Аскохітоз огірка інакше називають чорною мікросферельозною стеблевою гниллю. В основному зіткнутися з цією неприємністю можна в теплицях. А у відкритому ґрунті аскохітоз зустрічається значно рідше. Залежно від умов протікання цієї шкідливої недуги, втрати врожаю можуть сягати від тридцяти до п'ятдесяти відсотків. Активізується аскохітоз найчастіше в квітні - в цей період відсутня можливість повноцінно використовувати вентиляцію теплиць, і температура і вологість, що встановилися в них, сприяють розвитку руйнівної напасті.
Декілька слів про хворобу
На атакованих аскохітозом огіркових стебельках починається формування численних округлих плям. Спочатку для цих плям характерний зеленуватий або сіро-зелений окрас і деяка водянистість, однак у міру розвитку інфекції вони потихеньку буреють, а після закінчення розвитку хвороби біліють. Всі плями досить швидко розростаються, охоплюючи стебельки цілком. А покровні тканини поступово розтріскуються, в результаті чого атаковані недугою органи починають джерелити невеликі крапельки ексудату, пофарбованого в коричневаті або в молочні відтінки. Що стосується судинних тканин, то вони охоплюються недугою лише в рідкісних випадках, у зв'язку з чим інфіковані рослини протягом тривалого періоду можуть не тільки вегетувати, але ще й плодоносити.
Нерідко аскохітоз може проявлятися і в вузлках стебельків, а також на досить довгих «пенечках», які утворюються після видалення листиків і втечі з плодами. Інфіковані тканини майже завжди густо покриваються чорненькими точками-пікнідамі.Плоди
з листочками теж можуть вражатися аскохітосом. Листики зазвичай вражаються, як тільки огірки почнуть плодоносити, причому шкідлива напасть починає охоплювати їх з країв листових пластин. Уражені ділянки покриваються розпливчастими плямами досить великого розміру (до чотирьох-п'яти сантиметрів в діаметрі), а по їх периферії можна спостерігати хлоротичні зони. Розташовані в зоні плям листові тканини спершу коричневіють, а дещо пізніше фарбуються в світло-жовті тони і покриваються пікнидами. При цьому пікніди можуть розташовуватися візерунковими концентричними рядками або хаотично. Інфіковані тканини всихають і починають пофарбовуватися, в результаті чого листові пластиночки швидко відмирають.
А на плодах злощасна напасть може проявлятися навіть у трьох різних формах. У першому випадку інфекція поширюється від верхніх частин або від підстав плодів. Хворі тканини злегка всихають, набуваючи вигляду ніби варених, однак при цьому зберігають твердість своєї структури. Трохи пізніше вони покриваються пікнидами, після чого плоди починають чорніти, муміфікуватися і розкладатися як при мокрій гнили. А на поверхнях огіркових насінників частенько з'являються вирізняючі камедь виразки або тріщинки. У другому випадку на зеленцях з'являються крихітні (діаметром від 3 до 5 мм) і густо покриті пікнидами сухі виразки, що поступово заглиблюються в огіркові тканини. А третя форма аскохітозу проявляється в «іржавленні» огіркової м'якоті. Спочатку верхні частини плодів біліють, а потім всередині них з'являються плями іржавого забарвлення. Через деякий час ці плями ослимаються, і починається розвиток вторинної бактеріальної гнилі.
На стадії плодоношення аскохітоз досить яскраво проявляється на всіх рослинних органах. Примітно, що на розсаді зіткнутися з ним можна вкрай рідко.
Збудниками такої неприємної недуги прийнято вважати паразитів факультативного типу. Як правило, вони здатні заражати виключно ослаблені рослини. При цьому інфекція в ґрунті, як правило, не зберігається, оскільки патоген не може розмножуватися в подібних умовах. Його збереження зазвичай відбувається в насіннєвому матеріалі, на стінах теплиць і в залишках рослин.
Як боротися
Кращими профілактичними заходами проти аскохітозу огірка є дотримання сівозміни та культивування слабко уражуваних сортів.
Протягом вегетаційного періоду огіркові посадки обприскують однопроцентною бордоською рідиною або 0,3% хлорокісом міді. Хороший ефект дають також обприскування слабким розчином мідного купоросу (на десять літрів води - 5 г), в який додають 10 г сечовини. Внутрішні поверхні теплиць рекомендується періодично дезінфікувати розчином формаліну (2 - 5%), а ґрунт пропарювати або піддавати фумігації.
