Що являє собою нація? Загалом-то, досить просто відповісти на це питання. Нація - це стійка, історично сформована спільність людей. І це буде цілком вірно. Однак недостатньо. Чим у такому випадку вона відмінна від народу? Адже народ - це теж історично стійка спільність людей. Напевно, відповідь необхідно шукати дещо глибше. Тому перш за все ми все ж розберемося з тим, чим же є народ.
Що таке народ?
Це поняття використовується людством досить давно. Знущання народ - це стійка, історично сформована спільність людей, представники якої пов'язані проживанням на одній території, загальним походженням, приналежністю до єдиного культурного середовища. У різні часи до складу конкретного народу існував різний допуск. Наприклад, у стародавній Греції народ еллінів протиставлявся варварам. Тобто греками були всі, хто говорив давньогрецькою. У Європі середньовіччя народом стали вважатися лише привілейовані сословия, які мали скільки-небудь значну вагу у феодальній структурі суспільства. Численне селянство бачилося аристократам однаковою чорнею у всіх куточках континенту. Сьогодні народ - це навіть не тільки стійка спільність людей. Так називають в принципі жителів однієї держави. Навіть якщо різні категорії громадян належать до абсолютно різних культур, расів, мають різні корені. Найпершим критерієм сьогодні виступає громадянство.
А що ж таке нація?
Це поняття досить близьке до поняття народу. І споріднено йому. Однак націю ми сприймаємо як щось більш складне, якусь освіту вищого порядку. І дійсно, всі сучасні дослідники цього питання зазначають, що для виникнення нації мало загальних характерних рис, які притаманні всім її представникам (як це у випадку з народом), тут вкрай необхідна психологічна складова, певна ідентичність. Перші нації виникли в Європі в період Нового часу. Ця епоха була вкрай важливою в плані реорганізації товариств Старого Світу. Капіталізм ламав віджилу систему феодальних відносин, замість локальних ідентифікацій, коли селянин асоціював себе лише з власним селом і паном, створювалися нові, більш глобальні ідентифікації. Традиційні спільності руйнувалися протягом декількох століть, а на їх місці виникали нові, в яких робітник Ліона починав відчувати свою солідарність з клерком з Марселя, хоча вони ніяк не були пов'язані, крім приналежності до однієї-єдиної спільності - французам. Один з дослідників цього феномену, Бенедикт Андерсон, вдало охарактеризував нації як уявні (вигадані) спільноти. І це вірно в тому плані, що ця стійка, історично сформована спільність людей, по суті, існує лише в головах її представників. Саме ідентифікація та усвідомлення спільної історичної долі та подальших інтересів є її найважливішою запорукою, оскільки представники нації залишаються ними, якщо говорять різними мовами, мають різне коріння, релігійні уявлення і навіть якщо мігрують в інші країни.
Політичні та етнічні нації
Разом з тим важливо відзначити, що сьогодні поділяють два варіанти уявлень про нації - етнічних і політичних. Перша - це стійка, історично сформована спільність людей на основі однієї кровної етнічної групи. Класичними прикладами є німці та поляки, оскільки в їх світогляді та колективних виставах на перше місце ставиться саме кровна спорідненість. Одночасно з цим глобалізація всього світу і масові міграції породили необхідність інтеграції чужорідних елементів у спільність націй. Наприклад, у масовій свідомості сучасних французів своїми цілком можуть виявитися ті, чиї предки були вихідцями з країн Магрібу. Звичайно, для цього їм слід розділяти історичні прагнення французів, та й самим вважати себе їх частиною.
