Сестри Кривошляпові, Даша і Маша, - сіамські близнюки. Їхня доля стала виграшною темою для багатьох дисертацій, а вони самі - бажаним піддослідним матеріалом для чільних діячів вітчизняної медицини. Правда, так було до того моменту, поки дівчатка викликали інтерес.
Це дві людини в одному тілі, яких суспільство називало не інакше як помилкою природи, а професора вважали науковим експериментом.
Сестри Кривошляпові: біографія болісного життя
Їх народження стало сенсаційним для всього світу. Дівчата позбулися батьків відразу, не встигнувши навіть розкрити очі. 4 січня 1950 року Кривошляпова Катерина - їхня мама, важко вирішилася від тягаря. Акушерка, яка приймала пологи шляхом кесаревого розтину, констатувавши, що це близнюки, відразу непритомніла. Лікарі, продумуючи правильну тактику поведінки, сказали породіллі, що діти з'явилися на світ мертвими і відразу ж постряпали неправдиве свідоцтво про смерть. Мати не могла повірити в загибель новонароджених, адже чітко чула їх плач. Намагаючись домогтися правди, вона випитувала її у персоналу. Одна сердобольна нянечка-практикантка зглянулася і повела в палату, де перебували дівчатка. Після побаченого Катерина Кривошляпова два роки перебувала в одній з московських психіатричних клінік. Ніколи більше вона не згадувала про своїх первістків, «поховавши» їх у тому 16-му пологовому будинку.
Правду про дітей знав також їхній батько - Михайло Кривошляпов, який перебував під час пологів поруч з дружиною. Він дав згоду на визнання уявної смерті дівчаток, просячи при цьому лікарів зробити все можливе, щоб діти вижили. Залишив їм своє прізвище, чоловік попросив лише змінити по батькові. І це не дивно, бо Михайло працював особистим водієм Берії. Так Кривошляпові Марія і Дарина Михайлівни стали Іванівнами. Батько щомісяця переводив у НДІ пристойну суму на лікування своїх дітей. Помер він від раку мозку в 1980 році.
На початку складного шляху
З пологового будинку дівчинки були переведені в Інститут педіатрії Академії медичних наук, в якому прожили 7 років. Всі ці роки над малятами проводилися щотижневі досліди, спрямовані на пояснення природної аномалії. У трирічному віці їх клали на лід на тривалий час, після чого одна з малюків захворіла на запалення легенів. Їх обвішували датчиками, змушували ковтати зонд, водили натовпи студентів для демонстрації «помилки природи». У 1958 році такий «цікавий матеріал» намагалися перекупити американські вчені, обіцяючи малятам забезпечене життя, роботу і освіту, але отримали категоричну відмову. До кінця про цей час, та й кожен інший день свого болісного життя сестри згадували зі страхом і болем.
Досліди над людьми та їхнім життям тривають
До семи років Кривошляпови Маша і Даша вже не могли ходити, сиділи вони також насилу. Їх перевели в Центральний НДІ протезування і протезобудування, де за два роки навчили пересуватися на милицях і обходитися деякий час без них. Тут сестер також навчили читати і писати. Від природи у близнюків було три ноги. Ліва Машина, права - Дашина, а третя, розташована до спини перпендикулярно і була загальною. Вона служила дівчаткам для утримання рівноваги, але так було до пори до часу. Лікарі, вважаючи її зайвою, провели хірургічну операцію, видаливши третю кінцівку. Після цього сестри Кривошляпови перестали ходити зовсім і пересувалися за допомогою милиць або на візку.
До лікарів, яких вони ненавиділи всіма фібрами душі, протягом життя сестри зверталися лише в крайніх випадках.
Профнепридатні? За борт!
У науковому інституті сестри пробули 15 років. Ніхто не думав, що вони доживуть до цього віку. Досліди всі були завершені, наукові праці написані, інтерес до «природної аномалії» поступово згас. Через профнепридатність держава вирішила відправити їх у Новочеркаський інтернат для дітей, які страждають на захворювання опорно-рухового апарату, де сіамські близнюки сестри Кривошляпові пробули 4 роки. Це було найстрашніше випробування для них. Хлопці їх невзлюбили, знущалися. Дівчата постійно терпіли приниження і глузування, в результаті чого стали сильно заїкатися. За пляшку горілки інтернатівські хлопчаки показували дивину місцевим жителям.
Думки про те, щоб не жити
Кривошляпові Маша і Даша все життя думали про смерть. Кілька разів вони намагалися припинити своє існування на цьому світі, хотіли викинутися з вікна 11-поверхового будинку, не раз труїли себе таблетками, різали вени, постійно просячи смерті у Бога.
У 1970 році вони переїхали до Москви, де довго не могли вирішити питання з житлом: брати на себе таку тягар суспільство не хотіло. Сестер Кривошляпових визначили в будинок престарілих № 6, який став останнім їхнім кровом. У них там була окрема кімнатка, яка служила вітальні, їдальні і спальнею одночасно. На стіні висів величезний портрет Ігоря Талькова та ікона Божої Матері. Щотижня обслуговуючий персонал приводив подивитися на «» помилку природи «» своїх знайомих.
Зустріч з матір "ю
Багато років потому, в 35-річному віці, сестри Кривошляпови розшукали через паспортний стіл адресу матері і навідалися до неї. Зустріла їх жінка з важким поглядом і докором: «Де ви були весь цей час?», не розуміючи, що будь її діти такими, як всі, то вони розшукали б свою маму раніше. Крім Маші і Даші, у Катерини Кривошляпової було ще двоє синів, які так і не визнали свою спорідненість з сестрами. По закінченні багатьох років після тієї зустрічі невизнані дочки прокляли свою сім'ю. Знайшовши книгу заклинань, вночі в кромешній темряві кілька годин вони читали молитву. Наступного дня сусідка побачила у них саморобну ватну ляльку, всю утикану голками. Мати після зустрічі зі своїми первістками почала сильно хворіти і прожила недовго.
Алкоголь - невід "ємний атрибут життя сестер
Саме після важкої зустрічі з матір'ю сестри Кривошляпови (фото, представлене нижче, зроблено в останні роки їхнього життя) почали пити, щодня і безпробудно.
Хоча алкоголь спробували вони набагато раніше, в 14 років. Спроба визволення від сильної залежності була безуспішною. Сестер кодували, але через деякий час довелося розкодувати, тому що вони не могли не пити, живучи в такому потворному тілі. До пияцтва пристрастилися вони від безвиході, розуміння своєї шкоди і несхожість на інших. Можливо, свою роль зіграв фактор спадковості: зловживали спиртним дід, батько і один з братів. Найсильніше пила Даша, але так як організм загальний, пиячили обидві. Натомість Маша курила, в день могла витратити 2 пачки міцного «Біломору».
За відсутності особистої сестри життя мали велику кількість статевих партнерів. Даша весь час мріяла про дітей, про чоловіка. Але бажання отримати власну сім'ю стримувала їх несамостійність, при якій сестри не могли повною мірою обслуговувати навіть себе. Раніше, в інтернаті, вони заробляли трохи, займаючись пошиттям трусів, нічних сорочок. Саме така робота, яку сестри виконували старанно, наділяла їх почуттям власної затребуваності. У будинку престарілих вони виявилися повністю ізольованими від суспільства, а основною розвагою був телевізор.
Одна або дві
Свідомість багатьох людей, які бачили цих дівчаток, сприймає їх як одну людину, хоча насправді це дві зовсім різні особистості. Кожна мала свій паспорт і медичну книжку. Вони легко читали думки один одного, навіть бачили однакові сни, могли серед ночі схопитися від привиділого кошмару. Однак при повній зовнішній схожості сестри Кривошляпови були абсолютно різними. Даша була м'якою і доброю, Маша - впертою і різкою. Якщо у Маші в період навчання були одні «двійки» і «трійки», то Даші наука давалася легко, і позначки були на порядок вище. Те ж саме з віршами: одна їх відповідально вчила, друга - ні.
Причина смерті сестер Кривошляпових
Завдяки силі характеру сіамські близнюки дожили до 54 років. Причина смерті - гострий коронарний інфаркт однієї з близнючок. Першою померла Маша. Даша прожила після цього 17 годин, її вбив трупна отрута, яка дійшла по кровоносній системі. Діагноз був прогнозований, тому що через безпробудних п'янок у обох була сильно вражена печінка. Також в організмі було виявлено набряк легенів і сильно постраждало серце. Лікарі багато років тому думали про те, щоб прооперувати сестер і розділити їх. Але при загальній кровоносній системі це виявилося неможливим.
Сестри Кривошляпові, похорон яких відбувся на Ніколо-Архангельському кладовищі, закінчили свій болісний життєвий шлях, що приніс їм масу болю, як фізичного, так і душевного. Така сумна історія сіамських близнюків-довгожителів.
