Для кожної сімейної парою найвищою цінністю в подружніх стосунках є збереження взаємної поваги, довіри і любові. Але, на жаль, часто так буває, що рутина, ревнощі і сімейний побут, крах надій і планів, незадоволеність емоційних і фізичних потреб призводять до невірності. У такій ситуації часто постає питання про те, чи необхідне визнання у зраді.
Якщо виникла ситуація, за якої ваша невірність стала відома другій половинці, або ви хочете зізнатися в подружній зраді, то необхідно чітко усвідомлювати, що реакція вашої другої половини буде безпосередньо залежати від тривалості вашого зв'язку на стороні.
Життєвий досвід показує, що швидкоплинне, нетривале захоплення буде набагато легше прощено і забуто, ніж багаторічний роман. Не можна за жодних обставин піддаватися почуттю провини і лише з цих спонук розповідати про свою невірність. У такому випадку не потрібно діяти за принципом «краще гірка правда, ніж солодка брехня» - він не спрацює, нічого хорошого з цієї ситуації не вийде. Сторона, яка постраждала від подружньої зради, до кінця своїх днів пам'ятатиме про вашу помилку і, можливо, так і не зуміє відновити свою психологічну рівновагу. Для будь-якої сімейної пари подружня невірність - це справжнє випробування. Якщо когось із подружжя не чіпає зрада, то навряд чи він взагалі любить.
Якщо ж все-таки визнання в невірності вже скоєно, то постраждала сторона повинна обміркувати ситуацію з усіх боків, а не піддаватися емоціям і не приймати поспішних рішень. Можливо, винуватець подружньої зради просто допустив швидкоплинну слабкість, помилку, і його варто пробачити. Якщо ж ситуація є наслідком поганих відносин між подружжям, то необхідно зробити зусилля з вирішення конфлікту, а не займати обвинувальну позицію.
У більшості випадків зрада призводить до розриву сімейних відносин. Дуже важко пробачити і забути подружню невірність. Тому, перш ніж зізнатися в зраді, потрібно обдумати можливі наслідки, а також взяти до уваги ваше бажання зберегти шлюб або зруйнувати його.
