Трьоми

Трьоми - проміжки між зубами. Основні скарги зводяться до наявності естетичного дефекту. Діагностика трьом включає аналіз даних анамнезу, клінічний огляд, рентгенографію, ТРГ, антропометричні вимірювання моделей. Для періоду старіння тимчасового прикусу характерні фізіологічні трьоми, що не потребують ортодонтичного втручання. Лікування трьом у пацієнтів з постійним прикусом спрямоване на відновлення цілісності зубних рядів, досягнення тісного контакту між бічними поверхнями зубів. Якщо трьоми є одним із симптомів прогнатії або прогенії, показано ортодонтичну корекцію прикусу.

Загальна інформація

Трьоми - відсутність тісного контакту між зубами. За своєю суттю трьоми вторинні, тобто є наслідком іншого фізіологічного або патологічного процесу. Вважають, що проміжки між зубами передаються генетично, як і неправильний прикус. Якщо в одного з батьків відсутній щільний контакт між зубами і це обумовлено не вторинною адентією, то ймовірність прояву патології у дітей становить 50%. Трьоми однаково часто діагностують у представників обох статей. Патологія може ставати причиною постійного травмування десен з розвитком запальних ускладнень. Через тривалу затримку шматочків їжі в міжзубних проміжках зростає ймовірність карієсу. Основні методи усунення проміжків між зубами - протезування або ортодонтична корекція.

Трьоми

Причини та класифікація трьом

У стоматології розрізняють 2 види трьом:

1. Фізіологічні трьоми. Виникають з 4 до 6 років у періоді старіння молочного прикусу. Їх поява обумовлена активним зростанням щелеп у зв'язку з підготовкою до прорізування постійних зубів. Відсутність фізіологічних трьом у цей період є фактором ризику розвитку нудності, оскільки проміжки між зубами створюють необхідне місце для постійних зубів, чиї мезіодистальні розміри коронок значно перевищують параметри молочних зубів.

2. Патологічні трьоми. Основна причина - невідповідність величини коронок зубів або їх кількості розмірам щелеп. Виникають внаслідок мікродентії, адентії, ретенції, тортоаномалії, а також в результаті надмірного розвитку базису верхньої або нижньої щелепи, що часто спостерігається у пацієнтів з патологіями прикусу по сагітталі.

Трьоми відносять до генетично детермінованих ознак з аутосомно-домінантним типом спадкування. Ген, який відповідає за виникнення проміжків між зубами, знаходиться в 3 парі хромосом. Зменшені мезіодистальні розміри коронок зубів, первинна або вторинна адентія, неправильне положення зачатка постійного зуба, що супроводжується затримкою його прорізування, тортоаномалії, деструктивні захворювання пародонту - все це також може викликати появу трьом. У пацієнтів з 1 підкласом дистального прикусу освіта трьом між верхніми передніми зубами обумовлена наявністю двох факторів - надмірним розвитком верхньої щелепи і вестибулярним нахилом різців. Те ж саме, тільки на нижній щелепі, може спостерігатися і у пацієнтів з мезіальною окклюзією.

Симптоми трьом

Фізіологічні трьоми виявляють у дітей дошкільного віку, а саме з 4 до 6 років. У цей період спостерігається активне зростання щелеп, обумовлене підготовкою до прорізування постійних зубів. На етапі старіння тимчасового прикусу поряд з трьомами діагностують прямий прикус, підвищене стирання ріжучих країв зубів. У разі вродженої часткової адентії трьоми найчастіше локалізуються між центральним різцем і кликом або між першим премоляром і моляром, що пов'язано з відсутністю зачатків бокового різця і другого премоляра. У пацієнтів з мікродентією відзначають зменшені в розмірі коронки зубів і множинні трьоми, при цьому розвиток щелеп і їх співвідношення відповідають нормі.

При ретенірованном клику трему виявляють між боковим різцем і першим премоляром. У разі 1 підкласу дистального прикусу, що характеризується наявністю сагіттальної щілини і виступаючим положенням верхніх різців, проміжки - трьоми з'являються між фронтальними зубами верхньої щелепи. У пацієнтів з прогенією виявляють масивну нижню щелепу, мезіальне співвідношення зубних рядів, зворотне різцеве перекриття. Трьоми локалізуються між нижніми зубами, що обумовлено надмірним розвитком базису нижньочелюстої кістки.

Діагностика трьом

Діагностика трьом включає аналіз даних фізикального обстеження, результатів антропометричних вимірювань і рентгенографії. Під час обстеження пацієнтів з трьомою лікар-стоматолог може виявити відсутність зачатків, неправильне положення (дистопію) або затримку прорізування одного або декількох постійних комплектних зубів. У разі 1 підкласу дистального прикусу трьоми діагностують між протрузійно нахиленими верхніми різцями, при мезіальній окклюзії проміжки між зубами виявляють на нижній щелепі.

Для встановлення справжньої причини трьоми під час антропометричного дослідження визначають відповідність розмірів зубів довжині зубоальвеолярної дуги. Мезіодистальні розміри коронок зіставляють із середньостатистичними параметрами. Якщо значення нижче норми, діагностують мікродентію. Також про індивідуальну мікродентію говорять при значенні дентофаціального індексу менше 22%. Якщо трьоми є однією з ознак патології прикусу, виявляють збільшення базису верхньої або нижньої щелепи. У пацієнтів з трьомами і протрузією передніх зубів за методом Герлаха виявляють диспропорційність у розмірах бічної і передньої ділянок, вимірювання по Коркхаузу свідчать про подовження переднього відрізка.

За допомогою рентгенографічного дослідження визначають наявність зачатків усіх комплектних зубів, їх положення. Телерентгенографія показана пацієнтам з трьомами, що з'явилися внаслідок аномалії прикусу. Результати дослідження дають інформацію про тип росту щелеп, наявність скелетної або зубоальвеолярної патології, що має велике значення при складанні раціонального плану лікування. Обстеження пацієнта з трьомами проводить стоматолог-ортодонт.

Лікування трьом

Ортодонтична корекція трьом спрямована на усунення проміжків між зубами, досягнення щільного апроксимального контакту. Вибір методики лікування залежить від етіології. Якщо трьоми виникли через часткову вроджену або придбану адентію, відновлення цілісності зубного ряду проводиться шляхом протезування. У дитячому віці з цією метою застосовують знімні протези, оскільки незйомні ортопедичні конструкції будуть затримувати зростання щелеп. Після завершення скелетного зростання трьоми усувають за допомогою мостовидних протезів. Незначні проміжки у фронтальному відділі закривають методом прямого або непрямого вінірингу.

Якщо причиною трьом є ретенція, ортодонтичним шляхом створюють необхідне місце в зубному ряду, далі в ході операції оголюють коронку ретінованого зуба і за допомогою міжлюдської тяги переміщують його в зубний ряд. При 1 підкласі дистального прикусу трьоми усувають за допомогою знімних ортодонтичних апаратів (активатора Андрезена-Гойпля, регулятора функції Френкеля 1 типу, пластиночних апаратів на верхню щелепу з накусочним майданчиком), а також незйомних брекет-систем. Якщо трьоми між нижніми зубами є одним із симптомів мезіальної окклюзії, залежно від віку і ступеня тяжкості використовують платівку Шварца, регулятор функції Френкеля 3 типу, брекет-системи.

До основних елементів апаратів для усунення трьом відносять вестибулярну дугу і гачки, припаяні з щічного боку для фіксації гумової тяги. Для закриття проміжків за допомогою брекет-систем призначені еластичні ланцюжки, ланки яких фіксують на крилах брекетів або ж на лігатурах Кобаяші. Для закриття малих, середніх або великих проміжків ортодонти застосовують ланцюжки з відповідною довжиною кроку. При ранньому виявленні трьом, комплексному діагностуванні, кваліфікованому лікуванні прогноз сприятливий. Для зниження ризику рецидиву після ортодонтичної корекції показано ретенційний період, тривалість якого залежить від характеру первинної патології та віку пацієнта.