Підприємство або організація володіє певним майном. Щоб його придбати, потрібні фінансові джерела. Вони можуть бути власними іди позиковими. Всі джерела фінансування відображаються в пасиві форми № 1 «Баланс». Структура капіталу підприємства вимагає постійного моніторингу.
Співвідношення засобів пасиву необхідно витримувати в певній пропорції. Аналіз структури дає зрозуміти, за рахунок яких різновидів капіталу сформовано все майно компанії. Якщо власних пасивів недостатньо, підприємство характеризується як фінансово нестійке. У процесі дослідження оцінюється коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Він надає інформацію про стан фінансових ресурсів. Тому цю методику повинен знати кожен аналітик. Про неї піде мова далі.
Загальна характеристика
Щоб правильно розуміти, що таке коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, потрібно розібратися в термінах. Пасив складається з власних і залучених коштів. Заборгованість кредиторська ж, у свою чергу, може бути довгостроковою і короткостроковою. В останньому варіанті кошти залучаються підприємством на строк менше 1 операційного періоду.
Довгострокові пасиви - це зобов'язання, які є у підприємства і термін погашення яких більше 1 року. До цієї статті балансу належать кредиторська (довгострокова) заборгованість, облігації, оренда, зобов'язання з пенсійних нарахувань.
Ці кошти компанія бере у банків або ж інших організацій. Причому користування грошима інвесторів, зі зрозумілих причин, не безоплатне. За обумовлений термін компанія повинна виплатити кредитору всю суму позики плюс відсотки. Тому подібні джерела фінансування ще називають платними.
Склад
Щоб правильно розрахувати коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів за балансом, необхідно розуміти мати уявлення про складові частини цього джерела фінансування. У першу чергу сюди відносять довгострокові кредити. Частина коштів інвестора, яка буде повністю виплачена в кінці терміну застосування, відноситься до короткострокових пасивів.
Також сюди входять облігації. Це боргові цінні папери, випущені підприємством з метою залучення нових фінансових джерел.
До довгострокових позик відноситься оренда. Але це справедливо лише в тому випадку, якщо вона здійснюється на тривалий термін. До розглянутої структури також входять резерви і фонди. Це зобов'язання, які створюються з прибутку до оподаткування. Вони виглядають як борги. Їх підприємство сплатить у майбутньому у вигляді пенсій, депозитів службовців, бонусів персоналу тощо.
Особливості залучення
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, норма якого встановлюється з урахуванням виду діяльності організації, зменшує фінансову стійкість компанії. Чим більше в організації визначається боргових зобов'язань, тим вищий ризик неповернення коштів інвесторам.
Щоб зацікавити кредиторів, підприємство має пообіцяти їм вигідні умови угоди. Організація, яка не використовувала раніше позиковий капітал, є привабливою для інвесторів. Адже значна кількість власного капіталу гарантує повернення їх коштів у строк, а також оплату у вигляді відсотків.
Якщо ж у структурі пасиву балансу збільшується кількість платних джерел фінансування, зростає ризик для інвесторів не повернути свої кошти в обумовлений договором період. Вони не хочуть вкладати в таку компанію свої кошти. Щоб їх зацікавити, керівництво пропонує їм більш високу оплату за користування позиковим капіталом. У цьому випадку зменшується економічна вигода для підприємства. Тому співвідношення капіталу, відображеного в пасиві, обов'язково контролюється аналітиками.
Необхідність фінансування на тривалий термін
Вивчаючи коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, необхідно розуміти їх важливість в організації діяльності компанії. При використанні виключно власних (безкоштовних) джерел фінансування стійкість компанії визначається як найбільш висока. З появою позикового (платного) капіталу в структурі балансу цей показник починає зменшуватися.
Однак не варто думати, що компанія, що здійснює свою діяльність тільки за рахунок власного капіталу, є більш успішною. Показником фінансового результату будь-якого підприємства в ринковій економіці виступає чистий прибуток. Вона, в свою чергу, впливає на показники рентабельності. При розумному залученні платних ресурсів чистий прибуток може значно зрости. При невеликому зниженні фінансової стійкості зростання рентабельності виробництва є ознакою правильної організації роботи організації. Тому компанії прагнуть залучати довгострокові платні джерела.
Формула розрахунку
Для оцінки правильності організації структури балансу застосовується коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Формула його розрахунку дозволяє зрозуміти, яка частина виробничої діяльності забезпечується довгостроковими джерелами фінансування. Про що йде мова 7 Так як цю частину майна компанія фінансує за рахунок своїх джерел, формула коефіцієнта довгострокового залучення капіталу буде виглядати так:
- Кдпс = ДП: (ДП + СК), де ДП - довгострокові пасиви, СК - власні фінансові джерела.
Ця формула не бере до уваги короткострокові позики. Це дозволяє оцінити структуру капіталу з позиції довгострокових власних і позикових фінансових джерел.
Розрахунок за балансом
Дані форми № 1 бухгалтерської звітності обов'язково використовуються, якщо потрібно розрахувати коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Стаття під номером 1400 у балансі відображає кількість усіх довгострокових зобов'язань компанії на дату проведення обліку. Вона враховується при розрахунках. У статті 1300 відображено кількість власного капіталу. Тому ці дані також беруться до уваги аналітиками.
З урахуванням даних балансу, формула коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів буде виглядати так:
- Кдпс = с. 1400: (с. 1400 + с. 1300).
Цей розрахунок справедливий для тих підприємств, у яких сума всіх довгострокових кредитів значно перевищує інші зобов'язання з терміном погашення більш операційного періоду. Але якщо величина останніх занадто велика, то для розрахунку замість статті 1400 краще брати статтю 1410.
Норматив
Кожна компанія досліджує коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Норматив показника залежить від галузі, в якій працює компанія. Також його відстежують у динаміці. Зростання показника в порівнянні з попередніми періодами при зниженні рентабельності операційної діяльності говорить про недоцільне збільшення в структурі пасиву довгострокових позикових коштів.
Тому зразкове значення для цього коефіцієнта не встановлюється. Загальна сума зобов'язань (короткострокових і довгострокових) не повинна перевищувати в структурі балансу 50%.
Застосування результату
Інформацію, яку надає при аналізі дана методика, використовують у своїй роботі аналітики, керівництво компанії, а також інвестори. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує, як сильно залежить об'єкт дослідження від позикового капіталу. Збільшення його в динаміці є негативним сигналом.
Однак для здійснення повноцінної оцінки діяльності компанії необхідно застосовувати результат цього аналізу в комплексі з показниками фінансової стійкості, коефіцієнтами рентабельності та фінансового левериджу. Це допоможе поглянути на всю картину комплексно. Не завжди зростання показника довгострокового залучення платних джерел фінансування є негативним чинником. Якщо організація не використовує у своїй діяльності додатковий капітал, отриманий від інвесторів, вона втрачає свої вигоди.
Платоспроможність
Щоб вивчити коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, нормативне значення встановлюють шляхом порівняння об'єкта дослідження з іншими підприємствами галузі. Але в сучасному світі такі методи застосовуються ширше. Можна порівнювати організацію фінансових джерел підприємств усього світу.
У зарубіжній практиці фінансового обліку прийнято розцінювати позиковий капітал як сукупність довгострокових і короткострокових інвестицій. Щоб було легше зіставити підприємства різних країн, для оцінки структури балансу використовують показник EBITDA. Це фінансовий результат діяльності компанії до вирахування податків, амортизації і відсотків. Він дозволяє оцінити платоспроможність організації.
Оцінка довгострокових пасивів
Розрахувавши коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, аналітик повинен оцінити й інші показники організації структури пасиву балансу. Для цього позиковий капітал порівнюють з показником EBITDA. При цьому в розрахунок беруть і короткострокові позики. Всю суму боргу ділять на EBITDA.
У світовій практиці прийнято норматив цього показника - 3. Якщо отриманий результат перевищує 4-5, необхідно знизити суму боргових зобов'язань. Інакше у компанії з'являються проблеми зі своєчасною виплатою відсотків і суми позики. При цьому падає інвестиційна привабливість досліджуваної компанії.
Оцінка довгострокових пасивів є важливим етапом проведення фінансового аналізу підприємства. Оптимізація структури балансу дозволяє максимально ефективно організувати майно і отримувати найбільшу кількість чистого прибутку. Тому представлений коефіцієнт не залишається без уваги аналітиків і розглядається в динаміці, в комплексі з іншими показниками.
