Шість причин, через які туристи минулого крутіші за сьогоднішніх мандрівників.
За роки свого захоплення спочатку вело-, а потім і пішохідним туризмом, мені довелося познайомитися з безліччю чудових людей, а з деякими з них навіть сходити в спільні походи. Були серед них і представники «старої школи», тобто люди, які займалися туризмом ще за радянських часів, ходили в свої перші вилазки в кедах і тягали на собі важкі брезентові намети.
І знаєте, що я вам скажу: якщо щодо сучасного молодого мандрівника треба ще десять разів подумати, перед тим як брати в похід, то з таким ось «туристом з 90-х» можна йти абсолютно спокійно навіть на край світу.
І ось чому.
Вони самостійні
Смартфони? Інтернет? Facebook? Про що це ви?
У 90-х чоловік виходив з дому і пропадав з радарів всіх своїх друзів, знайомих і сім'ї. Вони могли знати його зразковий маршрут, але що з ним і як він там себе почуває, ніхто не був в курсі (ну якщо це тільки не велика експедиція з радіозв'язком і групами супроводу). І вже звичайно, на маршруті ви не могли ні в кого попросити поради або допомоги. Ці люди звикли розраховувати тільки на себе і на свої сили, а не хапатися в будь-якій незрозумілій ситуації за смартфон.
Вони краще орієнтуються
Система GPS є чудовим досягненням людства, яке зробило навігацію легкою і доступною і дозволило зберегти тисячі життів. Але з іншого боку, це призвело до повного відмирання навіть слабких спроб орієнтування з використанням карти і компасу. Сьогодні виросло вже ціле покоління туристів (і я частково в їх числі), які не уявляють собі похід без парочки GPS-пристроїв і Google Maps. Туристи 90-х абсолютно незалежні від сучасних технологій і прекрасно можуть у разі необхідності обходитися і без них.
Вони більш товариські
Відсутність сучасних способів отримання інформації привчила їх щосили застосовувати свої комунікативні навички. Вміння домовитися з місцевим населенням, причому незалежно від знання мови, допомагає знайти кращі місцеві заклади, пам'ятки, місця для ночівлі і багато всього такого, про що не пишеться в жодному туристичному путівнику.
Вони краще фізично підготовлені
Зачекайте-почекайте... Якщо людина вже ходила в походи в 90-ті, то зараз скільки це років їй, виходить?
Так. Проте більшість активних туристів похилого віку набагато краще фізично підготовлені. Їм доводилося тягати на собі такі вантажі, що з сучасним технологічним похідним обладнанням вони справляються просто граючись. Додайте до цього ще вироблену роками витривалість і силу духу, так що зовсім не дивно, що туристи 90-х обходять на важких ділянках набагато більш накачаних і молодих хлопців.
Вони ретельніше планують маршрути
І знову-таки ще один наслідок недостатньої технологічної просунутості. Це зараз можна замовити авіаквиток в останній момент, прилетіти на місце, а потім повністю змінити маршрут. Це зараз ви можете завантажувати інформацію безпосередньо при відвідуванні чергового міста або сподіватися на те, що електронні путівники завжди підкажуть, де поїсти і що подивитися.
У 90-ті такої розкоші не було - все повинно було бути продумано заздалегідь до найдрібніших подробиць. Зберігши цю звичку до теперішнього часу, туристи зі стажем набагато рідше потрапляють у всякі незаплановані халепи.
Вони вміють поводитися з грошима
Раніше спосіб розрахунку був один - готівкові гроші. Доводилося мимоволі розбиратися з курсом валют і місцевими цінами, тримати в розумі суми витраченого і кількість необхідної. Сучасні пластикові картки позбавляють усіх цих проблем, але можуть призвести до необдуманих витрат (особливо коли сума на рахунку дозволяє це зробити).
У жодному разі не хочу, щоб читачі сприйняли цю статтю як вихваляння «старого доброго часу» і його представників, до яких до того ж я себе абсолютно не відношу. Однак багато чого позитивного в той час безсумнівно було. Багато такого, що не завадило б і нам.
