«Генетичний» диск - дуже загадковий артефакт.
«Генетичний» диск - один з найбільш загадкових артефактів у світі. Діаметр кам'яного кола, знайденого на території Колумбії і названого генетичним диском, - 27 сантиметрів, вага - близько двох кілограмів. Обидві його сторони покриті зображеннями внутрішньоутробного розвитку плоду на всіх стадіях.
Колумбійський професор Хайме Гутьєррес Лета протягом десятиліть збирає незрозумілі предмети давнини. Більшість примірників з його колекції були виявлені в малодослідженому і важкопрохідному районі Сутатауса, що знаходиться в провінції Кундинамарка. Це каміння із зображеннями людей і тварин, а також вироби з незрозумілими символами і написами невідомою мовою.
Головні експонати збору професора - «генетичний» (друга назва - ембріологічний) диск та інші речі, виготовлені з лідита, каменю, який спочатку добували в Лідії, країні на заході Малої Азії. Такий мінерал за твердістю порівняємо з гранітом, але при винятковій міцності володіє верствистою структурою і дуже важкий в обробці.
Камінь відомий також під назвами дарлінгіт, радіоларить і базанить, він відрізняється яскравим забарвленням. Ще з античних часів його використовували для виробництва прикрас і мозаїки. Але вирізати що-небудь на ньому, навіть користуючись сучасними інструментами, практично неможливо, так як шара структура мінералу під впливом різця обов'язково буде кришитися.
Проте «генетичний» диск виготовлено саме з нього. Причому малюнки за виглядом нагадують не різьблення, а швидше штампування. Мабуть, при обробці мінералу була застосована якась невідома нам технологія. Тобто, навіть не беручи до уваги самі зображення, ми відразу стикаємося з першою таємницею, яка поки залишається незрозумілою.
Інша загадка - в якому конкретно місці диск був знайдений? Професор Лета придбав його в одного з місцевих жителів, який стверджував, що виявив кам'яне коло з написами десь біля містечка Сутатауса.
Але деякі вчені (наприклад, Еріх фон Денікен) припускають, що диск міг мати відношення до збору рідкостей священика Карло Креспі - місіонера, який працював в середині XX століття в Еквадорі. Щоб якось підтримати своїх парафіян, падре Креспі скуповував у місцевих жителів предмети давнини - від інкської кераміки до кам'яних плит, які ті знаходили на полях або в джунглях.
Сам священик ніколи не вивчав свого збору, але відомо, що в ньому були вироби, які не відносилися до жодної з відомих археологічних культур Південної Америки. В основному це були предмети з металів, але зустрічалися також кам'яні кола і таблички, вкриті написами і малюнками.
Після смерті священика деякі цінні речі з його збору були вивезені до Ватикану, а інші просто викинуті.
За словами самого Креспі, місцеві жителі знаходили вкриті малюнками кам'яні вироби недалеко від еквадорського міста Куенка, в розташованих серед джунглів підземних тунелях і камерах. Падре також стверджував, що від міста Куенка в джунглі тягнеться стародавня система таких підземних тунелів протяжністю понад 200 кілометрів. Пізніше про цю ж систему тунелів писав і Еріх фон Денікен у своїй книзі «Золото богів». Чи не міг генетичний диск бути якимось чином пов'язаним з людьми, які побудували ці підземні споруди?
Не менше запитань викликає і те, що зображено на диску. По його окружності з обох сторін з ювелірною точністю показаний весь процес появи на світ людської істоти: пристрій репродуктивних органів чоловіка і жінки, момент зачаття, внутрішньоматковий розвиток плоду, народження немовляти.
У лівій частині (якщо уявити коло у вигляді циферблата годинника - приблизно в районі числа 11) знаходиться чіткий малюнок чоловічого яєчка без сперматозоїду і поруч - такого ж зі сперматозоїдом (мабуть, автор хотів показати процес зародження чоловічого насіння).
Для інформації: сперматозоїди були відкриті Антоні ван Левенгуком і його учнем Йоганном Гамом тільки в 1677 році. Як відомо, цій події передував винахід мікроскопа. Але малюнки на диску доводять наявність подібних знань у глибокій давнині.
Далі на диску, в напрямку цифри 1, можна побачити кілька сперматозоїдів, які вже зародилися. Після цього слід незрозумілий малюнок - вчені так і не дійшли до єдиного висновку, що ж він означає. У районі цифри 3 видно зображення чоловіка, жінки і дитини. Щоправда, до якої раси належать ці люди, визначити неможливо.
На зворотному боці диска вгорі зображений зародок в декількох стадіях розвитку, закінчуючи сформованим грудним немовлям. Малюнки показують еволюцію внутрішньоутробного життя від амфібії до людини. У районі цифри 6 - знову зображення чоловіка і жінки.
Проведена медична експертиза підтвердила: на диску дійсно зображені основні етапи розвитку зародку людини, які легко можуть бути ідентифіковані. Зокрема, на це вказують такі особливості, як очі, що лежать ніби за межами інших частин голови, а також широкий сегмент носа. Ці риси характерні для раннього ембріонального розвитку голови.
Крім диска, у колекції Гутьєрреса є інші предмети, зроблені з лідита.
Наприклад, дуже незвичайний ніж. Вгорі на його рукоятці зображена голова матері, а нижче - голова дитини, шия якого обвита пуповиною. Очевидно, що цей ніж використовувався для розрізання пуповини і порятунку життя новонародженого. Крім того, він міг застосовуватися в разі ускладнень при появі дитини на світ.
Серед артефактів є безліч інших предметів, явно використовуваних в медичних цілях. При малому розмірі вони відрізняються незвичайною досконалістю форм.
Відомий дослідник археологічних знахідок, професор Клаус Дона з Австрії, керував проведеною у Відні експертизою цих інструментів. У ряді статей він зазначив, що їх ретельно оглянули кращі світові фахівці.
Висновки були одностайними: ніхто не міг зрозуміти, як ці предмети створені, але всі зійшлися на думці, що в наші дні неможливо зробити такі досконалі інструменти з того ж матеріалу. Вони підходять для руки будь-якого розміру - з такою точністю їх виготовили.
До якого ж часового періоду належать «генетичний» диск і медичні інструменти з лідита? Геологічна експертиза, проведена в Національному університеті Колумбії, показала, що вони відносяться до доісторичної епохи і можливість підробки даних артефактів практично виключена. Оскільки вони знайдені в Колумбії (або, що не виключено, в Еквадорі) і при цьому не належать до жодної з існуючих доколумбових культур Південної Америки, дослідники визначають їх вік, принаймні, в шість тисяч років.
Поки ніхто не може пояснити, якого роду технології використовувалися для виготовлення подібних предметів. Можливо, всі вони належать невідомій нам високорозвиненій цивілізації минулого, про існування якої офіційна наука поки нічого сказати не може.
І зовсім не виключено, що в ембріональному диску зашифровані таємниці генетики, які ще тільки належить відкрити сучасним вченим.
