Володимир Дружников - відомий радянський актор періоду 40-50-х років. Фільми з його участю із захопленням подивився практично кожен житель Радянського Союзу.
Улюбленець режисерів і глядацької аудиторії
Що сприяло великій популярності? Можливо, доленосний вибір його на головну роль у фільмі «Без провини винні».
Кінорежисер Володимир Петров - творець кінокартини «Петро Перший», шукав для своєї майбутньої роботи, в основу якої лягла п'єса Островського, людини, здатної правдиво зіграти Григорія Незнамова. Вибір припав на Дружникова, який був на той час студентом другого курсу школи-студії при МХАТі і навіть не думав про таке щастя.
Як все починалося
Корінний москвич народився в досить забезпеченій родині військового в 1922 році. Батько мріяв, що син піде таким же шляхом, але любов до театру і перевтілень виявилася сильнішою: Дружников вибрав акторську майстерність і після школи став учнем студії Центрального дитячого театру. Далі була школа-студія при МХАТі, куди майбутній актор потрапив абсолютно випадково. Володимир Дружников підігравав на іспиті приятелю, який вступав до цього закладу, і дуже сподобався приймальній комісії.
Навчання акторському мистецтву збіглося з початком найкривавішої в історії країни Великої Вітчизняної війни. Заняття в такий суворий час доводилося поєднувати з чергуваннями під час нічних нальотів авіації противника. З 1942 року, після розгрому фашистів під Москвою, в столиці стало набагато спокійніше, і навчальні заняття поновилися.
Перша роль - і успіх!
Приваблива пропозиція Володимира Петрова про зйомки фільму «Без вини винні» передбачала виключення зі школи, правилами якої в стінах закладу не віталися студенти, які поєднували навчання з іншим видом діяльності. Дружников вагався недовго, погодився на головну роль і виявився правий. До того ж партнерами його по знімальному майданчику були такі метри, як Алла Тарасова, Павло Массальський, Віктор Станицин, Олексій Грибов, Борис Ліванов. Кінокартина на екрани країни вийшла 1945 року і відразу стала лідером прокату. А Володимир Дружников, як кажуть у народі, наступного дня прокинувся знаменитим.
Навіть критики відзначали, що втілений ним образ був дуже наближений до Незнамова, якого хотів би бачити автор твору - А.М. Островський.
На піку популярності
Яскравий дебют Дружникова блискавично відкрив йому двері у велике кіно. Багато режисерів були раді його бачити у своїх постановках, але молодий актор вибрав роль Данили-майстра в кіноказці Олександра Птушка «Кам'яна квітка» і знову не прогадав. Популярність і затребуваність його росли з кожним днем. Зіграти свого сучасника - ось про що мріяв улюблений глядачем і режисерами актор Дружников Володимир. Така можливість була надана йому наприкінці 1945 року метром радянської кіноіндустрії Іваном Пир'євим. Це була роль Балашова Андрія в картині «Сказання про землю Сибірську», яка відразу після виходу на екрани зайняла в прокаті третє місце. А рік потому творці фільму і Дружников у тому числі отримали Сталінську премію - першу офіційну нагороду, за якою піде ще кілька.
У ролі Костянтина Заслонова
У 1948 році на Дружникова в ролі Костянтина Заслонова - героя воєнного часу, зробили ставку режисери кіностудії «Білорусьфільм» В. Корш-Саблін і А. Файнціммер. Їхній фільм «Костянтин Заслонов» про відважного партизана, який загинув 1942 року, відразу став лідером кінопрокату. Чому вибір режисерів припав саме на цього актора? Причини дві: Володимир Дружников, фільмографія якого характеризувалася яскравістю і успішністю, був дуже схожий на життєвий прототип і, звичайно ж, шалено популярний.
Їм були зіграні чотири головні ролі в чотирьох фільмах, які стали безсумнівними лідерами кінопрокату. З дев'яти кінокартин, знятих з 1945 по 1950 рік, вісім стали лауреатами Сталінських премій. Таких досягнень не було в жодного радянського актора! Можливо, це розумів і сам Володимир Дружников (фото його в образах з екранів наведені в статті), який відкинув на початку 50-х років пропозицію режисера Миколи Охлопкова зіграти Гамлета на театральній сцені.
Творчі досягнення 40-50-х років тісто перепліталися з успіхами на особистому фронті. Його дружиною стала актриса Ніна Чалова. Все йшло настільки гладко, що здавалося, так буде завжди.
Період творчого спаду
Кінець 50-х і 60-ті роки в кінокар'єрі актора виявилися менш продуктивними. Здебільшого Володимир Дружников, особисте життя якого завжди залишалося поза зоною суспільної уваги, грав ролі другого плану.
Ось лише деякі з картин за участю цього талановитого і харизматичного актора:
- «Багаття безсмертя»;
- «Без права на помилку»;
- «Кораблі штурмують бастіони»;
- «Стрибунка»;
- «Перші радості»;
- «Адмірал Ушаков»;
- «Небезпечні стежки»;
- «Два життя»;
- «Незвичайне літо»;
- «Три сестри»;
- «Гонки по вертикалі»;
- «Дуель».
Середина 60-х років практично не принесла Дружникову нових робіт. Можливо, єдиним режисером, який згадав про Володимира, був Аркадій Кольцатий, який запросив останнього в свою кінокартину «Таємничий монах». Фільм, що вийшов на екрани в 1968 році, набув величезного глядацького успіху.
За спогадами народної артистки СРСР Марини Ладиніної, Дружников був дуже відповідальною людиною. В останнє десятиліття свого життя він був практично не затребуваний; якщо так траплялося, що який-небудь кінорежисер обіцяв дати роль, то Володимир міг по кілька днів не виходити зі своєї квартири в очікуванні вирішального дзвінка зі студії. Іноді, на жаль, марно. Часи змінювалися, молоде покоління вибирало собі нових кумирів.
Останні роки життя
Практично незатребуваний Володимир Дружников був змушений шукати інші форми заробітку: став їздити з концертами по країні, читаючи прозу і вірші, періодично виступав на радіо, цікаво і якісно проявив себе в дубляжі. На театральній сцені актор грав Черкуна в «Варварі» і Паратова в «Безприданниці».
70-ті роки ознаменувалися виходом таких картин за участю Дружникова, як «Людина в цивільному», «Офіцери», «Трактир на П'ятницькій», «Без права на помилку». У 80-ті роки це були роботи «Пробудження» і «Вони були акторами». Однак час героїв Дружникова пішов безповоротно.
Володимир Дружников, біографія якого характеризується як злетами в кінокар'єрі, так і тривалими періодами забуття, в 1992 році поховав свою улюблену дружину, втрату якої сильно переживав. У 1994 році, у віці 71 року, пішов з життя сам Володимир Дружников. Його прах поховано на Троєкурівському кладовищі. За всю свою тривалу кінематографічну діяльність Володимир Дружников, талант якого характеризувався яскравістю і багатогранністю, знявся майже в чотирьох десятках кінокартин.
