Силікотуберкульоз - пневмоконіоз, викликаний вдиханням кварцевого пилу і ускладнений туберкульозом легенів. Приєднання або активація туберкульозної інфекції супроводжується погіршенням перебігу силікозу: підйомом температури, наростанням інтоксикації, посиленням задишки, появою кашлю з мокротою гнійного характеру, кровохарканням, прогресуючим зниженням ваги. Силікотуберкульоз діагностується з урахуванням професійного та фтизіатричного анамнезу, рентгенологічної та ендоскопічної картини, дослідження мокротиння на мікобактерії, туберкулінових проб. Лікування силікотуберкульозу проводиться протитуберкульозними хіміопрепаратів за тими ж принципами, що і лікування туберкульозу.
Загальна інформація
Силікотуберкульоз - туберкульоз органів дихання, що розвивається на тлі кварцового пневмоконіозу. Відомо, що в осіб, які страждають силікозом, туберкульоз виникає в 3-7 разів частіше, ніж у осіб без його проявів. За даними фтизіатрії та пульмонології, найбільш часто туберкульозна інфекція обтяжує перебіг вузликового силікозу II-III стадії, рідше - інтерстиційної форми пневмоконіозу. Так, якщо вузликовий силікоз I стадії ускладнюється туберкульозом легенів у 15-20% пацієнтів, то II стадії вже у 25-30% хворих, а III стадії - в 60-70% випадків. При цьому в ранній стадії в більшості випадків виникає осередковий або інфільтративний туберкульоз легенів, а в пізніх - фіброзно-кавернозна або номінована форма. Для силікотуберкульозу характерне обважнення течії як силікотичної, так і туберкульозного процесів.
Силікотуберкульоз
Причини силікотуберкульозу
Розвиток силікотуберкульозу пов'язаний з реактивацією старих осередків туберкульозної інфекції в легенях і внутрішньогрудних лімфовузлах або масивним повторним зараженням хворих на силікоз. Умовами, що сприяють виникненню туберкульозу на тлі силікозу, є: великий стаж роботи з кварцевим пилом, вузликовий або інтерстиційний силікоз другої-третьої стадії, зниження загального і ослаблення специфічного протитуберкульозного імунітету.
Силікотуберкульоз найчастіше зустрічається в осіб певних професійних груп: піскострумників, робітників золотодобувних гірничорудних комплексів, шахтарів-вугільників, робітників ливарних цехів. Велику роль у захворюваності на силікотуберкульоз відіграють житлово-побутові умови, рівень інфікованості на туберкульоз у колективі, умови праці. В етіології силікотуберкульозу найбільше значення мають мікобактерії людського і бичачого типу, менше - пташиного типу і атипові штами.
Класифікація
За ступенем активності туберкульозного компонента розрізняють активну і неактивну стадії захворювання; за наявністю/відсутністю бациловиділення - відкриту (МБТ +) і закриту (МБТ-) форму. При формулюванні діагнозу також враховується фаза туберкульозного процесу: інфільтрація, розпад, обсіменіння, ущільнення, розсмоктування, звіщення. З урахуванням клініко-рентгенологічної картини виділяють силікотуберкульоз:
- з розмежовуваними формами туберкульозу (інфільтративний, осередковий, кавернозний, номінований туберкульоз легенів)
- без розмежування форм (силікотуберкульозний бронхоаденіт, силікотуберкулома, конгломеративний і деструктивний силікотуберкульоз).
Клінічний перебіг силікотуберкульозу проходить два періоди. Під час першої з них виражені клінічні ознаки відсутні. У другому періоді на перший план виходять ознаки, обумовлені прогресуванням туберкульозної інфекції (інтоксикація, поява мікобактерій у мокроті, зміни в гемограмі та на рентгенограмі).
Симптоми силікотуберкульозу
На приєднання туберкульозу до силікотичного фіброзу вказує різке погіршення течії кварцового пневмоконіозу. У більшості випадків силікотуберкульоз маніфестує поступово, приблизно у третини пацієнтів - гостро, у 10% протікає безсимптомно.
На зростання туберкульозної інтоксикації при силікотуберкульозі супроводжується підйомом температури тіла, слабкістю, нічною пітливістю, погіршенням апетиту, втратою ваги. Відзначається посилення задишки, поява кашлю з мокротою слизово-гнійного або гнійного характеру. На відміну від неускладненого силікозу, при мікст-інфекції частіше виникає кровохарканя. Хворі на силікотуберкульоз зазвичай виглядають на кілька років старше свого паспортного віку.
Патогномонічною ознакою служать постійні болі в грудях, що свідчать про фібропластичні процеси в париєтальній плеврі. При гострому початку силікотуберкульозу часто помилково виставляється діагноз грипу, пневмонії або абсцесу легенів. Перебіг силікотуберкульозу нерідко ускладнюється легеневою кровотечею, спонтанною пневмотораксом, ателектазами легені, емфіземою, легеневим серцем. У пізніх стадіях діагностується серцево-легенева недостатність.
Діагностика
Всі пацієнти з встановленим силікозом повинні перебувати на обліку у профпатолога або пульмонолога; у разі приєднання туберкульозного процесу виникає необхідність у консультації пацієнта фтизіатром. Для діагностики силікотуберкульозу першорядне значення має професійний контакт з кварцовмісним пилом, а також фтизіатричний анамнез (перенесених у минулому туберкульоз або контакт з бациловиділювачами). Підтвердні методи:
- Рентгенографія легенів. При силікотуберкульозі може відображати різну картину: на тлі дифузного крупно-сітчастого фіброзу і типових для силікозу симетричних вузликових висипань в середніх і нижніх частках з'являються туберкульозні осередки, інфільтрати, силікотуберкуломи, каверни, переважно розташовані у верхівкових областях.
- Бронхоскопія. Допомагає візуально визначити пилову пігментацію та ознаки туберкульозного ураження слизової бронхів. Достовірність діагнозу підтверджується при виявленні МБТ у мокроті або промивних водах бронхів.
- Специфічні проби і тести. Найважливішим підтверджувальним критерієм силікотуберкульозу служать позитивні туберкулінові проби, а також результати імунологічних методів - квантиферонового тесту, аналізу T-SPOT.
Диференціальну діагностику здійснюють із силікозом, саркоїдозом, ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом, злоякісними пухлинами легенів. У складних випадках діагноз встановлюється тільки після діагностичної торакотомії або призначення пробного протитуберкульозного лікування.
Лікування силікотуберкульозу
Принципи лікування силікотуберкульозу аналогічні напрямкам лікування «чистої» туберкульозної інфекції, проте мікст-захворювання вимагає більш тривалого курсу хіміотерапії. Наразі застосовується комбіноване лікування туберкулостатичними препаратами першого ряду: ізоніазидом, рифампіцином, піразинамідом (стрептоміцином) і етамбутолом. При цьому перевага надається внутрішньовенному, внутрішньоплевральному, аерозольному (у вигляді інгаляцій) шляхам введення ізоніазиду і рифампіцину. Одночасно з протитуберкульозним лікуванням проводиться терапія силікозу (переднизолон, бронхолітики, оксигенотерапія, антиоксиданти та антигіпоксанти) і корекція серцево-легеневої недостатності.
Прогноз
Перебіг силікотуберкульозу здебільшого несприятливий, захворювання тягне за собою інвалідизацію пацієнта. Прогноз захворювання залежить від стадії силікозу, форми туберкульозу, супутніх порушень. Будь-які ускладнення силікотуберкульозу є факторами, що обтяжують прогноз. Усі хворі на силікоз повинні отримувати протитуберкульозну хіміопрофілактику.
