У наявності парадоксальна ситуація: люди не в змозі жити поодинці, але і в суспільстві мирно співіснувати не можуть. Не здатні побудувати між собою нормальних людських, гармонійних відносин.
У природі все по-іншому - тварини об'єднуються в пари, іноді в зграї. Деякі з них існують парами довгий час, а інші зустрічаються тільки для відтворення потомства. Є тварини, які полюють зграями, інші воліють добувати їжу поодинці. У будь-якому випадку все в природі підпорядковано суворому закону виживання кожного окремо і всієї системи в цілому. Як найпростіші, так і складні форми її життя дотримуються цього закону рівноваги. У природі немає такого поняття як самотність.
Людина, будучи істотою колективною, також не може існувати на самоті. Але перебуваючи в суспільстві, він постійно зазнає труднощів у встановленні правильних відносин з іншими. Чому склалася така парадоксальна ситуація? А відповідь геніально проста. Ми не знаємо, як ми повинні ставитися один до одного. Вся історія розвитку людства - це ні що інше, як пошук відповіді на питання, що нас поділяє.
Жодна громадська формація не змогла об'єднати людей. Тому зміна одного ладу іншим не дає потрібного результату. Закони, за допомогою яких ми намагаємося насильно змінити людину, не працюють. Неможливо змусити людину любити інших, не діють ні батіг, ні пряник. Природа неспроста вклала в нас негативне ставлення до самотності і одночасно нездатність мирно жити всім разом. Через страждання від самотності ми повинні знайти рішення, як побудувати єдину світову спільноту людей. Інакше доведеться жити як тваринам: кожен у своїй норці, зустрічаючись тільки для спарювання.
Що викликає конфлікти між людьми? Нас поділяє егоїзм, ненависть, відсутність любові, заздрість. Ми не можемо знайти відповідей на свої запитання, тому що шукаємо вирішення проблем поза собою, а вони знаходяться всередині. Щоб вижити, треба вчитися любити інших. Як це зробити? Якщо дуже захочете, то обов'язково знайдете свій шлях. Вирішуйте самі, думайте самі - любити чи не любити.
