Теєзією стали називати богопізнання через містичний досвід (безпосереднє спілкування з божеством у стані екстазу). Точніше: Теуія - це таке вчення про божество, яке спирається на суб'єктивний містичний досвід, але, на відміну від чистої містики, прагне викласти цей досвід у вигляді зв'язкової системи.
Коли теехія розуміється в такому широкому сенсі, в неї включають гностицизм, неоплатонізм, каббалу, герметизм, розенкрейцерство.
Частіше використовується більш вузький зміст слова: тоді теорігією називаються містичні теорії XVI - XVIII століть, які, як правило, перебували за межами певної конфесії та церковної християнської традиції в цілому. Це теорії Я. Бьомі, Парацельса, Л. К. де Сен-Мартена, Е. Сведенборга, Ф. Етінгера, Сен-Жермена. Багато теезів (наприклад, Парацельс) припускали, що теорія включає в себе не тільки містичний досвід споглядання Божества, але і розкриття таємниць зовнішньої природи і здійснення чудес (тауматургію).
У філософії Ф. В. Й. Шеллінга термін «теєзія» позначав синтез містичного богопізнання і раціональної філософії. Теєхії він протиставляв «теєзизм» - вид містицизму, що виключає можливість наукового пізнання.
Після Шеллінга термін «теосію» вживали як назву свого світогляду Ф. К. фон Баадер, А. Розміні («Teosofia»), Ф. Б. Трентовський (Teosofia)
Під впливом Шеллінга і в системі Володимира Соловйова з'являється термін «вільна теегія». Вільна теегія є цільним знанням - вищим синтезом раціонального та емпіричного знання з містичним знанням. Характеристика «вільна» підкреслює відмінність від традиційної тевії: вільна теоеофія є творчий продукт критичної думки, досвіду та містичного одкровення.
Вчення Є.П. Блаватської та Теєзького товариства
Особливий сенс з'явився у терміну «теєзія» в кінці XIX століття, коли з'явилося вчення Є.П. Блаватської і почали утворюватися теєзькі товариства. Основні положення навчання викладені нижче, проте в декількох словах його можна висловити так: в основі походження світу лежить Первопричина або Абсолют. Всі існуючі у Всесвіті, в тому числі людина, несе в собі частинку Перевопричини. Людина має можливість з'єднатися з Першопричиною. Вчення Є.П. Блаватської спирається на індійську філософію (насамперед, на буддизм, індуїзм і брахманізм).
Існує відома схожість між теґією Є.П. Блаватської і Теєрзьких товариств і теьогією Бьоме і Гребля. Одні дослідники відносять вчення Є.П. Блаватської відносять до релігійної філософії, інші - до містичної філософії, треті - до езотеричних навчань.
У ще більш вузькому сенсі термін «теєзія» означає езотеричне вчення, основи і фрагменти якої викладені в праці Є.П. Блаватської «Таємна доктрина».
У працях Є.П. Блаватської та інших теєзів теосія прагне об'єднати різні віросповідання шляхом встановлення тотожності езотеричного сенсу релігійних символів різних конфесій. Благодоря діяльності у «Теєзького товариства», заснованого Блаватською та іншими в 1875 році, теорігія стала поширюватися в різних країнах світу в середовищі інтелектуалів - переважно в Азії, але також і в країнах Заходу.
Основні положення теєстії такі.
Походження всесвіту
Вихідною точкою Всесвіту є «Непізнаване», невимовний Абсолют, Безособовий Принцип, завдяки якому все стало. Вищу тріаду складають Непроявлений Логос, Потенційна мудрість і Вселенська Мислеоснова. Спадання у світ божественних енергій здійснюється через сферу Проявленого Логосу, потім через плани: духовний, психічний, астральний і матеріальний.
Людина
Людина - відображення проявленого Абсолюту (мікрокосм), і його справжнє внутрішнє «Я» вічно і єдине з Божественним «Я» Всесвіту.
Вчення про реінкарнацію (перевтілення)
Еволюція людини здійснюється шляхом багатьох народжень і смертей. Щоразу, народжуючись заново, він набуває нового досвіду і знань. Принцип жити самопожертвуваним життям, ставлячи в основу свого життя служінням людям робить його активним учасником божественного творіння.
Закон Карми - закон причин і наслідків
У теосії Блаватської закон карми розглядається з точки зору гармонії і згоди з законами природи:
Єдиний закон карми, закон вічний і незмінний, це гармонія в світі матерії, настільки ж абсолютна, яка вона в світі духу. З цього випливає, що не карма нагороджує або карає нас, але ми самі нагороджуємо або караємо себе залежно від того, чи працюємо ми разом з природою, перебуваючи в гармонії з її законами, або ж порушуємо їх.
Філософська концепція
В основі концепції те^ ії лежить на семеричному принципі: 7 планів буття, 7 принципів людини, 7 еволюціонуючих рас та ін.
Вплив ідей теехії
Ідеї теосії вплинули на світогляд Махатми Ганді, Е. І. Реріх і Н. К. Реріха, В. В. Кандинського і багатьох інших. Праці Блаватської вплинули на теоретиків німецького націонал-соціалізму, зокрема, засновника товариства «Туле» Рудольфа фон Зеботтендорфа.
