Кефалогематома - родова травма, яка характеризується скупченням крові між кісткою черепа і відшарованою від неї надкісткою. Клінічно проявляється наявністю безболісного флюктууючого пухлинної освіти пругою або м'якої консистенції. Типова локалізація - область темної кістки. Діагностика включає об'єктивне обстеження дитини, проведення нейросонографії та рентгенографії. Тактика лікування залежить від ступеня вираженості субперіостального крововиливу. При кефалогематомах I-II ступеня специфічне лікування зазвичай не потрібне, при кефалогематомі III ступеня показана пункційна аспірація.
Загальна інформація
Кефалогематома, або субперіостальний крововилив - патологія, при якій спостерігається відшарування періоду від кістки черепа з крововиливом в простір, що утворився. Є найбільш частою родовою травмою новонароджених у педіатрії та неонатології. Поширеність становить близько 0,2-2,5% від усіх новонароджених. Ускладнення характерні тільки при великих обсягах крововиливів. Найбільш приватними ускладненнями є анемія, звіщення, жовтяниця та приєднання гноєродної мікрофлори. Вкрай рідко розвиваються ДЦП, неврологічні порушення і відставання в психофізичному розвитку. Гендерної схильності до захворювання не виявлено. У деяких випадках кефалогематома є ознакою вроджених коагулопатій або генералізованого мікоплазмозу. Важливу роль відіграє диференційна діагностика з іншими родовими травмами.
Кефалогематома
Причини та класифікація кефалогематоми
Безпосередня причина розвитку кефалогематоми - пошкодження субперіостальних (рідше - внутрішньокісткових) судин. Механізм розвитку полягає у зміщенні шкірних покривів голови та надкістки по відношенню до кістки під час родової діяльності. При цьому виникає місцева кровотеча, у сформованій порожнині утворюється гематома. Обсяг крововиливу коливається від 5 до 150 мл. Дещо рідше кефалогематома утворюється в місці тріщин кісток черепа (як правило - II і III ступінь). Причинами розвитку захворювання з боку плоду є велика маса тіла (понад 4000 г), патологічна межа (тазове, лицьове, поперечне), внутрішньоутробні аномалії розвитку (гідроцефалія) і виношування понад 40 тижнів (надмірне ущільнення кісток, що перешкоджає зміні конфігурації черепа під час пологів). Список причин з боку матері включає використання акушерських посібників (щипців або вакуум-екстракторів), клінічно або анатомічно вузький таз, стрімкі або затяжні пологи, нерегулярну та асинхронну скоротну діяльність матки, переломи тазу в анамнезі, кісткові екзостози, вік від 35 років і старше.
У деяких випадках кефалогематома стає наслідком асфіксії, викликаної обвиттям або здавленням пуповини, западінням мови і аспірацією навколоплідних вод. Крім того, крововилив у періост кісток черепа може бути першою ознакою коагулопатій (гемофілії, хвороби Віллебранда). У дітей з терміном гестації до 37 тижнів ця патологія може бути проявом генералізованого внутрішньоутробного мікоплазмозу.
Залежно від діаметру кефалогематоми виділяють 3 ступені захворювання: I ступінь - не більше 4 см, II ступінь - від 4 до 8 см, III ступінь - 8 і більше см. При наявності декількох вогнищ їх діаметр підсумовується і оцінюється як один крововилив. З урахуванням місця виникнення розрізняють теменну (найбільш характерна), лобну, потиличну (менш поширені) і скроневу (вкрай рідкісна) кефалогематоми. Існують ізольовані та поєднані форми захворювання. Ізольована кефалогематома не супроводжується іншими патологіями. Про поєднану кефалогематому говорять при одночасній наявності поверхневого крововиливу, переломів кісток черепа і пошкодження тканин головного мозку (набряку, крововиливів в мозкову тканину, неврологічних розладів).
Симптоми кефалогематоми
Кефалогематома може проявлятися як в перші 2-3 години, так і на 2-3 добу після пологів. Загальний стан дитини залежить від наявності інших патологій, ізольовані гематоми на стан пацієнта не впливають. Нерідко крововилив збільшується в перші кілька днів після виникнення, що обумовлено дефіцитом факторів згортання крові у новонароджених. Зовні субперіостальний крововилив має вигляд локальної пухлини з чіткими краями, що не виходять за межі ураженої кістки. Середній розмір гематоми становить 3-7 см. Вкрай рідко спостерігаються множинні кефалогематоми, що вражають кілька ділянок голови.
Під час огляду неонатолог або педіатр визначають безболісну освіту упругої м'якої консистенції з валікоподібним ущільненням за периферією, позитивний симптом флюктуації та відсутність місцевої пульсації. При невеликому діаметрі (до 3 см) крововилив зазвичай самостійно зменшується на 7-9 добу і повністю зникає через 5-8 тижнів. Великі кефалогематоми (понад 8 см), необхідно пунктувати для аспірації вмісту - самостійно вони не розсмоктуються.
Найбільш поширеними ускладненнями кефалогематоми є анемія, нагноєння, звіщення і жовтяниця. Анемія, як правило, обумовлена великою крововтратою, носить характер гемолітичної або постгеморагічної і проявляється характерною клінічною картиною, що включає блідість шкірних покривів, підвищення ЧСС і ЧД та інші симптоми. Приєднання гноєродної мікрофлори (лід-гемолітичного або інших стрептококів групи А) супроводжується класичними ознаками запального процесу. Відзначається загальне і місцеве підвищення температури тіла, різке погіршення стану дитини і локальне почервоніння в області гематоми. Звістка кефалогематоми обумовлена відкладенням солей кальцію в порожнині, що утворилася. Проявляється деформацією ураженої кістки і загальною асиметрією черепа. Жовтяниця виникає на тлі позасудинного гемолізу еритроцитів всередині гематоми.
Діагностика кефалогематоми
Діагностика кефалогематоми базується на анамнестичних і фізикальних даних, результатах лабораторних та інструментальних методів дослідження. Важливу роль відіграє диференційна діагностика. З анамнезу вдається встановити наявність провокуючих факторів з боку матері та/або дитини. Фізикальне обстеження дозволяє виявити пухлинну освіту над однією з кісток черепа новонародженого (найчастіше над темною). При детальному обстеженні оцінюються консистенція і чіткість країв освіти, наявність пульсації та флюктуації.
Лабораторні тести при кефалогематомі малоінформативні і зазвичай використовуються для виключення інших захворювань. Іноді в загальному аналізі крові визначається зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну, в біохімічному - підвищення загального білірубіну за рахунок непрямої фракції. Обов'язковим методом діагностики кефалогематоми є нейросонографія, що дозволяє виявити ехонегативну зону між періостом і кісткою, а також підтвердити відсутність уражень тканин головного мозку. Рентгенологічне дослідження дає можливість виключити або підтвердити переломи кісток черепа і виявити відшарування надкістки з чітким кордоном в межах однієї кістки. При неоднозначності отриманих результатів і підозрі на пошкодження тканин ЦНС використовують КТ. Диференціальну діагностику кефалогематоми проводять з підапоневротичним крововиливом, родовою пухлиною, грижею головного мозку, рідко - вродженим мікоплазмозом і коагулопатіями.
Лікування кефалогематоми
Тактика лікування залежить від ступеня вираженості кефалогематоми, наявності супутніх патологій і тенденції до розсмоктування або прогресування. При великих крововиливах і важкому загальному стані лікування проводиться в умовах відділення патології новонароджених або нейрохірургічного відділення. При задовільному загальному стані та відсутності інших захворювань дитина виписується додому під спостереження педіатра або сімейного лікаря. Режим постільний. Перші 3-4 дні годування проводиться сценовим материнським молоком, після чого пацієнта переводять на вигодовування грудьми. Для запобігання подальшим кровотечам і профілактиці геморагічної хвороби новонароджених здійснюють одноразове введення вітаміну К.
Кефалогематома III ступеня за відсутності позитивної динаміки є показом до аспіраційної пункції. Процедуру проводять не раніше 10 дня життя дитини, оскільки видалення крові на ранніх термінах майже завжди тягне за собою рецидив кефалогематоми. Орієнтовна тривалість лікування в умовах нейрохірургічного стаціонару становить від 2 до 7 діб. При порушенні цілісності шкірних покривів у зоні крововиливу аспірацію проводять у перші дві доби у зв'язку з високим ризиком інфікування. При отриманні гнійного вмісту під час пункції показано розтин і дренування порожнини на тлі антибактеріальної терапії. Лінійні тріщини кісток черепа специфічного лікування не потребують.
Прогноз і профілактика кефалогематоми
Прогноз для дітей з кефалогематомою, як правило, сприятливий. Захворювання рідко впливає на загальний стан, подальше життя і здоров'я дитини. Диспансерне спостереження не потрібне. Серйозні ускладнення спостерігаються надзвичайно рідко.
Профілактика полягає в адекватному харчуванні та способі життя матері під час виношування дитини, повноцінному обстеженні в період вагітності, регулярному відвідуванні жіночої консультації, своєчасному виявленні факторів ризику та правильному веденні родової діяльності. За наявності показань показано родорозв'язок шляхом кесаревого перерізу.
