ході фізикального огляду, результатів додаткових методів дослідження. При каріозному ураженні емаль шорстка, визначається втрата блиску. У пацієнтів із середнім карієсом при зондуванні дна порожнини хворобливості не виникає. Препарування емалево-дентинного кордону болюче. При глибокому кариозному ураженні спостерігається рівномірна хворобливість по всьому дну. При нанесенні метиленового синього демінералізована зона пофарбовується. При неускладнених каріозних захворюваннях твердих тканин зуба на рентгенограмі періапікальні зміни відсутні. Значення ЕОД в межах від 2-12 мкА, що підтверджує вітальність пульпи.

При некаріозних захворюваннях твердих тканин зуба емаль гладка, щільна, втрати блиску не спостерігається. При нанесенні метиленового синього некариозні ураження не фарбуються. ЕОД в межах норми, зниження показників можливе при спадкових патологіях, придбаному дисколориті. У пацієнтів з некариозними захворюваннями твердих тканин зуба (за винятком недосконалого дентиногенезу) патологічні периапікальні зміни відсутні. Каріозні захворювання твердих тканин зуба диференціюють з пульпітом, періодонтитом, а також з некариозними ураженнями. Пацієнта обстежує стоматолог-терапевт.

Лікування захворювань твердих тканин зуба

На початковій стадії захворювань твердих тканин зуба кариозного походження показана ремінералізуюча терапія. Якщо ділянки ураження меловидного кольору, після нанесення аплікацій кальцій- і фторвмісних препаратів можлива регресія патологічного процесу. Пігментовані плями підлягають сошліфовуванню з подальшим відновленням зуба склоіономірними або композитними матеріалами. При середньому і глибокому карієсі проводять препарування порожнини. Для видалення некротично змінених розм'якшених тканин лікар-стоматолог використовує екскаватор або мікромотор. З метою антисептичної обробки в стоматології застосовують розчини на підставі хлоргексидіну біглюконату. При глибокому кариозному ураженні на дно відпрепарованої порожнини ставлять лікувальну та ізолюючу прокладки. Коронкову частину зуба відновлюють за допомогою світловідтвержуваних композиційних матеріалів.

Ремінералізуюча терапія показана також пацієнтам з некаріозними захворюваннями твердих тканин зуба. Флюорозні плями зійшліфовують, після чого проводять прямий або непрямий вініринг. Всередину призначають кальційовмісні препарати. Основним методом лікування спадкових захворювань є протезування. Вибір заходів, спрямованих на усунення клиновидних дефектів, залежить від симптоматики. За відсутності скарг дефект не усувають. У разі гіперестезії цілісність пришийкової ділянки відновлюють шляхом реставрування. Прогноз при захворюваннях твердих тканин зуба сприятливий. При своєчасному зверненні пацієнтів до клініки, кваліфікованому лікуванні вдається усунути гіперестезію, естетичний дефект, запобігти розвитку ускладнень.