Тревел-блогер Нано Беттс на власному досвіді пояснює, чому нові враження набагато важливіші діамантів і роллс-ройсів.
Мандрівниця і блогер, яка живе в Японії.
Якби моя мама прочитала цей пост, то, напевно, довго б зі мною не розмовляла. А моя свекруха просто називає нас подорожуючими дурнями. І я розумію, чому. Їхнє покоління виросло з іншими цінностями: будинок, машина, меблі, ювелірні вироби та заощадження мали першорядне значення і були способом показати статус, особисті досягнення та розвиток. Все це як і раніше важливо, але моє покоління поступово починає переходити до іншого мислення, де переживання найголовніше.
Пріоритети зміщуються від накопичення речей до накопичення досвіду.
Я і мій чоловік - звичайна пара із середнім доходом, яка більшу частину життя створює спогади. Враховуючи обмеженість нашого бюджету, я вважаю за краще їздити на хонді і відпочивати чотири рази на рік, ніж відмовитися від подорожей і витрачати наступні 10 років на погашення кредиту за мерседес. Також ще на початку відносин ми домовилися, що краще відправитися на побачення в мішленівський ресторан, ніж обмінюватися подарунками.
Ви можете назвати нас наркоманами і будете праві. Але я вважаю за краще називати це пристрастю. У будь-якому випадку симптоми ясні: мені погано, якщо я залишаюся в одному місці більше трьох місяців; мені потрібно постійно їздити кудись на вихідні; я планую подорож один-два рази на рік і готую докладні маршрути для кожної поїздки.
Ось чому я це роблю.
1. Подорожі розширюють свідомість
Як справедливо зауважив Марк Твен, подорожі загибельні для забобонів, фанатизму і обмеженості. Дворічне дипломатичне завдання на Гаїті відкрило мені життя з несподіваного боку. Ви можете дивитися на труднощі країн по телевізору, але поки не побачите їх на власні очі, нездатні по-справжньому оцінити щоденну боротьбу людей, які там живуть.
На Гаїті ми не жили в повній бідності, проте я почала цінувати найпростіші речі на кшталт асфальтованих доріг, світлофорів, магазинів, кінотеатрів і торгових центрів - все те, що я вважала самим собою зрозумілим.
2. Ви зустрічаєте нових людей
Мені недостатньо просто подивитися на пам'ятки. Я не думаю, що можна дізнатися що-небудь про країну і її культуру, не спілкуючись з місцевими жителями.
Мультикультурна взаємодія - ключ до розуміння краси цього світу. Купа друзів у всіх куточках планети дає відчуття внутрішнього багатства.
Подорожі - це можливість зустрічатися з різними національностями і трохи дізнаватися про їхню культуру. Кожен, з ким ви стикаєтеся на своєму шляху, має свою історію і готовий її розповісти.
3. Ви отримуєте новий культурний досвід...
Люао-вечірка на Гаваях, сходження на Велику Китайську стіну, ночівля в японському буддійському храмі, дайвінг на Сент-Кітсі, турнір сумо в Токіо або подорож по дюнах в Дубаї - все це способи занурення в місцеву культуру. Спостерігати, як живуть інші народи, і розуміти, що змушує їх серця битися, - незрівнянно. Коли ви подорожуєте по світу в пошуках нових образів, запахів і звуків, це відкриває ваш розум і збагачує вас.
4. … і нові гастрономічні враження
Я люблю хорошу їжу і в усіх подорожах намагаюся пробувати місцеву кухню. Незалежно від того, скільки людей по всьому світу намагаються відтворити ці страви, вони ніколи не будуть такими смачними, як на батьківщині. Тому що в інших місцях неможливо знайти автентичні продукти і спеції.
Хачапурі ніде не будуть такі хороші, як ті, що зроблені на кухні моєї мами в Тбілісі, тайська їжа не буде такою ж смачною, як в Таїланді, а індійська - як в Індії.
Я до сих пір пам'ятаю наш гастротур в Сан-Хуані, коли ми насолоджувалися місцевими делікатесами, гуляючи по красивих мощених вуличках. Наш останній фаворит - сичуаньські страви з їдальні в якомусь китайському селі на шляху до Забороненого міста. Це було дешево, просто і неймовірно смачно.
5. Ви не озираєтеся назад і не питаєте «Що, якщо?»
Життя занадто коротке, і в кінці єдині «речі», які залишаться зі мною, - це пригоди і спогади. Я не хочу відкладати те, що можу зробити сьогодні, в цьому місяці або в цьому році. Я не хочу озиратися і шкодувати, що не поїхала туди-то і не зробила те-то.
Чесно кажучи, сумніваюся, що це колись пройде. У мене завжди буде бажання зібрати валізи і поїхати в якесь нове екзотичне місце. Я не думаю, правильно це чи ні для вашого життя. Але робити так, як відчуваєш, - найкраще рішення. Тому що ми не знаємо, що чекає нас завтра.
