Пухлини сигмовідної кишки - це гетерогенна група новоутворень термінального відділу ободільної кишки. Неоплазії можуть бути доброякісними і злоякісними. Патологія проявляється дискомфортом у проекції сигмідної кишки, запорами, виділеннями крові із заднього проходу і порушенням загального стану. Для діагностики використовують загальний аналіз крові, визначення онкомаркерів у крові, колоноскопію, іррігоскопію, комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію. Лікування передбачає проведення хірургічних операцій, променевої та хіміотерапії.
Загальна інформація
Пухлини сигмідної кишки включають групу новоутворень, які ростуть зі стінок кінцевого відділу ободільної частини товстого кишечника. За поширеністю рак сигмовидної кишки лише трохи поступається раку шлунка, раку легенів, раку простати і раку молочної залози. Смертність від злоякісних пухлин сигмідної кишки знаходиться на відносно високому рівні, оскільки захворювання рідко діагностується на ранніх стадіях. У структурі онкологічної патології товстого кишечника пухлини цієї локалізації займають 17%, поступаючись тільки раку прямої кишки. При цьому чоловіки страждають на рак сигмовидної кишки суттєво частіше, ніж жінки. Доброякісні пухлини, що локалізуються в сигмідній кишці, відрізняються відносно сприятливим прогнозом. Вивченням особливостей перебігу пухлин сигми займаються фахівці в галузі хірургічної онкології та проктології.
Пухлини сигмовидної кишки
Причини
На сьогоднішній день вчені не визначили однозначних причин формування пухлин сигмідної кишки. Однак останнім часом були виявлені фактори ризику розвитку цієї групи новоутворень, до яких належать наявність у раціоні великої кількості м'яса і жирів, куріння, надмірне вживання алкоголю, підвищена вага і гіподинамія, хронічна гіпотонія кишечника, постійна травматизація епітелію щільними каловими масами, вплив ендогенних канцерогенів ( Важливу роль у розвитку пухлин сигмовидної кишки відіграють спадкові механізми (у 15% випадків захворювання обумовлено саме ними).
Злоякісні новоутворення даної локалізації часто розвиваються на тлі хронічної запальної патології кишечника, особливо хвороби Крона і неспецифічного виразкового коліта, дивертикуліту сигмідної кишки. Ризик появи раку сигми набагато вищий у людей з наявністю поліпів кишечника (сімейний, спорадичний і змішаний поліпоз, синдром Кронкхайта-Канада, Пейтца-Єгерса, Тюрка та ін.).
Класифікація
Пухлини сигмовідної кишки можуть мати доброякісний або злоякісний характер. Доброякісні пухлини класифікують на епітеліальні та неепітеліальні. До епітеліальних новоутворень сигми відносять аденоматозні (тубулярні, ворсинчасті, змішані), гіперпластичні і запальні поліпи, гамартоми, ворсинчасту пухлину (стелиться або вузлову), істинний і вторинний дифузний поліпоз. Неепітеліальні новоутворення (міоми, кавернозні гемангіоми, пухлини лімфатичних судин, липоми) виявляються вкрай рідко.
Серед злоякісних пухлин сигмовидної кишки в переважній більшості випадків діагностується рак, проте можливе виявлення саркоми (гладких м'язів, лімфатичних і кровоносних судин, нервів), меланобластоми. Рак сигмовидної кишки вітчизняні онкологи класифікують на слизовий, солідний, аденокарціному, скирр; пухлина з високим, середнім або низьким ступенем диференціювання. Міжнародна класифікація включає мало-, поміркованість і високодиференційовану аденокарціному; мукоїдний, слизовий і колоїдний рак (різновиди слизової аденокарціноми); мукоцелюлярний рак; недифференційований рак (трабекулярна і медуллярна карцинома, карцинома симплекс); некласифікований рак.
Симптоми пухлин
Довгий час пухлини сигмовідної кишки можуть ніяк не проявлятися або мати невиражену симптоматику. Як правило, від первинної появи дискомфорту в підбадьорливій кишці до постановки остаточного діагнозу проходить більше року. Злоякісні пухлини сигмовидної кишки найчастіше проявляються прогресуючими запорами, які в підсумку закінчуються кишковою непрохідністю. Ця симптоматика обумовлена стенозом просвіту кишківника. Крім того, на ранніх етапах розвитку захворювання можливе чергування запорів і поносів. Для пухлин великих розмірів характерне порушення загального стану: поява загальної слабкості, субфебрильної температури тіла, запаморочення тощо. Також у хворих з пухлинами сигмовидної кишки виявляється огида до м'яса, втрата апетиту і зниження ваги. Всі ці симптоми обумовлені пухлинною інтоксикацією. При злоякісних новоутвореннях сигмідної кишки з'являється кров у калі.
Доброякісні пухлини сигмідної кишки в більшості випадків протікають без вираженої клінічної симптоматики. У деяких ситуаціях можуть відзначатися кров'янисті виділення, ознаки кишкової непрохідності і симптоми інвагінації кишківника. Липоми можуть викликати хронічну часткову непрохідність кишківника, з якою хворі і звертаються до лікаря. Однак у більшості випадків такі доброякісні пухлини, як липоми і фіброми, виявляються випадково при ендоскопії або лапаротомії. Основним симптомом гемангіом є суттєві кровотечі з прямої кишки.
Діагностика
Для діагностики пухлин сигмідної кишки застосовуються лабораторні та інструментальні методи досліджень. Істотну роль у ранній діагностиці захворювання відіграють клінічні методики, такі як збір анамнезу і пальпація живота. При великих розмірах новоутворення кишечника лікар-онколог може пальпаторно визначити його під час огляду. З лабораторних методів дослідження використовують загальноклінічний аналіз крові і визначення онкомаркерів. У загальному аналізі крові відзначаються зміни, пов'язані з пухлинною інтоксикацією. Найчастіше виявляється анемія і прискорення СОЕ. Аналіз крові на онкомаркери дає можливість запідозрити пухлинний процес і призначити додаткові методи інструментального дослідження.
Інструментальні методики відіграють вирішальну роль у діагностиці пухлин сигмідної кишки. Стандартними методами діагностики захворювання вважаються колоноскопія та іррігоскопія. Колоноскопія - ендоскопічне дослідження, яке дає можливість візуалізувати слизову кишечника. Пухлина сигмідної кишки при ендоскопії виявляється у вигляді екзофітно або ендофітно зростаючого новоутворення з нерівними краями, щільно спаяного з прилеглими тканинами.
У процесі проведення колоноскопії ендоскопіст завжди проводить біопсію - отриманий матеріал піддають гістологічному вивченню для визначення морфологічної структури пухлини і ступеня її злоякісності. З рентгенологічних методів дослідження найбільше поширення отримала іррігоскопія з барієм, яка дозволяє виявляти пухлини, що ростуть в просвіт кишківника. Комп'ютерна томографія і магнітно-резонансна томографія черевної порожнини дають можливість не тільки виявити новоутворення і визначити його розміри, а й виявити регіонарні та віддалені метастази. Ультразвукове дослідження в основному використовується для пошуку метастазів у печінці, які часто можуть виявлятися при злоякісних пухлинах сигмідної кишки.
Лікування пухлин цигаркової кишки
Основним методом лікування новоутворень даної локалізації є хірургічне втручання. При злоякісних новоутвореннях проводиться видалення всієї сигмідної кишки з прилеглими тканинами. У тому випадку, якщо на тлі пухлини вже розвинулася кишкова непрохідність, оперативне лікування починається з пластики товстої кишки і накладення штучного заднього проходу (колостоми). Після успішного видалення пухлини колостома підлягає усуненню з подальшим відновленням цілісності кишечника. Після такої операції пацієнти зможуть повернутися до звичного способу життя.
Променева терапія є додатковим методом лікування пухлин сигмідної кишки, який дозволяє поліпшити результати оперативного втручання. У більшості випадків її проводять до хірургічного лікування для зменшення розмірів новоутворення. Також така терапія дає можливість знизити ймовірність обсіменіння черевної порожнини пухлинними клітинами. Променеве лікування може бути призначене і після хірургічного втручання для запобігання появи рецидивів злоякісного процесу.
Наступним додатковим методом лікування пухлин сигмідної кишки є хіміотерапія. Її використовують для збільшення ефективності ерадикації злоякісних клітин. Хіміотерапія пригнічує метастазування пухлини. У сучасній онкології хіміотерапевтичні курси проводяться за спеціальними протоколами. План терапії підбирається індивідуально для кожного хворого.
Лікування доброякісних пухлин сигмідної кишки полягає у видаленні новоутворення. Метод хірургічного втручання визначається локалізацією пухлини, розмірами і поширеністю процесу. При виявленні одиничних поліпів сигмовидної кишки проводиться їх ендоскопічне вичерпання. Новоутворення дистального відділу видаляються через трансректальний доступ. У деяких випадках, наприклад, при діагностуванні дифузного поліпозу, потрібна резекція сигмовідної кишки.
Прогноз і профілактика
Прогноз при пухлинах сигмовидної кишки залежить від злоякісності і стадії неопластичного процесу. При злоякісних новоутвореннях кишечника прогноз в основному несприятливий. У той же час, при своєчасній діагностиці на ранніх стадіях захворювання можливе повне лікування. Виживаність пацієнтів істотно знижується в міру прогресування. За наявності віддаленого метастазування проводиться тільки паліативна терапія. Доброякісні пухлини сигмовидної кишки в основному мають сприятливий прогноз.
Для профілактики пухлин сигмовидної кишки необхідно вести здоровий спосіб життя, що передбачає відмову від куріння і прийому надмірної кількості алкоголю. Важливу роль у профілактиці пухлин сигмовідної кишки відіграє правильне харчування: раціон повинен включати достатню кількість овочів і фруктів. Крім того, важливу роль у профілактиці захворювання відіграє своєчасне адекватне лікування хронічної запальної патології кишечника, яка є передраковим станом. Людям, які мають хронічні захворювання кишечника, рекомендується регулярно проходити медичні огляди з проведенням колоноскопії з біопсією.
