Некариозні ураження зубів - група захворювань, виникнення яких не пов'язане з впливом мікробного фактора. Основні скарги зводяться до появи естетичного дефекту. Зрідка виникає гіперестезія. Некариозні ураження зубів супроводжуються деструкцією твердих тканин. Діагностика базується на підставі скарг, анамнезу захворювання, даних клінічного огляду та результатів додаткових методів дослідження. Лікування некариозних уражень зубів спрямоване на відновлення мінерального складу твердих тканин, усунення естетичного дефекту, нормалізацію функції жування.
Загальна інформація
Некариозні ураження зубів - захворювання, що супроводжуються прогресуючою деструкцією емалі і дентина, порушенням функції жування, естетичним дефектом. Очевидний неухильний приріст цієї патології з віком. У людей 18-25 років інтенсивність набутих некаріозних уражень зубів становить 5%, тоді як у віці 45-65 років патологічну стираємість, гіперестезію і клиновидні дефекти виявляють у кожного другого пацієнта. Ерозія емалі частіше зустрічається у чоловіків старшої вікової категорії. Флюороз діагностують у регіонах, де рівень фтору в 1 л питної води перевищує 1,5 мг. Популяційна частота недосконалого амелогенезу - 1:7 000-1:14 000, недосконалого дентиногенезу 1 типу - 1:50 000, недосконалого дентиногенезу 2 типу - 1:8 000. Прогноз при некариозних ураженнях визначається як характером патології та часом виникнення, так і своєчасністю звернення пацієнтів до медичного закладу.
Некаріозні ураження зубів
Причини та класифікація
Збій на етапі формування, мінералізації може відбутися як в період фолікулярного розвитку зубів, так і після їх прорізування. Основними причинами системної гіпоплазії вважають порушення метаболічних процесів, гострі інфекційні захворювання, хвороби органів системи травлення. Місцева гіпоплазія розвивається в результаті травми або як ускладнення хронічного періодонтиту молочних зубів. Флюорозні некаріозні ураження зубів виникають у людей, які проживають тривалий час у місцевості з підвищеним рівнем фтору в питній воді. Викликати появу флюорозу в дитячому віці може застосування для чищення зубів фтовмісної пасти, що не відповідає віку дитини.
Спадкові некариозні ураження зубів (недосконалий дентиногенез, недосконалий амелогенез) розвиваються внаслідок мутації генів, що відповідають за формування твердих тканин. При гемолітичній хворобі немовлят, порфірії, а також в результаті прийому антибіотиків з групи тетрациклінів вагітною жінкою або дитиною може виникнути дисколорит (ендогенна пігментація зубів). Зміна кольору емалі можлива і при прорізуванні зубів після травми, при використанні в якості пломбувального матеріалу срібної амальгами, у разі обтурації каналів силером на основі резорцин-формаліну.
Причинами клиновидного дефекту вважають неправильне виконання чищення зубів, використання щітки з жорсткою щетиною, пасти високої абразивності. Множинні клиновидні дефекти є одним із симптомів пародонтозу. Патологічна стираємість зубів виникає при ендокринних порушеннях (дисфункції паращитовидних залоз) в результаті артикуляційного перевантаження різців при кінцевих дефектах зубних рядів. Таку форму некариозного ураження зубів, як ерозія емалі, нерідко виявляють у пацієнтів з тиреотоксикозом. Розвиток некрозу емалі можуть спровокувати хвороби центральної нервової системи, інтоксикація організму, підвищення продукції тиреоїдних гормонів.
Некаріозні поразки умовно поділяють на дві групи
- Вроджені некаріозні ураження зубів. До цієї категорії відносять системну і місцеву гіпоплазію, гіперплазію емалі, флюороз, генетично детерміновані аномалії розвитку твердих тканин (недосконалий амелогенез, недосконалий дентиногенез, дисплазію дентину), ендогенну пігментацію зубів.
- Придбані некариозні ураження зубів. У цю групу включають флюороз, клиновидні дефекти, патологічну стиральність, некроз і ерозію емалі, екзогенну пігментацію зубів.
Симптоми некаріозних уражень зубів
При системній гіпоплазії на вестибулярних поверхнях передніх зубів, бугорках молярів і премолярів виявляють симетрично розташовані плями жовтого або крейдяного кольору. При гіпоплазії можуть зустрічатися ділянки, повністю позбавлені емалі. Гіперплазія, навпаки, характеризується додатковим утворенням емалі у вигляді крапель діаметром до 4 мм, розташованих у пришийковій зоні. Патологію виявляють як у тимчасовому, так і в змінному прикусі. При флюорозному некариозному ураженні зубів виникають безболісні пігментовані ділянки, колір яких залежно від концентрації фтору в питній воді може варіювати від крейдяного, світло-коричневого до чорного. При зондуванні емаль тверда, втрати блиску не спостерігається. При меловидно-крапчастій, штриховій, плямистій формах прибули емалі не відбувається, тоді як ерозивна і деструктивна форми флюорозу протікають з вираженими ознаками патологічної стиральності.
У пацієнтів зі спадковими некаріозними ураженнями зубів, а саме при недосконалому амелогенезі, емаль витончується. Зустрічаються випадки повної або часткової аплазії емалі. На вестибулярних поверхнях виявляють множинні поглиблення. При недосконалому дентиногенезі 1 типу змінюється тільки колір зубів (емаль стає водянисто-сірою), розміри і форма залишаються в межах норми. Нерідко діагностують переломи коріння. При недосконалому дентиногенезі 2 типу зуби купують бурштиновий відтінок. Кальцифікація пульпової камери і кореневих каналів починається ще до моменту прорізування. Спад твердих тканин призводить до зменшення нижньої третини обличчя. У пацієнтів виникає болючість у скронево-нижньощелепному суглобі.
До некаріозних уражень зубів може призвести гемолітична хвороба новонародженого, еритропоетична уропорфірія, прийом тетрациклінів. Внаслідок резус-конфлікту колір емалі змінюється від сіро-блакитного до коричневого. При цьому структура емалі недосконала, присутні ознаки системної гіпоплазії. Фарбування зубів у червоний колір спостерігається при порфірії. Жовто-сіру пігментацію виявляють після прийому тетрациклінів. Клиновидні дефекти виникають у пришийковій зоні на вестибулярній поверхні зубів, мають форму трикутника з вершиною, спрямованою до окклюзійної поверхні. При зондуванні емаль щільна. При ерозії на емалі з вестибулярної сторони передніх зубів з'являються симетричні дефекти округлої форми. У пацієнтів з некрозом емалі на зубах утворюються плями з ділянкою розм'якшення в центрі, колір плям варіює від меловидного до темно-коричневого. Спостерігається підвищена чутливість до різних подразників.
Діагностика некаріозних уражень зубів
Діагностика некариозних уражень зубів зводиться до збору скарг, складання анамнезу захворювання, проведення фізикального огляду та додаткових методів дослідження. Під час обстеження пацієнта з гіпоплазією лікар-стоматолог виявляє поодинокі симетричні матові або жовті плями на поверхні зубів. У деяких ділянках може спостерігатися аплазія емалі. Вражаються вестибулярні, оральні поверхні, а також бугри молярів і премолярів. При флюорозі виявляють множинні смужки, плями або точки жовтого кольору. При ерозивній і деструктивній формах відбувається скалювання емалі, виражені ознаки патологічної стираємості, спостерігається спад твердих тканин зубів. Гіперплазія протікає з утворенням у пришийковій зоні емальових крапель діаметром до 4 мм.
При спадкових некариозних ураженнях зубів (недосконалому амелогенезі) емаль швидко витончується, на щічних поверхнях з'являються чашорідні поглиблення. В результаті патологічної стиральності знижується висота прикусу. У пацієнтів з недосконалим дентиногенезом зуби мають бурштинове забарвлення. Форма і розміри, як правило, в межах норми. На рентгенограмі виявляють прогресуючу облітерацію кореневих каналів, зменшення в обсязі пульпової камери. Клиновидний дефект локалізується в пришийковій зоні з вестибулярної поверхні зубів, має форму трикутника з підставою, зверненою до десневого краю. Емаль у ділянці ураження щільна і гладка.
При ерозії виявляються симетричні дефекти блюдцеобразної форми, які локалізуються на щічній поверхні передніх зубів. На відміну від ерозії, при кислотному некрозі емалі в центральній частині дефекту визначається зона розм'якшення. При нанесенні метиленового синього фарбування некариозних уражень зубів не спостерігається. Під час зондування емаль щільна. Результат ЕОД у пацієнтів з некариозними ураженнями зубів свідчить про життєздатність пульпи. Зниження показників спостерігається при недосконалому дентиногенезі, пігментації зубів внаслідок травми. Диференціюють некаріозні ураження зубів з каріозним процесом. Обстеження проводить стоматолог-терапевт.
Лікування некаріозних уражень зубів
Першочерговим завданням при виявленні некариозних уражень зубів є відновлення мінерального складу твердих тканин. Місцево призначають аплікації кальцій- і фторовмісних препаратів. З цією метою також показані процедури електрофорезу. Для усунення естетичного дефекту, що утворився внаслідок некариозного ураження зубів, у дитячому віці використовують склоіономірні цементи, що характеризуються високою біосумісністю, хорошою адгезією до емалі і дентина, відсутністю необхідності кислотного протравлювання, карієспротекторним ефектом. Пізніше для відновлення зубів у стоматології застосовують ламінування композитними або керамічними вінірами.
При некариозних ураженнях зубів спадкового характеру для збереження твердих тканин показано протезування. Пацієнтам з флюорозом рекомендують обмежити вживання продуктів, багатих фтором. Всередину призначають кальційовмісні препарати. Флюорозні плями підлягають сошліфовуванню з подальшим відновленням зубів композитами, керамічними коронками і вінірами. Для усунення пігментації проводять комбіноване (зовнішнє і внутрішньоканальне) відбілювання. Прогноз при некариозному ураженні зубів визначається як характером патології та часом виникнення, так і своєчасністю звернення пацієнтів до медичного закладу, а також рівнем проведеного лікування.
