У філософії система - це сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, яка утворює певну цілісність, єдність. А оскільки навіть у суттєво різних напрямках визнається єдність світу, то виходить, що Всесвіт є система. Однак користі від такого висновку буде мало, якщо не звернутися до поняття інших наук і в першу чергу фізики, її найважливіших понять відкритої і закритої систем.
Але ще раніше фізики починають з поняття ізольованої системи, тобто такої, яка не може обмінюватися з навколишнім середовищем нічим. Реально в природі таких немає. Весь простір пронизаний незліченним числом полів, і нічого абсолютно ізолювати не можна при всьому бажанні.
Однак, якщо враховувати, що фізика по суті працює з так званою фізичною реальністю, тобто з абстракціями, то поняття ізольованої системи там допустиме. І ця абстракція аж ніяк не відірвана геть від реальності (і тут немає нічого ізольованого), а цілком практично годиться для опису реальних систем, які, так би мовити, майже ізольовані. Так, поза спеціальною астрономічною тематикою Сонячну систему цілком можна вважати ізольованою від інших подібних систем. По більшості процесів Земля відносно ізольована від інших планет. Сімейні стосунки багато в чому залишаються особистою і також відносно ізольованою справою.
Закритою системою фізики називають термодинамічну систему, яка на відміну від ізольованої може обмінюватися з навколишнім середовищем теплом і енергією, але не речовиною. За словом «термодинамічна» стоїть ще ряд припущень, а саме наявність великої кількості частинок, здатність обмінюватися з навколишнім середовищем енергією і речовиною, підпорядкування статистичним закономірностям.
За однією версією відкриті системи знову ж таки повинні бути термодинамічними, але на відміну від закритих обмінюються з навколишнім середовищем не тільки енергією, але і речовиною. За іншою версією (також від фізиків) це - фізична система, яка не є закритою.
Як видно, є ще поняття фізичної системи. Все це можна було б довго розбирати по кісточках, якби не рішучий висновок фізиків: Всесвіт не є термодинамічною системою. А значить, зі своїми поняттями відкритої і закритої систем фізики зрікаються Всесвіту, який на їхню думку не є ні відкритим, ні закритим.
Тим не менш, філософська думка наполегливо намагається узагальнити фізичні поняття і все-таки сказати про Всесвіт щось більш певне, ніж те, що він тільки система. Тут вже думки сильно розходяться.
Здається дуже привабливою наступна логіка. Якщо Всесвіт - це все-все-все, то обмінюватися з будь-яким середовищем їй нічим зважаючи на відсутність цього самого зовнішнього середовища. Отже, Всесвіт - закрита система. А нібито порушення законів термодинаміки, що мають місце, - це природні флуктуації, які не порушують загального балансу. Просто цей баланс знаходиться десь далеко, і ми не можемо його поки виявити.
Що ж, може бути, так і є. Але що толку від цього балансу, якщо він знаходиться за межами досяжності, і реально нас оточують аж ніяк не збалансовані процеси? З таким же успіхом можна міркувати про багато утопічних, фантастичних, казкових проектах. Крім як на далекі перспективи, треба ще мати робочі інструменти на сьогоднішній день, на реальні навколишні нас процеси.
Тому має сенс і логіка марксизму, згідно з якою матерія вічна, нескінченна, невичерпна вширі і вглиб. Можливо, і це перегин. Але реальний світ для нас настільки великий і різноманітний, що на даний момент не відрізнимо від нескінченного і невичерпного. Значить, марксистська абстракція вже цілком відображає реальний стан наших справ.
З нескінченними безліччями в теорії пов'язано чимало парадоксів, які змушують засумніватися в реальності всього актуально нескінченного. З іншого боку, хіба не парадоксальний наш світ? Можливо, теоретичні парадокси - це і є суть світу?
Один фокус такий. Якщо на складі нескінченна кількість мішків, пронумерованих 1, 2, 3 і т. д., то комірник може переставити номер 1 на 2-й мішок, з якого його колишній номер 2 переставити на 3-й мішок і т. д. В результаті комірник запозичить неврахований мішок, а на складі все залишиться в ажурі. Ось він ріг достатку! Начебто жарт, але при невичерпності матерії вглиб саме такий міг би бути міфічний вічний двигун. Якщо вірити теорії Великого Вибуху, то саме так з нічого виник навколишній світ.
Втім, зовсім «нічого» до Великого Вибуху, можливо, не було. А все-таки був комірник, який на якийсь час розпахнув ріг достатку. Можливо, обійшлося і без комірника, а просто нескінченна безліч проявила свою невичерпність, видала продукцію і при цьому ні на йоту не вбула сама.
Можливо, подібні виверження енергії і речовини регулярні. З точки зору замкнутих кінцевих систем вони порушують закон збереження енергії. Але в рамках поняття нескінченного ніякого порушення немає. Проте ефект такий, ніби ззовні полилася речовина і енергія, ніби Всесвіт - відкрита система.
Зрозуміло, все це та інші версії - тільки гіпотези. З іншого боку, у математиці властивості нескінченних безліч - це реальність, хоч і математична. Але користь від математики незаперечна. Можливо, ще запрацюють й інші її абстракції, які лежать поки що про запас? М.В.Невесенко
