Хронічний стоматит

Хронічний стоматит - це запальне ураження слизової оболонки ротової порожнини, що має тривалий перебіг з періодичними ремісіями і загостреннями. Залежно від клінічної форми, хронічний стоматит супроводжується обмеженим або дифузним почервонінням слизової оболонки, утворенням у порожнині рота везикул або хворобливих язв, підвищеним слиновиділом, ознаками загальної інтоксикації, регіонарним лімфаденітом. Діагностика хронічного стоматиту включає дослідження соскобів і ротової рідини (бактеріологічне, цитологічне, ПЛР, біохімічне, імунологічне), консультації стоматолога та ін. фахівців. Лікування хронічного стоматиту передбачає усунення етіологічних факторів, місцеву обробку порожнини рота, системну етіотропну терапію.

Загальна інформація

Хронічний стоматит - різні за своїм походженням, що рецидивують запальні процеси, що вражають слизову оболонку порожнини рота. Найбільш частою клінічною формою хронічного стоматиту служить рецидивуючий афтозний стоматит: серед різних захворювань слизової оболонки порожнини рота на його частку припадає 5% випадків. За типом хронічного стоматиту може протікати герпетичний стоматит, уїдливо-некротичний стоматит Венсана, протезний стоматит, стоматит курців, грибковий стоматит та ін. У більшості випадків розвиток хронічного стоматиту пов'язаний не тільки з місцевими факторами, але і з порушеннями роботи різних систем організму, що робить дане захворювання актуальним як для стоматології, так і для імунології, гастроентерології, ендокринології, отоларингології та ін.

Хронічний стоматит

Причини

Етіологія хронічного стоматиту визначає ту чи іншу форму запалення слизової оболонки ротової порожнини. Так, щодо походження хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту розглядаються інфекційно-алергічна, вірусна, аутоімунна та інші теорії.

Інфекційні причини

Експериментально доведено зв'язок хронічного афтозного стоматиту з моно- і полівалентною бактеріальною алергією до протею, L-форм стафілококів, стрептококів, кишкової палички. Є відомості, що вказують на можливу етіологічну роль аденовірусної інфекції.

Хронічний рецидивуючий герпетичний стоматит викликається вірусом простого герпесу і особливо часто зустрічається у дітей раннього віку. Грибковий стоматит або кандидоз порожнини рота, що викликається дріжджеподібними грибками роду кандида, розвивається при безконтрольному і тривалому прийомі антибактеріальних засобів.

В етіології хронічного уїдливо-некротичного стоматиту Венсана провідна роль належить асоціації веретеноподібної палички (Bacillus fusiformis) і спірохети Венсана (Spirochaeta vincenti), які також можуть викликати уразливий гінгівіт, виразкову ангіну та ін. Активізація даної резидентної мікрофлори порожнини рота відбувається при різкому зниженні опірності організму до інфекції.

Неінфекційні причини

У частини пацієнтів з даною формою хронічного стоматиту в анамнезі простежуються:

• аутоімунні захворювання (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, хвороба Бехчета та ін.);
• функціональні порушення травної системи (гастрити, дисбактеріоз, запори, діарея, дискінезія жовчевивідних шляхів);
• розлади ендокринної системи.

Описані випадки сімейних форм хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту, що вказує на роль спадкової схильності до захворювання. Алергічна форма протезного стоматиту найчастіше пов'язана з підвищеною чутливістю до компонентів, що входять до складу акрилової пластмаси, використовуваної для виготовлення знімних протезів. Хронічний протезний стоматит бактеріального походження обумовлений незадовільним гігієнічним доглядом за протезами.

Причинами травматичного стоматиту стають постійні пошкодження слизової оболонки неправильно підігнаним зубним протезом, його несправності (тріщини, поломки). Стоматит курців виникає внаслідок хронічного подразнення слизової оболонки порожнини рота смолами і нікотином, присутніми в тютюнових виробах.

Сприятливі фактори

Факторами, що провокують загострення різних форм хронічного стоматиту, можуть виступати:

• порушення дієти;
• прийом певних лікарських засобів;
• стрес;
• ГРВІ;
• переохолодження;
• загострення хронічних соматичних захворювань або фокальної інфекції;
• гіпо- та авітамінози;
• гельмінтози.

Підтримувати перебіг хронічного стоматиту може поганий гігієнічний стан порожнини рота (зубний наліт, зубний камінь), запущений або множинний карієс, наявність місцевих травмуючих факторів (коренів зруйнованих зубів, гострих країв пломб тощо), хронічні інфекції ЛОР-органів (синусити, тонзиліт).

Симптоми хронічного стоматиту

Рецидивуючий афтозний стоматит

Розвитку клінічних проявів хронічного афтозного стоматиту передує продромальний період, що протікає з дискомфортними відчуттями в порожнині рота, субфебрилітетом, легким нездужанням. Надалі на тлі гіперемованої слизової формується первинний елемент - афта, що являє собою поверхневу округлу язвочку діаметром 3-5 мм, покриту фібринозним нальотом в оточенні набряклого яскраво-рожевого ободка.

Афтозні висипання, як правило, множинні; локалізуються в області перехідної складки, бічних поверхонь мови, слизової оболонки щік і доль. Афти доставляють різку хворобливість при прийомі їжі, чистці зубів, артикуляції. Період загоєння афт становить від 7-10 днів до 2-4-х тижнів. Епітелізація в відбувається без рубцювання або з утворенням ніжного рубця. Рецидиви хронічного афтозного стоматиту трапляються з періодичністю від декількох тижнів до декількох місяців. Часті загострення виснажують хворих, викликаючи апатію, порушення сну, канцерофобію.

Залежно від частоти загострень виділяють 3 ступені хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту: легку (з одиночними афтами і рецидивами 1 раз на кілька років), середньотяжку (з рецидивами 1-3 рази на рік) і важку (з рецидивами частіше 4-х разів на рік, іноді щомісяця).

Уразливо-некротичний стоматит Венсана

Перебіг хронічного уїдливо-некротичного стоматиту Венсана стертий. Основні скарги пацієнтів пов'язані з хворобою і кровоточивістю десен, гіперсалівацією, гнилисним запахом з рота. У порожнині рота є ділянки застійної гіперемії з вилученнями та некротичними змінами в області міжзубних проміжків. При запущених випадках уїдливо-некротичного стоматиту в процесі зондування десневого краю може визначатися оголена кістка.

Загальні симптоми не виражені; підборіджувальні та піднижнечолюстні лімфовузли ущільнені, а при тривалому перебігу захворювання стають хрящеподібною консистенції. Хронічний уїдливо-некротичний стоматит часто розвивається на тлі виразкового гінгівіту і поєднується з поразкою зева - ангіною Симановського-Плаута-Венсана.

Герпетичний стоматит

Загострення хронічного герпетичного стоматиту зазвичай виникають восени і навесні. Морфологічними елементами хронічного герпетичного стоматиту служать дрібні бульбашки (везикули), які швидко переходять у вкриті нальотом ерозії. Бульбашки та ерозії локалізуються на слизовій оболонці мови, неба, щік і 1916. Елементи висипу різко болючі, ускладнюють прийом їжі та мову. Слизову порожнину рота запалено і набрякло; слиновиділення підвищено.

При легкій формі хронічного стоматиту рецидиви виникають не частіше 2-х разів на рік і протікають з нечисленними бульбашковими висипаннями в порожнині рота. Середньотяжкий перебіг характеризується помірною кількістю висипань і частотою загострень від 3 до 6 разів на рік. Важка течія герпетичного стоматиту супроводжується частими (понад 6 разів на рік) загостреннями і множинними висипаннями.

Протезний стоматит

Хронічний протезний стоматит розвивається у 40-50% пацієнтів, які використовують повні знімні протези. Дана форма стоматиту протікає із запальними змінами слизової оболонки, що стикається з протезом.

При огляді порожнини рота виявляється різка розлита гіперемії протезного ложа. На ділянках слизової, травмованих базисом протеза, можуть утворюватися хронічні декубітальні виразки, виникає локальна кровоточивість. Біль в області запалення посилюється при користуванні зубним протезом. Хронічна травматизація слизової оболонки може супроводжуватися її гіперплазією і утворенням папілом (травматичний папіломатоз порожнини рота).

Стоматит курців

Зазвичай спостерігається у чоловіків середнього та похилого віку з великим стажем куріння. При хронічному нікотиновому стоматиті слизова оболонка порожнини рота набуває синюшно-бурого кольору, покривається злегка білесуватим нальотом. З часом розвивається гіперкератоз неба з множинними кератотичними папулами. Ці зміни надають нібу грубий рельєф, що має вигляд «булижної мостової».

При одночасному ураженні слизової оболонки мови виникає нікотиновий глосостоматит. Стоматит курців є фактором ризику розвитку раку порожнини рота.

Діагностика

Вирішальну роль у діагностиці хронічного стоматиту має з'ясування етіологічного фактора: від цього залежить подальша лікувальна тактика. Тому, крім відвідування стоматолога, пацієнту можуть бути показані консультації гастроентеролога, ендокринолога, алерголога-імунолога, отоларинголога.

• Лабораторна діагностика. Встановленню клініко-морфологічної форми хронічного стоматиту допомагає цитологічна картина мазків-відбитків з поверхонь виразкових дефектів слизової оболонки, патогістологічне дослідження ділянок країв язв, бактеріологічне дослідження, ПЛР соскобів, визначення рівня лізоциму та імуноглобулінів у слині.
• Інші аналізи. З метою виявлення супутніх порушень досліджуються загальний і біохімічний аналізи крові, рівень глюкози крові, імунограма, RW, копрограма, аналіз кала на дисбактеріоз.
• Алергологічне обстеження. Для виключення алергічного генезу хронічного стоматиту проводяться шкірні алергопроби. Пацієнта оглядає алерголог.
• Рентгенодіагностика. За допомогою рентгенографії зубочелюстої системи виявляються хронічні осередки інфекції в порожнині рота.

У процесі діагностики потрібно виключити багатоформну ексудативну еритему, вторинний сифіліс, червоний плоский лишай, бульбашку та ін.

Лікування хронічного стоматиту

Місцева терапія

Загальними для всіх форм хронічних стоматитів лікувальними заходами слугують усунення попередньо складних факторів та терапія органної патології. В обов'язковому порядку проводиться професійна гігієна порожнини рота, санація осередків інфекції (лікування карієсу і ЛОР-патології, видалення зруйнованих зубів). При хронічному протезному стоматиті пацієнту необхідно звернутися до стоматолога-ортопеда, який порекомендує правильне рішення проблеми - обробку, заміну або лагодження протеза.

Лікування хронічного стоматиту включає місцеві аплікації лікарських препаратів (анестетиків, протеолітичних ферментів), обробку слизової оболонки розчинами антисептиків, нанесення кератопластичних засобів.

Загальна терапія

Пацієнтам може призначатися імуномодулююча, антибактеріальна, противірусна, протиалергічна терапія, вітамінотерапія, фізіотерапевтичне лікування (лазеротерапія, УФО, ультрафонофорез). При алергічному генезі хронічного стоматиту може бути показано проведення специфічної десенсибілізації причинно значущим алергеном.

Прогноз і профілактика

При хронічному стоматиті можливе виліковування або значне зниження кількості загострень. Часті рецидиви істотно знижують якість життя хворого, є ризик-фактором прогресування пародонтиту, розвитку злоякісних і доброякісних пухлин порожнини рота. Головну роль у прогнозі та профілактиці хронічного стоматиту відіграє усунення локальних хронічних осередків інфекції, лікування супутньої патології, систематичний догляд за порожниною рота, відмова від куріння, раціональне протезування.