Незалежний журналіст з докторським ступенем з екології тропічних лісів Майкл Шанахан поміркував про те, чому перебування в лісі часом викликає у нас благоговіння і трепет, чим ці відчуття нагадують медитацію і як виникає на природі почуття присутності неосяжного і приголомшливого розвиває нас і впливає на відносини з іншими людьми. Тут опубліковано переклад.
Чи можете ви згадати момент, коли ви вперше відчули благоговійний трепет, почуття присутності чогось неосяжного і приголомшливого? Світ природи - з його горами, виконинськими деревами і величними водоспадами - є одним з його головних джерел.
Вперше я відчув цей трепет, коли маленьким хлопчиком стояв біля підніжжя найбільшого дерева в світі. Потім я відчув його в молодості, коли вперше гуляв по тропічному лісі в Шрі-Ланці. Ось як я описав це відчуття у своїй книзі 2016 року "Боги, оси і душителі: таємна історія і рятівне майбутнє фігових дерев ":
"Він обіймав все, що перебувало у вологому, гудячому мороці. Дерева височіли над нами, живі, але настільки чужі нашим тваринним звичаям. Їхнє дихання підсолоджувало повітря, яке ми вдихали.
Це важко пояснити, але я відчував навколо себе саме зосередження життя, ніби сама есенція існування якимось чином проникла в мене. Мене дуже вразила байдужість цієї сили. У ній не було злості чи любові, тільки присутність ".
У 2003 році психологи Дахер Келтнер і Джонатан Хайдт відзначали у своєму дослідженні:
"... трепет, викликаний природою, включає в себе ослаблення свого" я ", відмову від колишніх концептуальних розмежувань (наприклад, між паном і слугою) і чуттєве сприйняття більш високої сили. Благоговійний страх у людини з більшою ймовірністю викликають ті природні об'єкти, які перевершують його своїми розмірами ".
Я запитав Келтнера, що такого в лісах може викликати це відчуття благоговіння, на противагу одиночним великим деревам.
«Я думаю, це сприйняття спільності всередині лісу, - сказав він, - коли погляд зосереджений не на чомусь одному, а на взаємозв'язках між багатьма об'єктами».
Це твердження збігається з моїм досвідом. Коли ви гуляєте тропічним лісом, величезне достаток і різноманітність життя може викликати потужний і часом дезорієнтуючий ефект.
У 1836 році в своєму есе «Природа» Ральф Волдо Емерсон натякнув на те ж саме:
"Я стою на голій землі, моя голова омивається легким повітрям і піднімається в нескінченний простір; зникає зацикленість на собі. Я стаю прозорим очним яблуком; Я ніщо; Я бачу, як всі течії Вселенської Істоти циркулюють крізь мене; Я невід «ємна частина Божественного».
Це відчуття стосується позитивного досвіду. Дослідження Келтнера показало, що благоговійний трепет корисний для нашого розуму, тіла і взаємин з іншими. Таке благоговіння навіть може зробити нас добрішими. Схоже, це спонукує нас дивитися за межі власного «я» і йти назустріч іншим. Вивільнити цю силу так само просто, як прогулятися лісом; чим менш знайоме нам місце, тим краще - Кельтнер і Хайдт кажуть, що природа з більшою ймовірністю викличе благоговійний страх, якщо сприйняте перевершить попередні знання.
Ось як Альфред Рассел Уоллес, який разом з Чарльзом Дарвіном розробив теорію еволюції, описав свій перший досвід у лісах Південно-Східної Азії:
"Коли мандрівник вперше блукає цими первісними лісами, він ледь здатний не відчути почуття благоговійного страху. Його оточує величезна шир, урочистість, сумрак, почуття самотності і людської нікчемності, які на якийсь час розтрощують його ".
З такою різноманітністю життя, що вібрує в одному місці, складно не відчути власний зв'язок з ритмом.
