За ст. 38 БК цільове призначення бюджетних коштів означає, що відповідні асигнування та ліміти зобов'язань доводяться до конкретних суб'єктів. При цьому вказуються напрямки, в яких вони будуть витрачені. В якості суб'єктів виступають головні одержувачі бюджетних коштів. Розглянемо далі особливості розподілу лімітів зобов'язань та асигнувань, а також види відповідальності за порушення чинного фінансового законодавства.
Нормативна база
Рішенням/законом про бюджет визначається розподіл асигнувань по кожному основному розпоряднику. Це здійснюється в розрізі кодів підрозділів, статей, розділів, класифікацій витрат, що відображають напрями фінансування. Нецільове витрачання бюджетних коштів визначається у ст. 306.4 БК. У ч. 1 зазначено, що під ним слід розуміти направлення асигнувань та оплату зобов'язань, не передбачених у рішенні/законі, кошторисом, договором або іншим документом, що виступає як юридичну підставу для їх надання.
Одержувач бюджетних коштів
Це уповноважений орган, наділений низкою спеціальних повноважень. Зокрема він має право приймати/виконувати зобов'язання від особи публічно-правової освіти за рахунок асигнувань. Контроль над ним встановлює розпорядник бюджетних коштів. Структурою, що приймає/виконує зобов'язання, може виступати орган держ. влади, управління держ. фондом, місцевого самоврядування або територіальної адміністрації, казенна установа. Одержувач бюджетних коштів - це також казначейство. Воно знаходиться на найвищому рівні в ієрархії уповноважених органів. При цьому казначейство виступає і як основний розпорядник бюджетних коштів.
Державний сектор
Він виступає як першорядний одержувач бюджетних коштів. Це означає, що структури, що входять до його складу, несуть відповідальність за правильний розподіл прийнятих асигнувань. У державному секторі працюють підприємства невиробничих, народногосподарських виробничих галузей, а також надають загальнообов'язкові послуги. Перші спеціалізуються на задоволенні ключових потреб населення. Зокрема такими підприємствами є заклади охорони здоров'я, освіти, культури тощо. Їх фінансування здійснюється за кошторисами. У таких організаціях безпосередній одержувач бюджетних коштів - це керівник або гл. бухгалтер. Аналогічні особи є відповідальними за прийняття фінансування і на виробничих підприємствах. Для керівника та головного бухгалтера ключовим обов'язком у фінансовій сфері є цільове використання бюджетних коштів.
Важливий момент
Слід врахувати, що відповідно до другої частини ст. 306.1, дія/бездіяльність, яка порушує БК та інші правові акти, що регламентують фінансові відносини, вчинені суб'єктом, який не є учасником бюджетного процесу, передбачає відповідальність. Відповідні заходи встановлюються законодавством. Застосування конкретного покарання здійснюється залежно від серйозності допущеного порушення.
Нецільове витрачання бюджетних коштів
Можливі порушення БК можуть полягати в:
- Направлення надходжень на оплату витрат, не передбачених у плані фінансово-господарських операцій на відповідний рік.
- Несанкціонованому переміщенні коштів за статтями. Зокрема маються на увазі випадки, коли керівництво організації вирішує виділити бюджетні кошти, що надійшли для фінансування одних потреб, на інші потреби.
- Напрямку фінансування на покриття витрат, які повинні проводитися за рахунок надходжень з фондів іншого рівня.
- Використанні коштів на оплату витрат, що відшкодовуються грошима позабюджетних фондів.
- Оплаті послуг і робіт, що не належать до діяльності установи, наданні допомоги комерційним підприємствам, у тому числі для їх створення або покриття їх витрат.
- Фінансування об'єктів та будівництва, не включених до плану, видатків, не передбачених у кошторисній документації.
У практиці наглядових органів виявляються й інші серйозні порушення.
Адміністративна відповідальність
Бюджетний кодекс встановлює, що до порушників чинного у сфері фінансів законодавства можуть застосовуватися заходи, передбачені в нормах. Залежно від наслідків, відповідальність може бути адміністративною або кримінальною. У першому випадку, якщо відповідальний суб'єкт порушив Бюджетний кодекс, до нього застосовується ст. 15.14 КпАП. У нормі встановлюється відповідальність за спрямування асигнувань на покриття витрат, не передбачених у законі/рішенні, зведеному розпису, кошторисі, угоді/договорі чи іншому документі, який виступає як підстава для надання відповідних сум. При цьому для застосування адміністративного покарання у складі діяння повинні бути відсутні ознаки злочину. Порушникам відповідно до ст. 15.14 КпАП загрожує штраф у сумі:
- 20-50 тис. руб. - для посадових осіб;
- 5-20% від розміру коштів, які були отримані з бюджету і використані не за цільовим призначенням.
Посадовим особам грошове стягнення може бути замінено на дискваліфікацію на 1-3 р.
Нюанс
Відповідно до ст. 78.1 БК (ч. 1), для бюджетних установ передбачені субсидії на фінансування виконання ними муніципального/державного завдання. Вони розраховуються виходячи з нормативних витрат на надання послуг організаціям і громадянам, а також на утримання майна. Субсидії можуть надаватися і на інші цілі. Правила відрахування встановлюються Урядом, виконавчою структурою регіональної влади або місцевого самоврядування. Наприклад, субсидії на інші цілі надаються установам за правилами, визначеними за погодженням з Мінфіном структурами, що реалізують повноваження та функції засновника. Цей порядок повинен передбачати положення про умови, терміни, розмір, напрямки розподілу сум. З цього випливає, що угода, яку установа укладає із засновником, виступає як правова підстава для виділення бюджетних коштів.
Кримінальне покарання
Крім адміністративної відповідальності, санкції передбачаються і щодо КК. Відповідні заходи фіксуються у ст. 285.1. У частині першій покарання призначається за витрачання коштів посадовими особами на цілі, які не відповідають умовам їх прийняття, затвердженим законом/рішенням, кошторисом, і вчинене у великому розмірі. За таке діяння встановлено покарання у вигляді:
- Штрафу в сумі 100-300 тис. руб. або рівного доходу за 1-2 роки.
- Примусових робіт не більше 2 років або тюремного ув'язнення на такий же термін. Додатково може встановлюватися заборона на заміщення ряду постів або ведення окремих видів діяльності протягом 3 років
- Арешту до півроку.
Великим розміром вважається сума понад 1,5 млн руб. У частині другої норми передбачається відповідальність за зазначені діяння, вчинені з обтяжуючими обставинами.
Оскарження результатів перевірки
Варто сказати, що випадки, коли організація не згодна з висновками інспекції, не є рідкістю. Відповідно до загальних правил, оскаржувати результати про нецільове витрачання асигнувань можна в судовому і претензійному порядку. У першому випадку організації слід скористатися положеннями 198 статті АПК (ч. 1). Для оскарження рішення перевіряючих необхідно направити позов з вимогою визнати документ недійсним. Досудовий порядок регламентується, як правило, нормативними актами, що встановлюють правила здійснення контрольними органами їх діяльності. Наприклад, за положеннями Адміністративного регламенту Росфіннагляду, організація, що перевіряється, може направити письмове заперечення на акт у п'ятиденний термін з дати його отримання. У повідомленні слід вказати, з якими саме висновками не згідно з установою. Заперечення має бути мотивованим. Для обґрунтування своєї позиції слід посилатися на норми законодавства.
Ув'язнення
За ст. 18 БК для формування та виконання бюджетів використовується спеціальна класифікація. Вона представлена у вигляді угруповання доходів, витрат і джерел покриття дефіцитів. До її складу, в числі іншого, входить КОСДУ - комплекс операцій, що виконуються в секторі держуправління. Для ефективного планування та розподілу надходжень питання, що стосуються відображення витрат за статтями, можуть регламентуватися кошторисом, державним завданням, методичними рекомендаціями розпорядника коштів. Як зазначає Мінфін у листі № 02 ‑ 07 ‑ 10/534 від 27 лютого 2012 р., розглядаючи порушення, які виявляють контрольні органи, слід об'єктивно, всебічно і повно встановити всі обставини в комплексі. Крім цього, потрібно визначити умови і причини нецільового витрачання в кожному окремому випадку.
