Педагогічна занедбаність - це серйозна проблема, яка пов'язана з певними відхиленнями в психологічному розвитку дітей. Вони проявляються як труднощі з адаптацією в соціумі, а також у спілкуванні з оточуючими. Проте не варто вважати дану девіацію остаточним діагнозом, адже вона цілком піддається корекції.
Визначення поняття
Педагогічна занедбаність - це термін, який означає стан дитини, що характеризується затримками в розвитку, що супроводжуються складнощами адаптації в суспільстві та приступами агресії. Дітей, які мають подібні відхилення, досить часто називають «» складними «» або «» важкими «».
Види педагогічної занедбаності
Педагогічна занедбаність - це проблема, пов'язана з поведінкою дитини та її адаптацією в соціумі. Можна виділити такі її різновиди:
- моральна - відсутність уявлень про прийняті в суспільстві норми поведінки і моральні цінності;
- інтелектуальна - відсутність інтересу до навчання і небажання розвиватися;
- естетична - відсутність поняття про красу, а також розмивання граней прекрасного і потворного;
- медична - незнання елементарних правил гігієни або ж повне нехтування ними;
- трудова - презирство до праці і небажання брати участь у суспільно корисній роботі.
Варто зазначити, що зазначені вище види педагогічної занедбаності можуть зустрічатися як окремо, так і в сукупності.
Причини педагогічної занедбаності
Ті чи інші проблеми, пов'язані з вихованням дітей, не виникають на порожньому місці. Так, причинами педагогічної занедбаності можуть послужити наступні фактори:
- байдужість з боку як батьків, так і інших людей, які представляють авторитет для дитини;
- регулярна необґрунтована критика поведінки;
- постійні конфлікти і скандали в сім'ї, свідком яких є дитина;
- маніакальна опіка з боку батьків, яка переростає в тотальний контроль усіх сфер життєдіяльності дитини;
- фізичне насильство і відсутність взаємної поваги між членами сім'ї;
- неграмотна робота педагогів, які вважають допустимим приниження або осуду дитини в присутності однолітків;
- невміння налагоджувати контакти з друзями, а також образи і глузування з їхнього боку.
Варто зазначити, що саме із зовнішніми факторами пов'язана соціальна занедбаність. Педагогічна занедбаність дітей лише в малій мірі пов'язана з їх особистісними якостями. Загалом же вона є недопрацюванням батьків та освітніх закладів.
Основні прояви педагогічної занедбаності
Соціальна і педагогічна занедбаність, безсумнівно, має свої прояви. Вони можуть носити наступний характер:
- Проблеми і труднощі, пов'язані з навчанням, які можуть проявлятися в поганій успішності і повільному засвоєнні інформації. Це може бути пов'язано з недостатньо розвиненими життєвими навичками, що може проектуватися на навчальний процес.
- Недостатній розвиток таких розумових процесів, як запам'ятовування, уява, мислення, а також деяких якостей, властивих будь-якій соціальній особистості. Навпаки, загостреними є такі характеристики, як самолюбство і конфліктність. Настрій схильний до частих змін.
- Викривлене ставлення дитини як до самого себе, так і до оточуючих. Як результат, спілкування і комунікація ускладнюється, що накладає свій відбиток на поведінку.
Ступені педагогічної занедбаності
Педагогічна занедбаність - це свого роду відхилення, яке може бути виражене тією чи іншою мірою. Так, інтенсивність прояву може бути такою:
- Легка (латентна) ступінь характеризується слабкою динамікою, а тому досить важко виявити проблему. Часто запущеність можна переплутати з цілком природними для того чи іншого віку примхами і відхиленнями в поведінці. Також діагностику проблеми ускладнює те, що зовнішні прояви можуть бути не постійними, а мають епізодичний характер. Найчастіше дитина цілком комфортно почувається в сім'ї, але не може адаптуватися в суспільстві (або навпаки).
- Початковий ступінь характеризується поглибленням відхилень. З плином часу вони стають все більш помітними і простіше піддаються діагностиці.
- Виражена ступінь педагогічної занедбаності характеризується переважанням якісних характеристик над кількісними. Позитивні властивості практично не проявляються, якщо на попередніх етапах розвитку вони не знаходили підтримки та підкріплення. На даному етапі стає зрозуміло, що дитина не може бути самостійним суб'єктом і приймати обдумані рішення.
Принципи діагностики педагогічної занедбаності
Щоб можна було швидко і ефективно вирішити проблему, її потрібно своєчасно виявити і досконально вивчити. Так, діагностика педагогічної занедбаності здійснюється на підставі таких принципів:
- вивчення індивідуальних особливостей має проводитися в нерозривному зв'язку з численними зовнішніми факторами;
- висновки повинні бути об'єктивними, а не заснованими на особистому ставленні до дитини або ж членів її сім'ї;
- особистість повинна вивчатися не тільки в даний конкретний момент, але також і в ретроспективі, з можливістю складання прогнозів майбутнього розвитку;
- варто розглядати не тільки поверхневі прояви девіації, а приділяти якомога більше уваги пошуку причин, які призвели до того чи іншого стану справ;
- одним з найважливіших принципів можна вважати так званий педагогічний оптимізм, який полягає в настрої на позитивне вирішення проблеми, незалежно від ступеня її складності;
- професіоналізм дослідника повинен полягати в глибоких пізнаннях у галузі психології, соціології та педагогіки;
- щоб вирішити проблему, важливо працювати з дитиною не тільки в загальному напрямку, але також і за принципом її цілеспрямованості, беручи до уваги її бажання та інтереси.
Корекція педагогічної запущеності
Будь-які відхилення у розвитку дитини потребують негайного втручання та коригуючого впливу. Перш ніж вживати будь-яких заходів, варто визначити причини, які призвели до виникнення девіації. Безпосередня корекція може здійснюватися на підставі таких методів:
- загальнопедагогічний вплив, який полягає в корекції виражених дефектів поведінки і характеру (страхи, сором'язливість, надмірне збудження та інші відхилення);
- застосування конкретних педагогічних методик, які допомагають усунути зовнішні прояви девіації (наприклад, нервові тікі), проблеми в навчанні та розвитку (погане засвоєння матеріалу, недостатня кількість навичок та інше), а також недоліки характеру);
- корекція поведінки та світосприйняття шляхом залучення дитини до активної трудової діяльності;
- усунення проблеми шляхом переведення в інший колектив або ж проведення реорганізаційних і виховних робіт в існуючому;
- використання психотерапевтичних методик, які засновані на навіюванні, переконанні, гіпнозі та психоаналізі.
Основні напрямки педагогічної роботи
Педагогічна занедбаність дітей не повинна залишатися без уваги. При перших же ознаках відхилень варто вживати заходів щодо їх усунення. Що стосується освітян, то вони мають проводити роботу за такими напрямками:
- профілактика можливих правопорушень;
- корекція моральних орієнтирів;
- постійні особисті контакти у вигляді бесід, тренінгів, диспутів тощо;
- штучне моделювання ситуацій, які несуть в собі виховну функцію;
- активна взаємодія з батьками та іншими членами сім'ї;
- привернення уваги громадських організацій до проблемних дітей;
- залучення дітей та підлітків, у яких діагностовано педагогічну занедбаність, до занять у позашкільних освітніх закладах.
Профілактичні заходи
Як і у випадку з серйозним захворюванням, девіантній поведінці дитини набагато простіше запобігти, ніж потім боротися з неприємними наслідками. Профілактика педагогічної занедбаності повинна проводитися відповідно до таких принципів:
- облік особистих особливостей характеру дитини, а також її оточення;
- виділення позитивних моментів психіки та опора на них;
- тісна взаємодія психології та педагогіки.
Методи профілактики педагогічної занедбаності можуть бути розділені на чотири основні групи:
- спрямовані на стимулювання пізнавальної діяльності (навчання в ігровій формі, система мотивації та заохочень, штучне моделювання ситуацій);
- спрямовані на організацію колективної життєдіяльності (навчання трудової, ігрової та пізнавальної діяльності в групі, впровадження змагального елементу);
- спрямовані на безпосередню взаємодію з дитиною (спілкування та аналіз, пред'явлення вимог, конструктивна критика, створення атмосфери взаємоповаги та довіри);
- спрямовані на стимулювання активності (прохання, вимога або навіювання, діяльність на підставі позитивного прикладу, розвиток відчуттів любові, співчуття, сорому тощо).
Висновки
Педагогічна занедбаність - це серйозна проблема, яка може значно ускладнити життя дитини. На жаль, батьки і вихователі не завжди приділяють належну увагу цій ситуації, вважаючи, що з часом дитина «» переросте «». Проте в більшості випадків проблема лише погіршується з плином часу. На жаль, якщо вчасно не вжити відповідних заходів, з педагогічно запущеної дитини або підлітка може зрости соціально небезпечна людина. З віком все складніше виправляти поведінкові девіації та психологічні відхилення.
