Людвіг ван Бетховен народився в епоху великих змін, головною з яких стала Французька революція. Саме тому тема героїчної боротьби стала основною у творчості композитора. Боротьба за республіканські ідеали, прагнення до змін, кращого майбутнього - цими ідеями жив Бетховен.
Дитинство і юність
Народився Людвіг ван Бетховен 1770 року в Бонні (Австрія), де і провів дитинство. Вихованням майбутнього композитора займалися вчителі, які часто змінювалися, друзі батька навчали його грі на різних музичних інструментах.
Зрозумівши, що син володіє музичним талантом, батько, бажаючи бачити в Бетховені другого Моцарта, почав змушувати хлопчик довго і наполегливо займатися. Однак надії не виправдалися, Людвіг не виявився вундеркіндом, проте отримав хороші композиційні знання. І завдяки цьому в 12 років було опубліковано його перший твір: «Фортепіанні варіації на тему маршу Дресслера».
Бетховен в 11 років починає працювати в театральному оркестрі, не закінчуючи школу. До кінця своїх днів він так і писав з помилками. Однак композитор багато читав і без сторонньої допомоги вивчив французьку, італійську та латинь.
Ранній період життя Бетховена був не найпродуктивнішим, за десять років (1782-1792) було написано всього близько п'ятдесяти творів.
Віденський період
Розуміючи, що йому ще багато чому необхідно навчитися, Бетховен переїжджає до Відня. Тут він відвідує уроки композиції і виступає як піаніст. Йому заступають багато поціновувачів музики, проте композитор тримає себе з ними холодно і гордо, різко відповідаючи на образи.
Твори Бетховена цього періоду відрізняються своєю масштабністю, з'являються дві симфонії, «Христос на Олійній горі» - знаменита і єдина ораторія. Але в цей же час дає про себе знати хвороба - глухота. Бетховен розуміє, що вона невиліковна і швидко прогресує. Від безнадії і приреченості композитор заглиблюється у творчість.
Центральний період
Цей період датується 1802-1012 роками і характеризується розквітом таланту Бетховена. Подолавши страждання, завдані хворобою, він побачив схожість своєї боротьби з боротьбою революціонерів у Франції. Твори Бетховена втілили в себе ці ідеї стійкості і непохитності духу. Особливо яскраво вони проявилися в «Героїчній симфонії» (симфонія № 3), опері «Фіделіо», «Апасіонаті» (соната № 23).
Перехідний період
Цей період триває з 1812 по 1815 рік. У цей час у Європі відбуваються великі зміни, після закінчення панування Наполеона збирається Віденський конгрес. Його проведення сприяє посиленню реакційно-монархічних тенденцій.
Слідом за політичними змінами змінюється і культурна ситуація. Література і музика відходять від звичного Бетховену героїчного класицизму. Романтизм починає захоплювати звільнені позиції. Композитор приймає ці зміни, створює симфонічну фантазію «Битва при Ватторії», кантату «Щаслива мить». Обидва творіння мають великий успіх у публіки.
Однак не всі твори Бетховена цього періоду такі. Віддаючи данину новій моді, композитор починає експериментувати, шукати нові шляхи і музичні прийоми. Багато з цих знахідок були визнані геніальними.
Пізніше творчість
Останні роки життя Бетховена ознаменувалися політичним занепадом в Австрії і прогресуючою хворобою композитора - глухота стала абсолютною. Не маючи сім'ї, занурений у безмовність, Бетховен взяв на виховання племінника, але і той лише приносив засмучення.
Твори Бетховена пізнього періоду разюче відрізняються від усього того, що він писав раніше. Романтизм бере гору, а ідеї боротьби і протистояння світлого і темного набувають філософського характеру.
У 1823 році на світ з'являється найбільше творіння (як він вважав сам) Бетховена - «Урочиста меса», яка вперше прозвучала в Петербурзі.
Бетховен: «До Елізи»
Цей твір став найвідомішим творінням Бетховена. Однак за життя композитора багатель № 40 (формальна назва) не була широко відома. Рукопис виявився тільки після смерті композитора. У 1865 р. її знайшов Людвіг Нуль, дослідник творчості Бетховена. Отримав він її з рук якоїсь жінки, яка стверджувала, що це подарунок. Час написання багателі встановити не вдалося, оскільки датована вона була 27 квітня без вказівки року. У 1867 році твір опублікували, але оригінал, на жаль, загубили.
Хто така Еліза, якій присвячена фортепіанна мініатюра, достеменно невідомо. Існує навіть припущення, висунуте Максом Унгером (1923 р.), що спочатку твір називався «До Терези», а Нуль просто неправильно розібрав почерк Бетховена. Якщо прийняти цю версію за істину, то п'єса присвячена учениці композитора - Терезі Мальфатті. Бетховен був закоханий у дівчину і навіть зробив їй пропозицію, але отримав відмову.
Незважаючи на безліч прекрасних і чудових творів, написаних для фортепіано, Бетховен для багатьох нерозривно пов'язаний саме з цією загадковою і чарівною п'єсою.
