Недовіра проникла і в сімейні стосунки. Подружжя укладає шлюбні договори, відкриває окремі банківські рахунки, наймає приватних детективів, щоб бути в курсі справ своєї другої половини. Коротше кажучи, ми не віримо нікому, навіть друзям і близьким. Ми замикаємо кордони, створюємо армії, тому що не віримо ні словам, ні підписаним договорам між країнами. Не довіряючи нікому, ми встановлюємо замки і сейфи.
Сьогодні весь науково-технічний прогрес обслуговує нашу недовіру один до одного. На кожному розі ми встановлюємо камери відеоспостереження. Вони стежать за кожним нашим кроком - на роботі, на вулиці, в банку, в поліклініці, в магазині.
Вірус недовіри проникає в усе і вся, втягуючи заразився ним часом у безглузді ситуації. Наприклад, потрапивши у важке фінансове становище під час кризи, що почалася три роки тому, керівництво багатьох підприємств звільнило частину робітників і інженерів, а іншим зменшило зарплату. Міра неприємна, але вимушена і виправдана з точки зору економіки.
Так вчинили і на підприємстві, де я працюю, але на додачу до скорочень ще десяток людей, раніше зайнятих охороною, замінили камерами спостереження. З решти робітників зажадали збільшити продуктивність праці. Додатково встановили відеокамери та інші електронні пристрої, що контролюють швидкість і випуск продукції на кожному робочому місці.
У підсумку виявилося, що витрати на придбання, налагодження та обслуговування всієї цієї апаратури стеження і контролю обійшлися підприємству у фантастичну суму. Більш того, коли знову з'явилися замовлення, і було оголошено про прийом на роботу, бажаючих працювати в умовах тотального стеження не знайшлося.
Цей і багато інших подібних випадків наштовхують на думку, що причини нинішньої кризи - не політичні і не економічні, що, швидше за все вони знаходяться в області людських взаємин. Недовіра, брехня, ненависть, заздрість та інші риси лежать в основі наших відносин один з одним. Вони і впливають на політику і економіку, і на природу в цілому.
Відповідь на питання, чому ми не довіряємо один одному, лежить на поверхні. Ми не довіряємо, тому що самі теж обманюємо. Знайомий бізнесмен у розмові сказав, що якщо він буде з партнерами чесним, то розориться, що всі один одного обманюють. Виходить замкнене коло.
Здавалося б, варто всім усвідомити хибність цих взаємин, перестати брехати і шахраювати, то відразу ж повернеться взаємна довіра. Легко на словах. А насправді? Що лежить в основі обману? Виявляється, корінь обману криється в нашій егоїстичній природі. Вона завжди змушує нас отримувати з усього найбільшу вигоду з найменшими витратами. На цій властивості тримається вся
система наших взаємин.
І справа зовсім не в тому, що ми не вміємо наперед прораховувати вигоду і збитки і приймати правильні рішення. Просто така природа людини. З іншого боку, діалектика наших егоїстичних взаємин неминуче призведе людство до усвідомлення шкоди своєї природи, тобто практично до тупикового стану.
Так чи існує вихід з глобальної кризи недовіри, адже людину не переробиш?
Вихід в усвідомленні і бажанні змінитися. У природи дістане сил, щоб реалізувати свою програму щодо нас. Вона тільки чекає нашого прохання, з самої глибини нашого серця, допомогти людині змінити своє ставлення до оточуючих, припинити епідемію недовіри, що веде в нікуди.
