Сучасне суспільство переживає процес деіндустріалізації. Це означає, що найбільш розвинені держави світу зменшують свої виробничі потужності. Постіндустріальні країни отримують дохід за рахунок сфери послуг. До цієї групи відносять держави, в яких матеріальне виробництво поступилося місцем продукуванню нових знань як джерелу розвитку. Такі постіндустріальні країни, список яких включає більшість країн ЄС, США, Канаду, Нову Зеландій, Австралію, Ізраїль і ще ряд інших. Даний перелік розширюється з кожним роком.
Ознаки постіндустріальних країн
Термін вперше був використаний французьким соціологом Аленом Туреном. Поняття «постіндустріальні країни» тісно пов'язане з інформаційним суспільством та економікою знань. Всі ці концепції часто використовуються не тільки в наукових дослідженнях, але і в статтях у пресі. Їх значення виглядає досить розмитим. Проте всі постіндустріальні країни об'єднують такі ознаки:
- Їх економіка подолала перехідний період і переорієнтувалася з виробництва товарів на надання послуг.
- Знання стає формою капіталу, яка має свою вартість.
- Зростання економіки забезпечується головним чином за рахунок продукування нових ідей.
- Через процес глобалізації та автоматизації цінність і важливість «блакитних комірців» для економіки зменшується, зростає необхідність у професійних працівниках (вчених, програмістах, дизайнерах).
- Створюються і впроваджуються нові галузі знань і технології. Наприклад, поведінкова економіка, інформаційна архітектура, кібернетика, теорія ігор.
Походження концепції
Вперше термін «постіндустріальні країни» використовував у своїй статті Турен. Однак популяризував його Деніел Белл. У 1974-му світ побачила його книга «Прихід постіндустріального суспільства». Термін також широко використовував соціальний філософ Іван Ілліч у статті «Інструменти свята». Іноді він зустрічався в «лівих» текстах середини 1960-х років. Значення терміну розширилося з моменту його появи. На сьогоднішній день він широко використовується не тільки в наукових колах, але і в ЗМІ, а також у повсякденному житті.
Роль знань
Головною особливістю постіндустріальних суспільств, до яких належать Канада, Америка (головним чином Канада і США), є поява нового типу капіталу. Знання стає головною цінністю, у нього з'являється своя вартість. Про це писав ще Деніел Белл. Він вважав, що новий постіндустріальний тип суспільства призведе до збільшення зайнятості в третинному і четвертичному секторах. Саме вони будуть приносити основний дохід країнам. Традиційні ж галузі, навпаки, перестануть грати провідну роль. Основою економічного зростання в постіндустріальних країнах є нові знання. Белл писав, що превалювання третинного і четвертичного секторів призведе до зміни освіти. У постіндустріальному суспільстві зростає роль університетів і дослідницьких інститутів. Поява все нових технологій і галузей знань призводить до того, що навчання стає процесом, який триває все життя. Основою нового суспільства є молоді професіонали, які беруть активну участь у політичному житті країни і дбають про довкілля. Ален Бенкс і Джим Фостер у своєму дослідженні висували гіпотезу, що це призведе до зменшення бідності. Пол Ромер також займався вивченням знань як цінного активу. Він вважав, що його нарощування призведе до збільшення економічного зростання.
Творчість як основоположна риса
Постіндустріальні країни, серед яких Канада, Америка, більшість країн ЄС, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, починають розвивати нові галузі. Тому з'являється новий імпульс до творчості. Освіта стає вже не простим заучуванням готових фактів, а чимось більшим. Воно допомагає молодим людям у самовираженні. Успішними стають ті, хто можуть створити щось нове. У постіндустріальному суспільстві інформація стає головною силою, а технології - тільки інструментом. Тому на перший план виходить творчість, в ході якої створюється нове знання. Для того щоб стати успішним в постіндустріальному суспільстві, необхідно вміти обробляти великі обсяги інформації і робити на їх основі висновки. Що стосується первинного і вторинного секторів економіки, то вони також модернізуються відповідно до вимог часу. Нові технології роблять сільське господарство і промисловість набагато більш продуктивними, що дозволяє задіяти в цих сферах все менше людей.
Критика
Багато дослідників спочатку виступали проти введення даного терміну. Вони говорили про те, що нове суспільство повинно мати назву. Раніше основою було сільське господарство, потім - промисловість. Так виникли терміни «інформаційне суспільство» та «економіка знань». Іван Ілліч виступав за поняття «бездіяльність». Він вважав, що цей термін найбільш яскраво відображає процеси в постіндустріальному суспільстві. Також багато вчених заявляли, що промисловість все одно залишається головною галуззю, адже знання тільки модернізують матеріальне виробництво.
Споріднені терміни
Поряд з поняттям постіндустріальних країн широко використовуються синонімічні концепції. Серед них пост-фордизм, суспільство постмодерна, економіка знань, інформаційна революція, «рідка сучасність». Ці терміни багато в чому схожі, а відмінності полягають у нюансах або сфері застосування. Тому кожна концепція заслуговує окремого вивчення.
