Як можна стати розумнішими?

Офіційно Чарльз Дарвін представив світові свою теорію еволюції 1858 року. Але працювати над нею він почав за 20 років до її офіційної публікації.

З 1831 по 1836 рік Дарвін на кораблі «Бігль» здійснив навколосвітню подорож, під час якої він записав у своєму щоденнику: «Геологічний розподіл скам'янілостей і дикої природи показав закономірність зміни різних видів».

У той час весь науковий світ дотримувався теорії про трансмутацію, яка справедливо вважала, що один вид змінюється в інший, але яка помилково припускала, що це відбувається під впливом будь-якої стихійної життєвої сили або на основі законів, які починають діяти в визначений Богом час, або що ці зміни здійснюються в результаті якогось іншого таємничого, непізнаного процесу

Критики розглядали цю теорію, як слабку спробу матеріалізації ідеї, яка опанувала світ з часів Просвітництва, але яка не володіла якимись переконливими доказами.

Однак публікація Дарвіна в 1858 році показала, як конкретно відбуваються ці зміни.

У будь-якій популяції одного виду існують варіації в фенотипі, які виникають в результаті мутацій, що відбуваються в геномі, і в результаті епігенетичних змін, які відбуваються протягом життя. Тому різні особини в групі організмів демонструють різні здібності в адаптації до навколишнього середовища - деякі справляються добре і виживають, інші - ні.

Цей простий процес зміни і відбору пояснює, як загальні предки виробляють таку різноманітність життя, яку ми спостерігаємо в біосфері.

Таким чином, життя, як висловився відомий медичний дослідник Йонас Солк, «це процес створення і виправлення помилок». Це дозволяє нам використовувати найрізноманітніші варіанти подолання складнощів, які у нас виникають при знаходженні в будь-якому середовищі. Ми в підсумку знаходимо правильне рішення проблеми.

Корисні знання зберігаються і передаються новим поколінням, які потім зможуть використовувати ці знання для підвищення своєї ефективності. Але це, однак, не єдиний вид знань, доступний для нас.

Експерименти і доопрацювання

Фактично процес навчання (або того, що ми стаємо розумнішими) виходить за рамки спадкового геному людини, але еволюція внесла свої корективи.

Процес навчання, через який проходить людина, ґрунтується на відборі. Ми пробуємо багато різних речей, ми бачимо, що працює, а що ні. Після чого, відштовхуючись від отриманих результатів, ми виключаємо всі конкуруючі варіанти, крім навичок, які будуть найбільш корисні в майбутньому.

У молоді роки ви з однаковим інтересом сприймаєте практично будь-яку інформацію, що надходить у ваш мозок. Але в міру дорослішання ви починаєте фільтрувати цю різноманітність, відділяючи корисну і марну інформацію.

Ви створюєте в своєму розумі ментальні концепції про те, що важливо, а що ні, а потім ці концепції формують ваше майбутнє сприйняття, використовуючи для цього знання, яким ви вже віддали перевагу.

Весь цей процес проходить в основному на інтуїтивному рівні, коли ви всі речі оцінюєте за принципом «біль/задоволення». Але деякі форми досвіду на осі біль/задоволення, такі як подив і трепет, можуть сприйматися вашим розумом як щось несподіване, що змушує вас свідомо скоригувати концептуальну модель.

Якщо ви опановуєте навички будь-якого виду спорту або просто намагаєтеся створити більш точну ментальну модель реальності в своєму розумі, вам доводиться відчувати різні переживання, серед яких ви повинні вибрати і зміцнити ті, які будуть найбільш корисні для вас. Таким чином, все, що ви робите, по суті, є експериментом, який уточнюється і коригується з досвідом і практикою.

Різниця між вами і, скажімо, професійним успішним гравцем в теніс полягає в тому, що майже напевно тенісист має геном, завдяки якому він зміг досягти висот саме в цьому виді спорту. А найважливіше, що він, до того ж, володіє інтуїтивним знанням, яке було впроваджено в його мозок завдяки зробленій ним прогностичній обробці в досить специфічному середовищі, що дозволяє йому під час гри чудово визначати, яка дія спрацює, а яка - ні.

Те ж саме можна сказати про великих художників і вчених, підприємців та інвесторів та інших людей, які досягли успіху у своїй діяльності.

Наш мозок - це двигун прогнозування, який накопичує знання і стає розумнішим, оскільки вміє добре підлаштовуватися під вимоги навколишнього середовища.

Гіпотези та їх спростування

Можливість здійснювати прогностичну обробку, швидше за все, не робить людей унікальними істотами. Якщо це дійсно той процес, за допомогою якого ми розуміємо світ, є ймовірність, що якась його форма проявляється і в деяких тварин.

Що виводить людину за рамки простого емпіричного накопичення знань, так це те, що ми можемо мислити абстрактно, складною мовою, а потім ділитися цими знаннями між собою.

Найкраща з систем, яку ми коли-небудь для цього розробляли, - це науковий метод, який працює на основі поєднання питань, формулювання гіпотез, а потім перевірки цих гіпотез на базі даних, зібраних з наших експериментів і спостережень.

Як ми вже говорили, наш еволюційний процес обумовлюється нашим умінням вибирати (і нашим емпіричним ментальним моделюванням).

Виходячи з цього, філософ науки Карл Поппер припустив, що наукові дослідження також будуються на методі виключення, коли все починається з формулювання гіпотези, заснованої на неповній інформації (теорії), а потім дослідження просувається вперед завдяки спростуванням.

Наука, таким чином, ніколи не може бути повністю впевнена в чому-небудь, але вона може тільки ставати все більш і більш правильною, оскільки ми спростовуємо погані гіпотези і замінюємо їх кращими - і так далі.

Нам не потрібно покладатися лише на свій розум, розміщуючи його в різні середовища для отримання знань; ми також можемо використовувати абстрактні знання, які ми колективним чином накопичуємо у своїй культурі.

У той час як особисті експерименти здатні вдосконалити мозок, завдяки інтуїтивному розумінню, абстрактні теорії (засновані на доказах) можуть допомогти нам домогтися того ж самого, але без проходження процесу, який пройшов людина, яка збирала ці знання.

Є, звичайно, деякі важливі практичні знання, які втрачаються при перекладі з абстрактного на конкретний рівень, точно так само, як емпіричним знанням (отриманим завдяки прогностичній обробці) не вистачає суворості, яка приходить в результаті того, що наукова спільнота постійно кидає вам виклик. Але обидва ці види знань здатні адаптувати наші уми тим способом, який найбільш корисний для нас.

Хороші гіпотези, які оновлюють нашу ментальну модель і які засновані на сильних колективних доказах, можуть зробити наші передбачення реальності більш точними.

Підбиваючи підсумок

Знання, явне або неявне, лежить в основі всього, що ми робимо.

Процесом еволюції велика частина цих знань була закодована в нашому геномі, який програмує нас до нашого народження. Він був створений для нашого виживання в результаті зусиль безлічі попередніх поколінь, імплантувавши нам загальний шаблон фенотипу, який найкраще підходить для нашого навколишнього середовища.

У XXI столітті, однак, у міру того, як наше навколишнє середовище продовжує змінюватися з експоненціальною швидкістю, знання, закодовані в нашому геномі, стають все менш і менш достатніми для наших спроб зрозуміти світ.

На щастя, еволюція запрограмувала в нас здатність до навчання. Завдяки експериментуванню, передбаченню та виправленню ми можемо отримати емпіричні знання, які дозволять нам адаптуватися до нових середовищ.

Ми можемо використовувати нашу вісь біль/задоволення і такі форми досвіду, як подив/трепет, щоб внести необхідні корекції при формуванні інтуїтивного розуміння світу, яке дозволяє нам адаптуватися до нашого оточення і його вимог.

Щоб ще більше розширити це інтуїтивне розуміння, ми також можемо орієнтувати на досвід і знання великих умів минулого, використовуючи їх теорії і докази для подальшого вдосконалення нашої ментальної моделі реальності.

Відома велика кількість способів визначення інтелекту, але, в кінцевому рахунку, все зводиться до того, наскільки ефективно людина може розуміти і орієнтуватися всередині того середовища, в якому вона існує.

Знання і його застосування - це базовий процес людської культури, а починається цей процес з того, що ми вчимося робити вибір.