Недосконалий остеогенез

Недосконалий остеогенез - генетично обумовлена патологія опорно-рухового апарату, що характеризується крихкістю кісткової тканини і схильністю дитини до частих переломів при мінімальному впливі або за відсутності травми. Крім патологічних переломів, при недосконалому остеогенезі у дітей відзначаються деформації кісток, аномалії зубів, атрофія м'язів, гіпермобільність суглобів, прогресуюча тугоухість. Діагноз недосконалого остеогенезу встановлюється з урахуванням анамнестичних, клінічних, рентгенологічних даних, генетичного тестування. Лікування недосконалого остеогенезу включає профілактику переломів, бальнеотерапію, масаж, гімнастику, УФО, прийом вітаміну D, препаратів кальцію, фосфору, застосування бісфосфонатів; при переломах - репозицію і гіпсову фіксацію відломків.

Загальна інформація

Недосконалий остеогенез - спадкова патологія, в основі якої лежить порушення костеобразования (остеогенезу), що призводить до генералізованого остеопорозу і підвищеної ламкості кісток. Недосконалий остеогенез відомий у літературі під різними назвами: вроджена крихкість кісток, внутрішньоутробний рахіт, періостальна дистрофія, хвороба Лобштейна (Фролика), вроджена остеомаляція та ін. Через підвищену крихкість кісток і схильність до множинних переломів дітей, які страждають недосконалим остеогенезом, часто називають «кришталевими дітьми». Недосконалий остеогенез зустрічається з частотою 1 випадок на 10 000-20 000 новонароджених. Незважаючи на те, що як будь-яке генетичне захворювання, недосконалий остеогенез невиліковний, сьогодні існує можливість значно полегшити і навіть нормалізувати життя «крихких дітей».

Недосконалий остеогенез

Причини недосконалого остеогенезу

Розвиток недосконалого остеогенезу пов'язаний з вродженим порушенням обміну білка сполучної тканини колагену 1-го ти пріза, обумовленим мутаціями генів, що кодують колагенові ланцюги. Залежно від форми захворювання може успадковуватися за аутосомно-домінантним або аутосомно-рецесивним типом (менше 5%). Приблизно в половині випадків патологія виникає внаслідок спон бережених мутацій. При недосконалому остеогенезі порушується структура колагену, що входить до складу кісток та інших сполучних тканин, або синтезується його недостатня кількість.

Порушення синтезу колагену остеобластами призводить до того, що, незважаючи на нормальний епіфізарний ріст кістки, порушується периостальне і ендостальне окостеніння. Кісткова тканина має пористу будову, складається з кісткових острівців і численних пазух, заповнених пухкою сполучною тканиною; кортикальний шар витончений. Це зумовлює зниження механічних властивостей і патологічну ламкість кісток при недосконалому остеогенезі.

Класифікація недосконалого остеогенезу

Згідно з класифікацією Д. О. Сайлленса, 1979 р., виділяють 4 генетичних типи недосконалого остеогенезу:

I тип - має аутосомно-домінантне успадкування, легку або середньотяжку течію. Характерні переломи помірної тяжкості, остеопороз, блакитні склери, рання тугоухість; недосконалий дентиногенез (підтип IA), без нього - підтип IB.

II тип - передбачає аутосомно-рецесивне успадкування, важку перинатально-летальну форму. Оссифікація черепа відсутня, ребра мають чіткоподібну форму, довгі трубчасті кістки деформовані, ємність грудної клітини зменшена. Численні переломи кісток виникають внутрішньоутробно.

III тип - має аутосомно-рецесивне спадкування. Протікає з важкою прогресуючою деформацією кісток, недосконалим дентиногенезом, переломами, що розвиваються в перший рік життя.

IV тип - успадковується аутосомно-домінантним шляхом. Характеризується маленьким зростом, деформацією скелета, часто переломами кісток, недосконалим дентиногенезом, нормальними склерами.

Протягом недосконалого остеогенезу виділяють чотири стадії: латентну стадію, стадію патологічних переломів, стадію глухоти і стадію остеопорозу.

Як складова частина різних спадкових синдромів, недосконалий остеогенез може поєднуватися з мікроцефалією і катарактою; вродженими контрактурами суглобів (синдром Брука) та ін.

Симптоми недосконалого остеогенезу

Маніфестація і тяжкість клінічних проявів недосконалого остеогенезу залежить від генетичного типу захворювання.

При внутрішньоутробній формі недосконалого остеогенезу в більшості випадків діти з'являються на світ мертвонародженими. Понад 80% живих новонароджених помирає на першому місяці життя, з них понад 60% - у перші дні. У дітей з фетальною формою недосконалого остеогенезу відзначаються несумісні з життям внутрішньочерепні родові травми, синдром дихальних розладів, респіраторні інфекції. Характерно наявність тонкої блідої шкіри, витонченої підшкірної клітковини, загальної гіпотонії, переломів стегнової кістки, кісток гомілки, кісток передпліччя, плечової кістки, рідше - переломів ключиці, грудини, тіл хребців, які можуть виникати внутрішньоутробно або в процесі родової діяльності. Усі діти з внутрішньоутробною формою недосконалого остеогенезу зазвичай помирають протягом перших 2-х років життя.

Пізня форма недосконалого остеогенезу характеризується типовою тріадою симптомів: підвищеною ламкістю кісток, головним чином, нижніх кінцівок, синьовий склер і прогресуючою тугоухістю (глухотою). У ранньому віці відзначається пізніше закриття рідничків, відставання дитини у фізичному розвитку, розбовтаність суглобів, атрофія м'язів, підвивихи або вивихи. Переломи кісток у дитини з недосконалим остеогенезом можуть виникати під час пеленання, купання, одягання дитини, під час ігор. Неправильне зрощення патологічних переломів часто призводить до деформації та укорочення кісток кінцівок. Переломи кісток тазу і хребта трапляються рідше. У старшому віці розвиваються деформації грудної клітини і викривлення хребта.

Недосконалий дентиногенез виявляється пізнім прорізуванням зубів (після 1,5 років), аномаліями прикусу; жовтим забарвленням зубів («бурштинові зуби»), їх патологічним стиранням і легким руйнуванням, множинним карієсом. Внаслідок вираженого отосклерозу до 20-30 років розвиваються тугоухість і глухота. У постпубертатному періоді схильність до переломів кісток зменшується.

Супутні прояви недосконалого остеогенезу можуть включати пролапс мітрального клапана, мітральну недостатність, надмірну пітливість, каміння в нирках, пупкові та пахові грижі, носові кровотечі та ін. Розумовий і статевий розвиток дітей при недосконалому остеогенезі не страждає.

Діагностика

Пренатальна діагностика дозволяє виявити важкі форми недосконалого остеогенезу у плода за допомогою акушерського УЗД, починаючи з 16 тижня вагітності. Іноді для підтвердження припущень проводиться біопсія ворсин хоріону і ДНК-діагностика.

У типових випадках діагноз недосконалого остеогенезу ставиться на підставі клініко-анамнестичних та рентгенологічних даних. Зазвичай грубі морфологічні та функціональні зміни виявляються на рентгенограмах трубчастих кісток: виражений остеопороз, витончення кортикального шару, множинні патологічні переломи з утворенням кісткових мозолів тощо.

Достовірність діагнозу підтверджується гістоморфометричним дослідженням кісткової тканини, отриманої під час пункції підвздошної кістки, і структури колагену 1 типу в біоптаті шкіри. З метою виявлення характерних для недосконалого остеогенезу мутацій виконується молекулярно-генетичний аналіз.

У рамках диференційної діагностики недосконалого остеогенезу необхідне виключення рахіту, хондродистрофії, синдрому Елерса-Данлоса.

Хворі з недосконалим остеогенезом потребують спостереження дитячого травматолога-ортопеда, педіатра, стоматолога, дитячого отоларинголога, генетика.

Лікування недосконалого остеогенезу

Терапія недосконалого остеогенезу, головним чином, паліативна, спрямована на поліпшення мінералізації кісткової тканини; запобігання переломам; фізичну, психологічну та соціальну реабілітацію.

Дитині з недосконалим остеогенезом показано щадний режим, курси лікувальної гімнастики, масажу, гідротерапії, фізіотерапії (УФО, електрофорез солей кальцію, індуктотермію, магнітотерапію). З медикаментозних засобів застосовуються полівітаміни, вітамін D, препарати кальцію і фосфору. Для стимуляції синтезу колагену призначається соматотропін, після завершення курсу лікування яким показано прийом стимуляторів мінералізації кісткової тканини (екстракту щитовидних залоз худоби, холекальциферолу). Хороші результати при комплексній терапії недосконалого остеогенезу отримані від застосування бісфосфонатів, що гальмують руйнування кісткової тканини (памідронової і золедронової кислоти, різедронату).

При переломах необхідна ретельна репозиція кісткових відломків і гіпсова іммобілізація. При виражених деформаціях кісток показано проведення хірургічного лікування - коригуючої остеотомії з інтрамедуллярним або накісним остеосинтезом.

Реабілітація дітей, які страждають недосконалим остеогенезом, проводиться групою фахівців: педіатром, дитячим ортопедом, фізіотерапевтом, фахівцем ЛФК, дитячим психологом та ін. Дітям може знадобитися носіння спеціального ортопедичного взуття, ортезів, стелек, корсетів.

Прогноз і профілактика

Діти з вродженою формою недосконалого остеогенезу гинуть у перші місяці і роки життя від наслідків множинних переломів і септичних ускладнень (пневмонії, отиту, сепсису). Пізня форма недосконалого остеогенезу протікає більш сприятливо, хоча й обмежує якість життя.

Профілактика зводиться в основному до правильного догляду за дитиною, проведення лікувально-реабілітаційних курсів, попередження побутових травм. Наявність в сім'ї хворих з недосконалим остеогенезом служить прямим показанням до медико-генетичного консультування.