На жаль, сьогодні нове покоління українських слухачів при згадці імені Василь Зінкевич навряд чи чітко відповість на питання про те, що це за виконавець, і яку лепту він вніс у розвиток музики. Давайте воздамо йому належне і подивимося, що саме співак вніс до національного колориту України.
Василь Зінкевич: біографія, сім'я та успіхи простого хлопця
Народився майбутній улюбленець публіки 1 травня 1945 року на Хмельниччині в селі Васьківці Ізясловського району (тоді це була ще Українська РСР).
Як і годиться, в сільській місцевості того часу не обходилося без застіль і піснеспівів. Українські народні мотиви були присутні повсюдно. Саме з них юна зірка почала своє просування в професійному плані. Треба сказати, що Василь Зінкевич (фото якого наведені в статті) вже тоді відрізнявся неповторними вокальними даними.
Сім'я його, хоч і була, що називається, найбільш звичайною, тим не менш, зуміла розгледіти в хлопчику суще дарування, яке врешті-решт, і приведе його до успіху на державному рівні Радянського Союзу.
Яким був на той час Василь Зінкевич? Сім'я говорить про те, що хлопець ріс як звичайний школяр, особливо нічим не виділяючись серед однолітків. Але ось український народний фольклор, до якого він мав слабкість, все-таки зробив свою справу, і ця людина зробила вибір на користь пісні.
Василь Зінкевич: перші кроки на сцені
Майбутній співак отримав досить непогану освіту у Вижницькому училищі декоративно-прикладного мистецтва. Як виявилося, цього було достатньо, щоб Василь Зінкевич обрав кар'єру співака.
Звичайно, в той час на сцені заробляли не так вже й багато. Гонорари нараховувалися у вигляді зарплати з філармоній. Але в 1968 році Василь Зінкевич наважився на неординарний крок: він став лідер-вокалістом групи «Смерічка», яку тоді просував Лев Дутковський.
Група «Смерічка»
Саме «Смерічка» стала відправним пунктом до піку популярності. Через рік до команди приєднався не менш шанований нині, хоча й покійний, Назарій Яремчук.
Василь Зінкевич разом з ним виконав «Червону руту», яка стала згодом мало не символом України.
Та що говорити, через цю школу пройшла навіть така шанована і улюблена всіма співачка, як Софія Михайлівна Ротару. Вона, звичайно, на тлі Зінкевича і Яремчука стала більш популярною завдяки присвоєнню звань народної артистки Української та Молдавської РСР. Крім того, на піку популярності вона змінила мову тексту, чого Василь Зінкевич ніколи не робив.
Основні віхи творчості
Що стосується популярності, співак Василь Зінкевич зараз незаслужено забувається. Після «Смерічки» він працював в парі з Назарієм Яремчуком, але чомусь їх завжди протиставляли один одному, незважаючи на те що в житті вони не змагалися взагалі.
Вже зараз стало зрозуміло, що їх по вокалу любили різні радянські лідери. Але на тлі суперників чоловіків розквітла квітка популярності Софії Ротару. До речі, не тільки вона зобов'язана своїм сходженням «Смерічці».
Якщо хто не знає, у Софії Михайлівни є ще дві сестри. Колись при Радянському Союзі вони намагалися створити тріо Ротару, заспівали пару пісень, але на тому все і закінчилося.
Василь Зінкевич на межі розвалу СРСР змінювати собі не став. Як він співав українською мовою, так і співає. І, що найцікавіше, його не цікавлять різного роду політичні переплети, властиві нинішній українській державі.
Бути може, пісні його і не такі популярні, як західні хіти, тим не менш, тут можна віддати належне тому, що Василь Зінкевич все також записує в студії альбоми, які по звуку, загалом, особливо не відрізняються від радянських часів. Це й зрозуміло, адже старі слухачі хочуть чути класику жанру, а аж ніяк не новоявлені синтезатори або переіначений вокал.
Нагороди
За свою творчу кар'єру Зінкевич отримав не так багато нагород, як можна було очікувати. Серед найбільш престижних варто відзначити національну заслуженого і народного артиста УРСР (1980, 1985), премію України імені Тараса Шевченка (1994), визнання почесним громадянином Луцька (2001) і вручення ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Що залишається додати?
Український співак Василь Зінкевич, може, і не володіє такою шаленою популярністю, як сучасні новоявлені групи-одноденки, але він у своїх піснях з використанням національних українських традицій несе людям такий позитив, що багато громадян самої країни, поставленої сьогодні під загрозу повного розвалу і знищення, можуть тільки радіти, що такі емоції присутні взагалі.
Але і це не найголовніше. Василь Зінкевич стояв на порозі просування української пісні на загальносоюзному рівні. Ротару була потім. А ось Зінчкевич і Яремчук стали саме тими першопрохідцями, які й підняли національний фольклор у такому масштабі. Згадайте, ну хто не чув таких відомих слів, як «Червону руту не шукай вечорами»? На підсвідомому рівні навіть мелодію всі знають.
Тепер, думається, вже зрозуміло, що український співак зробив досить вагомий внесок у розвиток культури в цілому. Деякі сприймають це на музичному рівні, деякі пов'язують з політичними аспектами, суть не в тому. Якщо є талант і його розуміння, його, як кажуть, не проп'єш. Ну, а в даному випадку і сперечатися безглуздо.
Як був Василь Зінкевич «своїм» національним надбанням, так він і ним залишився. Величезна душевна рана в розумінні його шанувальників полягає тільки у втраті близького друга і товариша Назарія Яремчука.
