Ерозія стравоходу - це поширене захворювання, в основі якого лежить закидання кислого шлункового соку в стравохід з подальшим формуванням дефекту слизової оболонки. Основними симптомами є зжога, біль за грудиною після прийому їжі, больові відчуття при ковтанні, відрижка кислим, нудота вранці, блювота з домішкою крові і утруднення ковтання на пізніх стадіях. Для діагностики ерозії стравоходу використовуються езофагогастродуоденоскопія, езофагеальна манометрія, рентгенографія, ендоскопічна біопсія, загальний аналіз крові та аналіз кала на приховану кров. Лікування полягає в застосуванні антисекреторних препаратів, прокинетиків, антацидів і алгинатів.
Загальна інформація
Ерозія стравоходу являє собою поверхневий епітеліальний дефект слизової оболонки, локалізований переважно в нижній третині органу. Ерозивне ураження формується на тлі закидання соляної кислоти в стравохід при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. ГЕРБ вважається однією з найпоширеніших і економічно значущих проблем у сучасній гастроентерології. Ерозії зустрічаються приблизно у 5% хворих на гастроезофагеальний рефлюкс.
Складність діагностики ерозивного ураження стравоходу полягає в тому, що хвороба часто протікає без чіткої симптоматики. У той же час ерозії стравоходу можуть викликати серйозні ускладнення, такі як стриктура, кровотеча, стравохід Баррета або рак. Тому при наявності одного з клінічних симптомів необхідно звернутися до гастроентеролога для підтвердження і лікування даної патології.
Ерозія стравоходу
Причини
Основною причиною формування ерозій стравоходу є недостатність функції нижнього стравоходного сфінктера з подальшим закиданням (рефлюксом) соляної кислоти зі шлунка. Тонус цього сфінктера може порушуватися внаслідок розладів моторики шлунково-кишкового тракту, прийому різних медикаментів (нітратів, блокаторів бета-адренорецепторів, наркотичних знеболювальних засобів, спазмолітиків), вживання кави, цитрусових, куріння тощо.
Також важливу роль у формуванні рефлюксу відіграє підвищення внутрішньобрюшного або внутрішньошлункового тиску. Внутрішньобрюшний тиск може підвищуватися при ожирінні, вагітності, метеоризмі, пухлинах черевної порожнини. Внутрішньогастральний тиск збільшується на тлі частого переїдання і переходу в горизонтальне положення відразу після рясного прийому їжі.
Часто ерозія стравоходу виникає на тлі грижі стравоходного отвору діафрагми, яка підсилює закидання кислого вмісту в стравохід. Подібна грижа, яка ще носить назву ковзної, розвивається при ослабленні тонусу стравоходної мускулатури, розтягненні нижнього стравоходного отвору, укороченні нижньої третини стравоходу і викривленні грудного відділу хребта. Ерозивні дефекти в стравоході можуть виникати при частому і тривалому вживанні занадто гарячої їжі або хімічно агресивних страв.
Ерозування стравоходу часто розвивається у людей, організм яких ослаблений внаслідок різних хронічних захворювань і перевтоми. Крім того, істотну роль відіграють авітаміноз і брак поживних елементів, а також інші причини, які призводять до кисневого голодування тканин. Під впливом будь-якої з перерахованих вище причин або їх поєднання формується частий рефлюкс соляної кислоти, яка травмує епітеліальний шар стравоходу і призводить до виникнення ерозій.
Симптоми ерозії стравоходу
Провідний симптом ерозії стравоходу - це практично постійна зжога. Часто вона виникає після прийому їжі, особливо при вживанні гострих, смажених або кислих продуктів. Однак нерідко зжога турбує пацієнта незалежно від прийому їжі та її характеру, що може бути ознакою важкого перебігу захворювання. Крім того, частим клінічним проявом ерозій стравоходу вважається біль в області нижньої третини грудини, яка багато в чому нагадує стенокардію. Вона також може з'являтися після прийому їжі або прийняття горизонтального положення відразу після їжі. Обидва цих симптоми пов'язані з тим, що при попаданні соляної кислоти в стравохід вона травмує слизову, що особливо відчувається в місці ерозій.
На початковому етапі розвитку захворювання зжогу і біль швидко проходять, тому людина може не звертати на них увагу. Пацієнт часто пояснює ці симптоми прийомом недоброякісної їжі. Але в міру наростання тяжкості захворювання больові відчуття і випалювання виникають частіше і характеризуються більшою інтенсивністю.
Частою ознакою ерозії стравоходу є нудота в ранкові години, яка пояснюється пасивним затіканням шлункового соку в стравохід. Періодично може виникати відрижка кислим, ікота, рясне слиновиділення і позиви на блювоту. При наявності множинних ерозій стравоходу турбує біль при ковтанні, частіше при вживанні сухої або грубої їжі. При важкому перебігу ерозія стравоходу може проявлятися блювотою з домішкою яскраво-червоної крові. Подібні симптоми з'являються при ускладненнях захворювання. Найчастіше це спостерігається у тих людей, які зловживають алкоголем і не отримують необхідної терапії.
У деяких випадках протягом ерозії стравоходу може бути практично безсимптомним, що ускладнює діагностику захворювання. При цьому єдиним проявом патології можуть бути тупі болі в грудях за типом дискомфорту, які нікуди не іррадують. Цей дискомфорт частіше виникає при переході з вертикального положення в горизонтальне або відразу після прийому їжі.
Діагностика
Всім хворим з підозрою на ерозію стравоходу повинна проводитися езофагоскопія, езофагеальна манометрія, УЗД органів черевної порожнини та рентгенологічне дослідження стравоходу.
- Ендоскопія стравоходу. При проведенні езофагоскопії можна оцінити ступінь тяжкості ураження стравоходу, кількість і глибину ерозій. Крім того, дане дослідження дає можливість виявити ускладнення, такі як стриктура, рак стравоходу, кровотеча.
- Біопсія стравоходу. Для уточнення морфологічної форми захворювання проводиться ендоскопічна біопсія. Вона дозволяє визначити ступінь вираженості патологічного процесу і наявність дисплазії стравоходу. Це ускладнення носить назву стравохід Барретта. Небезпека даного захворювання полягає в тому, що воно може призвести до розвитку раку стравоходу.
- Езофагеальна манометрія. Використовується для вимірювання тиску в стравоході, який регулюється нижнім стравоходним сфінктером.
- Рентгенографія стравоходу. Дозволяє визначити наявність грижі нижнього стравоходного отвору діафрагми, яка є однією з найчастіших причин формування ерозії стравоходу. Крім того, рентгенографія застосовується для діагностики рубцевої стриктури, при якій порушено проходження контрасту по стравоходу.
- Лабораторні дослідження. З лабораторних методів необхідно провести загальний аналіз крові і сечі, а також аналіз кала на приховану кров. За наявності частих кровотечей з ерозивних дефектів у загальному аналізі крові можуть виявлятися ознаки анемії. Аналіз калу на приховану кров дозволяє виявити незначні кровотечі з ерозій стравоходу, які не призводять до змін у загальному аналізі крові.
- Тести на хелікобактер. Виявлення хелікобактерної інфекції не відіграє істотної ролі для діагностики ерозії стравоходу. Однак наявність даної бактерії посилює рефлюкс вмісту шлунка, тому рекомендується визначення хелікобактер в калі і антитіл в крові методом ІФА, проведення дихального тесту.
Лікування ерозії стравоходу
Режимні моменти
У терапії ерозії стравоходу важливими є модифікація способу життя і дотримання дієти. З раціону необхідно виключити їжу, що підвищує вироблення соляної кислоти і зменшує тонус нижнього сфінктера стравоходу. Пацієнтам потрібно мінімізувати вживання солоної, копченої, жирної та смаженої їжі, а також цитрусових. Крім того, важливо виключити алкоголь і куріння.
При ерозіях стравоходу не слід приймати в їжу занадто гарячі або холодні продукти. Харчуватися рекомендується невеликими порціями не менше п'яти разів на добу. При загостренні захворювання раціон повинен складатися з каш, нежирних супів і приготовлених на пару м'ясних і рибних виробів.
Консервативна терапія
Для лікування ерозії стравоходу використовуються препарати, які знижують секрецію соляної кислоти в шлунку. До цієї групи належать алгинати, прокинетики, антацидні та антисекреторні засоби. Основну роль у терапії відіграють саме антисекреторні препарати: інгібітори протонного насоса і блокатори N2 рецепторів. Найбільш ефективними інгібіторами протонної помпи є омепразол, пантопразол, рабепразол і лансопразол. До блокаторів рецепторів гістаміну належать ранітидин і фамотидин. Ці препарати дозволяють знизити кислотність у шлунку і, відповідно, зменшити її патологічний вплив на слизову стравоходу, прискоривши загоєння ерозій.
Важливу роль у лікуванні ерозії стравоходу відіграють антациди і алгинати. Антациди нейтралізують соляну кислоту, знижуючи кислотність шлункового соку. Алгинати, такі як гавискон, утворюють густу піну в шлунку і стравоході, захищаючи слизову від агресивного впливу. Завдяки цьому ерозивні дефекти будуть заживати швидше, що сприяє переходу захворювання в стадію ремісії. При наявності ерозії стравоходу ефективною групою препаратів є прокинетики, такі як омперидон, метоклопрамід і цизаприд. Ці кошти підвищують тонус стравоходного сфінктера, завдяки чому зменшується вираженість закидання шлункового соку в стравохід.
Хірургічне лікування
При виявленні звуження стравоходу проводиться оперативне лікування, а саме ендоскопічне розсічення рубцевої стриктури та розширення стенозу стравоходу. Для усунення діафрагмальної грижі використовується ендоскопічна фундоплікація і гастрокардіопексія.
Прогноз і профілактика
З метою профілактики ерозії стравоходу рекомендується своєчасне лікування захворювань, що супроводжуються підвищеною кислотністю шлункового соку. Прогноз при правильному лікуванні сприятливий. Однак без відповідної терапії ерозія стравоходу може призводити до різних ускладнень, найгрізнішим з яких є рак стравоходу.
