Червона гниль, названа також різоктоніозом і війлочною хворобою - недугу, що вражає буряк, моркву, брюкву, петрушку, ріпу та інші коренеплоди. Хвороба проявляється в основному при збиранні врожаю, а також на стадії його зберігання. Однак при своєчасному її виявленні можливо досягти непоганих результатів у боротьбі з недугою.
Про захворювання
Збудником хвороби є гриб під назвою Rhizoctonia violacea Tul. Перебувати він може в ґрунті, на бур'янах, а також на хворих коренеплодах.
На вражених нещасливою червоною гниллю коренеплодах утворюються лілові та буруваті плями. Далі, у міру розвитку недуги, вони зникають, а натомість них з'являються склероції гриба чорного кольору. Грибки, проникаючи в периферичні тканини коренеплодів, викликають їх швидке загнивання, що має характер сухої гнилі. Недуг атакує переважно нижні частини коренеплодів, проте потихеньку просувається і вгору, до їх шийок. Інфікування зверху відзначається вкрай рідко. Якщо коренеплоди пошкоджені досить сильно, то, передчасно пожовхаючи, засихають ще й листочки рослин. Хворі коренеплоди, відстаючи в розвитку, дають вельми невисокі врожаї.
Початок ураження коренеплодів можливий ще на стадії їх зростання, проте основний прояв червоної гнили, як правило, відзначається вже при їх зберіганні, а сприяють тому чималою мірою підвищена вологість в сукупності з високою температурою.
Сприяє виникненню цієї напасті також дуже зволожений, щільний і кислий ґрунт. Буряк найчастіше вражається на дерново-карбонатних, солонцювато-осолоділих і важких солончакових грунтах, а також на низинних місцевостях з досить високим рівнем залягання ґрунтових вод.
Як боротися
Для посадки потрібно намагатися підбирати стійкі до червоної гнили сорти. Насіння перед їх посівом потрібно продезінфікувати 15 - 20 хвилин в розчині марганцівки (0,5 - 1%), а потім гарненько промити чистою водою.
Перед висадкою коренеплодів, щоб уникнути освіти, надалі червоній гнилі не варто вносити різні добрива в надміру великих дозах (особливо це стосується гною). Не менш важливо і дотримання правил сівозміни. Правильна сівозміна попереджає накопичення в ґрунті інфекційного початку. Необхідно боротися і з всюдисущими бур'янами - вони виконують функцію резерваторів збудників захворювання. В осередках зараження проводиться дезінфекція ґрунту, а по осені необхідно провести глибоку перекопку грядок з внесенням якісних добрив.
Якщо ознаки захворювання все-таки будуть виявлені, ґрунт слід гарненько виробити. Надмірне її зволоження слід усувати, проводячи різні меліоративні заходи: полив повинен бути помірним, розпушування ґрунту - максимально глибокими, мінеральні та органічні добрива - вноситися в необхідних співвідношеннях. Іноді кількість калійних і фосфорних добрив слід збільшувати. Режим зрошення повинен бути оптимальним - рівень ґрунтових вод необхідно знижувати, не допускаючи при цьому застою води. Різні заходи щодо розсолення ділянок теж будуть вельми до речі.
Непоганий результат може дати додавання у воду для поливу настою компоста або крапивного настою, що служить сильним біостимулятором. На одну лейку з водою цілком достатньо взяти півлітра такого настою. Також один раз на тиждень-півтора можна обприскувати рослини або здійснювати їх полив розчином препарату Байкал (1:1000)
.Для профілактики захворювань, а також на їх початковій стадії можна використовувати біологічні препарати гамаїр, гліокладин, алірин-Б, триходермін і фітоспорин-М. Їх допустимо використовувати не тільки для обприскування, але ще й вносити в грунт
. Зібрані з атакованими недугою грядок коренеплоди повинні зберігатися окремо, тобто при закладці на зберігання їх необхідно ретельно вибраковувати. Обов'язково потрібно неухильно дотримуватися всіх умов прибирання коренеплодів, а також їх зберігання. Ідеальними умовами для зберігання будуть вологість повітря, рівна 85 - 90%, і температура в діапазоні 1 - 2 градуси.
