"Де надія, там і острах: боязнь завжди сповнена надії, надія завжди сповнена остраху ", - зазначив Франсуа де Ларошфуко, і, здається, мав рацію. Оглядач Big Think Пол Ратнер коротко розповідає про те, як на нейробіологічному рівні пов'язані надія і тривога і чому домінування одного почуття незмінно призводить до зниження іншого.
У недавньому дослідженні китайські психологи з'ясували, що надія захищає наш мозок від тривоги, і розширили наше розуміння того, як це відбувається на нейробіологічному рівні.
Фахівці зазначають, що надія є центральною темою позитивної психології, що відноситься до «цілеспрямованих очікувань» людини, які включають в себе як саму діяльність (прагнення до мети), так і шляхи досягнення мети (пошук способів).
Оскільки надія є постійною властивістю особистості, вчені вважали, що є спосіб виявити область мозку, що відповідає за функціонування надії як такої. Вони використовували фМРТ - візуалізацію для дослідження мозкової активності 231 старшокласника з Ченду (Китаю), які попередньо пройшли анкетування для визначення рівня надії з використанням DHS-тесту (Demographic and Health Survey - обстеження демографічних характеристик і стану здоров'я) і
Вчені проаналізували дані мозкової активності за методом fALFF (fALFF - аналіз амплітуди низькочастотних циклічних змін активності). Вони виявили, що присутність надії була пов'язана з більш низькими значеннями fALFF в області медіальної орбітофронтальної кори (mOFC) мозку, яка бере участь у процесах, пов'язаних з винагородою, виробництвом мотивації, вирішенням завдань і цілеспрямованою поведінкою.
Орбітофронтальна кора розташована трохи вище орбіт очей в області лобових часток. На думку вчених, надія виступає як «посередник» між активністю орбітофронтальної кори і тривогою. Вони зазначають:
«В цілому, це дослідження надає перший доказ існування функціональних мозкових особливостей, що лежать в основі роботи надії, і розкриває можливий механізм, завдяки якому надія відіграє захисну роль, створюючи довільну мозкову активність у відповідь на тривогу».
Це перші об'єктивні дані, що підтверджують, що надія може мати фізичне уявлення в мозку, але зв'язок між надією і тривогою був встановлений в ряді попередніх досліджень. У 2002 році в рамках дослідження Канзаського університету С.Р. Снайдер розглядав, яку роль надія відіграє для студентів. Дослідники виявили, що студенти з низьким рівнем надії відчували більше тривоги, насамперед через постановку занадто важкодосяжних і непереборних цілей.
Дослідження 2011 року вчених з Малайзії та Гонконгу показало зв'язок між збільшенням рівня надії і зниженням тривожності і депресії в онкологічних хворих.
Тим не менш, залишається відкритим наступне питання: сама надія є причиною зменшення тривожності, або люди з нижчим рівнем тривожності більш схильні сподіватися.
