Мейбомієвий кератит - ураження рогівки, що розвивається на тлі хронічного гнійного запалення мейбомієвих залоз і порушення їх секреторної функції. Мейбомієвий кератит проявляється корнеальним синдромом, болем, дрібними поверхневими інфільтратами і помутненням рогівки, запальною ін'єкцією очного яблука, зниженням зору. Діагноз мейбомієвого кератиту ставлять на підставі зовнішнього огляду, біомікроскопії ока, ендотеліальної та конфокальної мікроскопії, кератометрії та пахітометрії, оцінки гостроти зору і чутливості рогівки, мікробіологічного дослідження мазка з кон'юнктиви. Лікування мейбомієвого кератиту здійснюють паралельно з терапією мейбоміту і блефарита за допомогою місцевої та системної антибіотикотерапії; інстиляцій мідріатиків, кератопротекторів та епітелізуючих препаратів; масажу століття; при необхідності проводять ексімерлазерне видалення поверхневих рубців рогівки та кератопластику.
Загальна інформація
Мейбомієвий кератит виникає як ускладнення хронічного мейбоміту і мейбомієвого блефариту на тлі гіперпродукції і недостатнього відтоку секрету залоз хряща століття. Розташовані в товщі верхнього і нижнього століття мейбомієві (сальні) залози, виділяють особливий маслянистий секрет, що є важливим компонентом сльозної плівки. При надлишку секрету відбувається переповнення ним виводних протоків, що створює сприятливе середовище для розвитку інфекції. Проникнення патогенних мікроорганізмів у порожнину мейбомієвих залоз призводить до їх гнійного запалення, зміни складу секрету і утруднення його відтоку. Переходячи на краї і кон'юнктиву століття, запальний процес часто набуває наполегливої рецидивуючої течії. Патологічно змінений секрет мейбомієвих залоз надає тривалу дратівливу дію на рогівку і провокує розвиток мейбомієвого кератиту.
Мейбомієвий кератит
Причини мейбомієвого кератиту
Розвитку мейбомієвого кератиту сприяють надлишкова секреція мейбомієвих залоз, наявність тривалого уповільненого гнійного запалення ресничних країв століття і пошкодження епітеліального покриву рогівки ока.
Мейбоміт у більшості випадків викликається кокковими формами бактерій (стафілококом, стрептококом, пневмококом, диплококами), рідше синегнойною або кишковою паличкою, протеєм. Пошкодження роговичного епітелію можуть виникати в результаті травми, опіків ока, офтальмологічних операцій, попадання чужорідних тіл, носіння контактних лінз, при очних захворюваннях, що підвищують проникність рогівки (дистрофії рогівки, синдромі сухого ока, лагофтальмі).
Ослаблення імунного захисту організму, проживання в несприятливих санітарно-гігієнічних умовах, а також тривале подразнення очей вітром, димом і пилом служать факторами ризику розвитку запалення мейбомієвих залоз і мейбомієвого кератиту.
Симптоми мейбомієвого кератиту
Клінічна картина мейбомієвого кератиту включає в себе прояви фонового хронічного мейбоміту і блефарита: гіперемію і втовщення повік, наявність маслянистого секрету і сіровато-жовтуватих скоринок на ресничних краях століття, біль і свербіж, підвищену стомлюваність і чутливість очей, які рецидивують халязіони. При натисканні на краї століття виділяється каламутний, густий секрет.
Ураження рогової оболонки при мейбомієвому кератиті характеризується утворенням по її краю дрібних круглих поверхневих інфільтратів жовтувато-сірого кольору, які згодом часто вилучаються. Мейбомієвий кератит супроводжується явищами корнеального синдрому (сльозотечею, блефароспазмом, світлобоязливістю), вираженою запальною ін'єкцією очного яблука, помутнінням рогівки, різким зниженням гостроти зору. Перехід запального процесу на глибокі шари рогівки при мейбомієвому кератиті зазвичай не спостерігається.
Хронічне запалення мейбомієвих залоз призводить до викривлення і рубцевої деформації їх виводних протоків, що надалі посилює недостатність виведення секрету назовні і сприяє хронізації мейбомієвого блефариту і кератиту.
Діагностика
Діагностика мейбомієвого кератиту спирається на вивчення клінічної картини та анамнезу захворювання, результати лабораторних та інструментальних досліджень.
У діагностиці мейбомієвого кератиту важливий зв'язок захворювання з попереднім механічним пошкодженням ока, потраплянням чужорідних тіл, перенесеними офтальмологічними операціями, наявною очною патологією.
Огляд структур ока (біомікроскопія, діафаноскопія) при мейбомієвому кератиті допомагає побачити запальні зміни кон'юнктиви повік і рогівки (набряк, наявність інфільтратів і вилучень), оцінити характер ураження.
Товщину рогової оболонки ока при мейбомієвому кератиті вимірюють за допомогою пахіметрії, глибину її запального ураження - шляхом конфокальної та ендотеліальної мікроскопії. Рефракційні зміни ока виявляють при кератотопографічному дослідженні; кривизну передньої поверхні рогівки оцінюють методом комп'ютерної кератометрії.
При мейбомієвому кератиті виконують перевірку гостроти зору і флюоресцеїнову пробу, що дозволяє виявити наявність пошкоджень рогівки. Лабораторна діагностика мейбомієвого кератиту включає бактеріологічне та цитологічне дослідження мазка з кон'юнктиви, ПЦР- та ІФА-діагностику вмісту мейбомієвих залоз.
Диференціальну діагностику мейбомієвого кератиту проводять з вірусним, грибковим і бактеріальним кератитом.
Лікування мейбомієвого кератиту
Терапія мейбомієвого кератиту тривала, здійснюється в спеціалізованому відділенні стаціонару; при цьому визначальне значення має усунення хронічного мейбоміту і блефарита.
При мейбомієвому кератиті призначаються антибіотики широкого спектру дії (аміноглікозиди, фторхінолони і цефалоспорини) у вигляді інстиляцій очних крапель, закладання мазей, парабульбарних і субкон'юнктивальних ін'єкцій, перорального або парентерального введення. Місцево також використовують розчини антисептиків, НПВС і глюкокортикоїдів.
Усуненню мейобіту при мейбомієвому кератиті допомагає регулярне проведення гігієни століття з видаленням скоринок, масаж країв повік скляною паличкою для посилення відтоку секрету з подальшим змащуванням їх розчином сульфацетаміду або діамантового зеленого.
З метою профілактики ускладнень мейбомієвого кератиту (спакучного процесу, залучення глибоких шарів очного яблука) закопують розчини мідріатиків; додатково показані антигістамінні засоби, імуностимулятори, вітаміни. Епітелізації вилучень рогівки сприяє призначення кератопротекторних та ранозаглядальних засобів (хініна гідрохлориду, таурина). При зниженні гостроти зору можливе призначення фізіопроцедур: електрофорезу або фонофорезу з лікарськими препаратами.
При вилученні рогівки виконують мікродіатермокоагуляцію, кріо- і лазерокоагуляцію, при поверхневих рубцях рогівки проводять ексімерлазерну процедуру їх видалення, за показаннями - кератопластику.
Прогноз і профілактика
Ускладненням мейбомієвого кератиту може бути помутніння рогівки у вигляді білизни з різким зниженням зору; ураження глибоких шарів рогівки, що призводить до її перфорації, кератосклериту, кератоірідоцикліту, кератоувеїту, ендофтальміту і втрати ока.
Профілактика мейбомієвого кератиту полягає в попередженні, своєчасному і ретельному лікуванні мейбоміту і блефариту, хронічній дисфункції мейбомієвих залоз. Для профілактики мейбомієвого кератиту в офтальмології рекомендовані оздоровчі заходи: повноцінне вітамінізоване харчування, дотримання гігієни праці та побуту, адекватна корекція аномалій рефракції та акомодації, регуляція зорового навантаження тощо.
