Синдром роздратованого кишечника у дітей

Синдром роздратованого кишечника у дітей - функціональне захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжується моторно-евакуаторними порушеннями. Синдром роздратованого кишечника у дітей характеризується болями в животі, що зменшуються після дефекації, урчанням, метеоризмом, частими позивами на дефекацію і відчуттям неповного випорожнення кишечника, чергуванням поносів і запорів. Діагностика синдрому роздратованого кишечника у дітей проводиться шляхом виключення органічної патології за допомогою УЗД черевної порожнини, іррігоскопії, ЕГДС, колоноскопії, аналізу кала на яйця гельмінтів тощо. Лікування включає корекцію харчування, призначення спазмолітиків, вітрогонних, седативних, протидіарейних або слабких препаратів, ентеросорбентів.

Загальна інформація

Синдром роздратованого кишечника у дітей (СРК, синдром роздратованої товстої кишки, дискінезія товстої кишки тощо) - комплекс гастроінтестинальних симптомів, що розвиваються у відсутності біохімічних або структурних порушень шлунково-кишкового тракту. Справжня частота синдрому роздратованого кишківника у дітей невідома, проте епідеміологічні дослідження свідчать, що характерні для СРК скарги пред'являє більше половини дітей, які страждають на рецидивуючий абдомінальний синдром. Поширеність синдрому роздратованого кишечника в дорослій популяції становить 15-25%, і справедливо вважається, що в більшості випадків формування СРК відбувається ще в дитячому віці. Ці обставини роблять проблему синдрому роздратованого кишечника у дітей, яка заслуговує пильної уваги з боку педіатрії та дитячої гастроентерології.

Синдром роздратованого кишечника у дітей

Причини синдрому роздратованого кишечника у дітей

В етіології синдрому роздратованого кишечника у дітей відіграють роль різні фактори, до числа яких належать спадковість, психоемоційні феномени, характер харчування, порушення моторики, реакції запалення та ін.

Про значення спадкової схильності свідчить той факт, що у 33% дітей родичі страждають синдромом роздратованого кишечника, а у монозиготних близнюків захворювання зустрічається частіше, ніж у різнояйцових (гетерозіготних). Зауважено, що приблизно у третини дітей із синдромом роздратованого кишечника виникнення перших симптомів захворювання та загострення тісно пов'язані з психотравмуючими ситуаціями. Ще не менш ніж у 30-40% випадків маніфестація синдрому роздратованого кишечника у дітей настає після перенесеної гострої кишкової інфекції, а хронізації захворювання сприяє антигенна агресія щодо ентеринової системи. Наслідком запалення, порушення іннервації та перерозтягнення м'язів кишкової стінки служить гіперрефлексія - підвищена чутливість, коли на всі подразники (збільшення обсягу їжі, що надходить, розширення кишки газом тощо) виникає больова реакція.

Порушення кишкового транзиту при синдромі роздратованого кишківника у дітей може бути обумовлено ригідністю, спастичністю кишки, дефіцитом харчових волокон у раціоні дитини, дисбактеріозом, гіподинамією тощо.

Спостереження показують, що синдром роздратованого кишківника частіше зустрічається у дітей з перинатальною енцефалопатією, рано переведених на штучне вигодовування; страждали гіпотрофією на 1-му році життя; перенесли ентеровірусні та ротавірусні інфекції, лямбліоз, гельмінтози; порушують режим харчування.

Класифікація синдрому роздратованого кишечника у дітей

Залежно від переважаючих клінічних проявів виділяють 4 основні варіанти синдрому роздратованого кишечника у дітей:

• СРК з переважанням запорів - із загальної кількості спорожнень > 25% кала має тверду або шорстку консистенцію і
• СКР з переважанням діареї - із загальної кількості спорожнень > 25% кала має кашицеобразну або водянисту консистенцію і
• змішаний СРК - із загальної кількості спорожнень > 25% кала має водянисту консистенцію і стільки ж - тверду;
• некласифікований СРК - на підставі виділених критеріїв не може бути віднесений до жодного з перерахованих вище варіантів.

Симптоми синдрому роздратованого кишечника у дітей

Синдром роздратованого кишечника у дітей, що протікає з явищами діареї, характеризується відсутністю рідкого стільця в нічні години і виникненням переважно вранці, після сніданку. Імперативні позиви на дефекацію виникають 3-4 рази за короткий проміжок часу. Перша порція спорожнень має, як правило, оформлений характер; при наступних актах дефекації стілець набуває кашицеобразної або рідкої консистенції. Діарея нерідко супроводжується спастичними болями в правій підвздошній області.

Варіант синдрому роздратованого кишечника у дітей з переважанням запору характеризується нерегулярним випорожненням кишківника (рідше 3-х разів на тиждень), необхідністю натужування при дефекації, почуттям неповного звільнення кишечника. Стілець дитини має вигляд «стрічки» або грудочок. Запори можуть носити постійний або періодичний характер, або чергуватися з діареєю.

При некласифікованій формі синдрому роздратованого кишечника у дітей відзначаються різні симптоми без явного переважання - чергування поносів і запорів, метеоризм, урчання і почуття розпирання в животі, больовий абдомінальний синдром. Для постановки діагнозу синдрому роздратованого кишечника необхідно, щоб дані симптоми зберігалися у дитини не менше 3-х місяців.

Позакишкові прояви синдрому роздратованого кишечника у дітей можуть включати дисфагію, зжогу, нудоту. Діти пубертатного віку пред'являють скарги на головний біль, серцебиття, стомлюваність, дискомфорт за грудиною, брак повітря, пітливість, безсоння. Часто відзначаються невротичні реакції: мнювальність, тривожність, дратівливість, імпульсивна поведінка. У 25-30% дітей синдром роздратованого кишечника поєднується з дискінетичною диспепсією, нейрогенною сечовою бульбашкою.

Діагностика синдрому роздратованого кишечника у дітей

Діагностувати синдром роздратованого кишечника у дитини досить не просто; для цього потрібна консолідація зусиль дитячих фахівців різних профілів: педіатра, дитячого гастроентеролога, дитячого колопроктолога, дитячого невролога, дитячого ендокринолога та ін. Діагностична тактика ґрунтується, головним чином, на виключенні органічних захворювань ЖКТ. У зв'язку з цим після оцінки скарг хворого та фізикального обстеження встановлюється зв'язок клінічної маніфестації синдром роздратованого кишечника у дітей з ОКІ, стресовими ситуаціями, зміною питної режиму та характеру харчування.

З методів лабораторної діагностики застосовуються дослідження клінічного та біохімічного аналізу крові; кала на приховану кров, лямблії та яйця гельмінтів, копрограму; бакпосів кала на кишкову групу, аналіз на дисбактеріоз. У порядку скринінгу проводиться УЗД органів черевної порожнини дитині та ультрасонографія товстого кишечника.

З метою дослідження моторно-евакуаторної функції товстого кишечника виконується іригографія, що виявляє в дистальних відділах ділянки спазмованої кишки. Ендоскопія у дітей (ректороманоскопія, колоноскопія) може виявляти поверхневі катаральні зміни слизової оболонки товстої кишки. Ендоскопічна біопсія дозволяє виключити підозру на неспецифічний виразковий коліт і хворобу Крона. При необхідності дослідження верхніх відділів ЖКТ проводиться ЕГДС, рентгенографія шлунка з барієм.

Оцінити моторну функцію товстої кишки при синдромі роздратованого кишечника у дітей допомагають колодинамічні дослідження - ентероколосцинтиграфія, аноректальна манометрія.

Комплексний та індивідуалізований підхід дозволяє провести диференційну діагностику синдрому роздратованого кишечника у дітей з мегаколоном, колітом, паразитозами, лактазною недостатністю, целіакією та іншою структурною і біохімічною патологією.

Лікування синдрому роздратованого кишечника у дітей

Лікування синдрому роздратованого кишечника у дітей проводиться диференційовано, з урахуванням клінічної форми захворювання. У всіх випадках здійснюється корекція раціону дитини з урахуванням віку і провідних симптомів (діареї, запору, метеоризму). Дієтичний режим передбачає дробовий прийом їжі 5-6 разів на добу; виключення з харчування тварин жирів, шоколаду, молока, капусти, бобових, чорного хліба, газованих напоїв. Важливу роль відіграє нормалізація психологічного мікроклімату в сім'ї та школі, водні процедури, достатня фізична активність, заняття ЛФК, вироблення навичок щоденної дефекації.

При синдромі роздратованого кишечника із запорами дітям призначаються слабкі (препарати лактулози), прокинетики (домперидон), пре- і пробіотики. У разі переважання діарейного синдрому показані ентеросорбенти (смекту, поліфепан), кишкові антисептики (фуразолідон, інтетрикс), ферменти (панкреатин, креон та ін.), антидіарейні (імодіум, лоперамід), пре- і пробіотичні препарати. У терапії змішаного і некласифікованого варіантів синдрому роздратованого кишечника у дітей застосовуються спазмолітики (бускопан), вітрогонні засоби (еспумізан), пробіотики (лінекс, біфіформ), пребіотики (хілак-форте, дюфалак), ферменти. Психотерапевтична корекція проводиться за призначенням дитячого психоневролога.

При гіпермоторній дисфункції ЖКТ дитині з синдромом роздратованого кишечника можуть призначатися грязьові, озокеритові або парафінові аплікації на живіт, СМТ-терапія, електрофорез, рефлексотерапія; у разі гіпомоторної дискінезії - дарсонвалізація та електростимуляція на область живота, масаж передньої черевної стінки.

Прогноз і профілактика синдрому роздратованого кишечника у дітей

Увага до проблеми синдрому роздратованого кишечника у дітей дозволяє запобігти його хронізації. Якщо причини синдрому роздратованого кишечника у дітей не усунені, цілком ймовірно, що буде відзначатися прогресування захворювання і зниження якості життя дитини.

Профілактичні заходи носять неспецифічний характер і включають попередження та адекватне лікування ОКІ, створення комфортної психосоціальної обстановки навколо дитини, дотримання режиму і принципів раціонального харчування, достатньої фізичної активності.